- обов'язку додержувати при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами України;

виключному праві власності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності;

Принципом юридичної рівності і недискримінації, що полягає у:

- рівності перед законом всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, в тому числі держави, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

- забороні будь-яких, крім передбачених цим Законом, дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних суб'єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками;

- неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб'єктів, крім випадків, передбачених цим Законом;

Принципом верховенства закону, що полягає у:

- регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України;

- забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України;

Принципом захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, який полягає у тому, що Україна як держава:

- забезпечує рівний захист інтересів всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності на її території згідно з законами України;

- здійснює рівний захист всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права;

- здійснює захист державних інтересів України як на її територіі, так і за її межами лише відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права;

Принципом еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

Суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є:

фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України і постійно проживають на території України;

юридичні особи зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об'єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об'єднання, організації та інші), в тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб'єктів господарської діяльності;

об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;

структурні одиниці суб'єктів господарської діяльності республік Союзу РСР, іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України (філії, відділення, тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України;

спільні підприємства за участю суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України;

інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені законами України.

Закономірністю розвитку ринкової економіки є вихід підприємства на світовий зовнішній ринок. Взаємовідносини підприємств України та іноземних держав базуються на взаємовигідних умовах здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

Надання підприємствам права самостійно виходити на світовий ринок та встановлювати прямі зв’язки з іноземними партнерами дає їм можливість підвищувати ефективність свого функціонування через:

появу нових фінансових і технічних можливостей,

більш швидке оновлення матеріально-технічної бази,

збільшення експортного потенціалу,

підвищення якості і конкурентоспроможності продукції.

Це відкриває перед підприємством нові можливості та реалії.

Результат від зовнішньоекономічної діяльності підприємства входить до загального підсумку його фінансово-господарської діяльності. Але фінансова робота, що забезпечує цю діяльність вимагає знання чинного законодавства про ЗЕД, валютного законодавства та техніки здійснення валютних операцій, митного законодавства та ін.

Зовнішньоекономічна діяльність вітчизняних підприємств ототожнюється із здійсненням експортно-імпортних операцій, які можуть мати різні прояви і тенденції. Тобто, вини можуть бути прибутковими чи збитковими для підприємства. Для того, щоб визначити міру їх ефективності на кожному підприємстві проводять комплекс таких заходів:

маркетингові дослідження,

аналіз позитивних сторін операції,

недоліки і вади операції, тощо.

Вихід підприємства на зовнішній ринок, зовнішньоекономічну сферу, дозволяє підвищити загальну ефективність функціонування підприємства. Здійснення підприємством ефективної зовнішньоекономічної діяльності має значення не лише для самого підприємства, а й для країни в цілому:

зростає національний доход країни,

зростає продуктивність праці,

знижується собівартість продукції,

впроваджуються ресурсозберігаючі технології,

збільшується питома вага експорту,

зростає рівень автоматизації і механізації,

збільшуються іноземні інвестиції.

Зовнішньоекономічна діяльність підприємства повинна бути доцільною і ефективною. У ЗЕД ефективність проявляється у максимізації прибутку при мінімальних витратах, пов’язаних із здійсненням зовнішньоекономічних операцій.

1.2. Державне регулювання ЗЕД підприємств в Україні

Збільшення кількості учасників міжнародних торговельно–економічних відносин, поява нових форм і методів торгівлі, її ускладнення та динамізація об'єктивно зумовили формування системи регулювання міжнародного обміну товарами та послугами, яка являє собою сукупність взаємопов'язаних принципів, норм, правил і процедур впливу на формування регіональних і товарних структур експорту та імпорту за допомогою політичних, економічних, фінансових, правових та адміністративних інструментів.

Нормативно-правове регулювання ЗЕД здійснюється Законами Постановами Президента України, Декретами, постановами Кабінету Міністрів тих країн, на території яких функціонують господарські суб’єкти, а також інструкціями, листами положеннями Міністерства зовнішньо-економічних зв’язків, Головною державною податковою інспекцією, Національного Банку і деяких інших органів, уповноважених здійснювати відповідні функції такого регулювання.

На Україні в якості важливих нормативно-правових документів, що направлені на регулювання ЗЕД і його обліку є:

Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.1991р. №959-ХІІ;

Закон України “Про вказані інвестиції” від 13.03.92р.

Закон України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” від 23.09.1994р.

Указ Президента України “Про міри по забезпеченню валютного та експортного контролю” від 07.09.1995р. №504/94.

Указ Президента України “Про застосування Міжнародних правил інтеграції комерційних термінів” від 04.10.1995р. №567/94.

Указ Президента України “Про регулювання бартерних (товарообмінних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності” від 27 січня