По-друге, у власникiв дач вiдсутнi гарантiї збереження майна.

По-трете, у бiльшостi власникiв мiнi-дач вiдсутнi засоби для купiвлi меблiв.

Подiл меблiв для дому на вiдповiднi пiдгрупи неважкий, так як цi пiдгрупи давно i мiцно видiленi за мiсцем використання:меблi для кухнi, спальнi. вiталень, їдалень, дитячих, кiмнат вiдпочинку, ванних кiмнат.

Дещо складнiше ситуацiя з меблями для роботи. Найбiльш чiтко видiленi сегменти офiсних i торгових меблiв. В той же час меблi для готелiв, кафе, банкiв є скорiш за все, сiмбiозом рiзних напрямкiв побутових, офiсних i торгових меблiв. Однак i цi меблi мають свої специфiчнi особливості.

На сьогоднiшнiй день поставки меблiв в Україну здійснюють як фiрми-iмпортери, так i "човники". Доля фiрм-iмпортерiв, тобто якi є юридичними особами, в об’ємi iмпорту складає бiльше 95%. Нерозвинутiсть "човникiв" викликана перш за все об’ємнiстю товару i невигiднiстю спiввiдношення маси/цiни товару.

За оцiнками трейдерiв, об’єм iмпорту меблiв в Україну складає близько 80 млн. долларiв в рiк, а загальнi обсяги продаж - близько 160 - 170 млн. долларiв в рiк. Але цi цифри досить приблизнi. Бiльш точно оцiнити емкiсть ринку складно з таких трьох причин:

по-перше, багато фiрм використовують "специфiчнi" канали "полегшеної" митної очистки;

по-друге, постiйно з'являються новi фiрми, вiдкриваються новi магазини, банкротують чи закриваються старi;

по-трете, недосконалiсть законодавчої бази i зростаюча конкуренцiя силують керiвництво фiрм приховувати iстиннi об’єми продаж.

Спiввiдношення об’єму продаж по сегментах приблизно наступне:побутовi меблi - 40%, офiснi меблi - 50%, спецiальнi меблi - 10% загальних об’ємiв продаж.

Основнi способи поставки товару - робота "на склад" i робота "пiд заказ". Як правило, чим дорожчi меблi, тим вигiднiше для фiрми поставка товару пiд замовлення. Але це можуть дозволити собi лише крупнi фiрми.

Строк поставки пiд заказ у рiзних фiрм - вiд 20 до 45 днiв. Це залежить вiд складностi заказу, налагодження транспортного коридору, можливостей пiдприемства - виробника.

Однак, лише 3 - 5% меблiв ввозяться в зiбраному видi. Це як правило, досить дорогi меблi, якi виготовленнi по iндивiдуальному замовленню i є бiльше витвором меблевого мистецтва, нiж мiсцем зберiгання бiлизни.

Успiх збуту меблiв визначають їх якiсть, вiдомiсть марки, фiрми i продумана схема власного збуту.

В даний час ринок меблiв стає бiльш цивiлiзованим порiвняно з ситуацiею 2-3 -рiчної давностi. Сьогоднi на ньому представлений широкий асортимент, який перекриває максимум запитiв покупцiв. Зараз трейдери мають на метi закрiпитись на ринку, gредставляють клiентам рiзноманiтнi гарантiї якостi продукцiї i послуги - ведуть боротьбу за клiента.

Сьогоднi торгiвля меблями зосереджена всетаки в меблевих магазинах, а не бiля них, як це було кiлька рокiв тому i ще збереглось. Поза магазинами реалiзуеться 5 - 7% загальних об’ємiв продаж меблiв, як правило, недорогих польських i вiтчизняних.

Як перший i досить перспективний крок в боротьбi за масового покупця, можна розцiнювати введення системи продажу товару в кредит, яку пропонуе АТ “ Київський меблевий комбiнат”.

Як бачимо розмір ринку меблів є вражаючим. Проте, у західному регіоні виробництвом меблів займаються, як правило, суб’єкти малого підприємництва. Налагодженим серійним виробництвом меблів займається лише Тернопільська меблева фабрика.

На сьогоднiшнiй день дуже складно забезпечити високу якiсть продукцiї на традицiйних вiтчизняних мебелевих виробництвах. Причини - їх об’ємна iнфраструктура, застарiле обладнання i досить слабкий творчий потенцiал.

Основним у сучасних ринкових умовах для будь-якого товару є співвідношення його ціни і якості. Оптимальне співвідношення таких двох величин може дати лише те виробництво, яке використовує сучасні технології, лінії, обладнання. Для виготовлення меблів із використанням сучасних матеріалів, устаткування та кваліфікованої праці необхідний капітал. У цьому напрямку підприємство веде активну інвестиційну політику та заключає договори з іноземними фірмами (Австрія, Німеччина).

Для споживача основними критерiями якостi є вихiдний матерiал, вiдповiдний дизайн, який задовiльняє потреби щодо кольору, форми, комплектностi, i надiйностi в експлуатацiї.

Для виробникiв поняття якостi меблiв дещо ширше. Воно включає в себе якiсть вихiдних матерiалiв, технологiї i квалiфiкацiю виробничого персоналу, тобто в даному випадку мова вже йде про систему якостi.

Специфікою західного регіону країни є прагнення жителів до постійного покращення добробуту (що зумовлене близькістю до європейських країн, де працевлаштована більша половина населення). Це стосується і осель, і магазинів, і офісів. Тому з впевненістю можна сказати, попит на меблі практично усіх видів буде не лише сталим, а й зростатиме.

Попит у регіоні формують такі чинники:

покращення стану соціального забезпечення,

розширення можливостей працевлаштування,

розширення меж споживчого кредитування,

близькість до Європи,

державні гарантії прав споживачів,

зростання життєвого рівня населення.

Поряд із зазначеними перевагами бізнес має певні проблеми і загрози, зокрема:

так зване «кустарне» виробництво меблів, яке у регіоні є досить поширеним,

відсутність спеціалізованого магазину підприємства,

зменшення обсягів виробництва меблів з натуральної деревини (масова вирубка лісів може призвести до екологічної катастрофи),

впровадження ресурсозберігаючих технологій.

2.2.2. Аналіз діяльності СП Промінь Галичина

Загальна оцінка фінансового стану підприємства контрагента проводиться за допомогою системи спеціальних коефіцієнтів. Більшість фінансових коефіцієнтів на зарубіжних підприємствах розраховується за даними двох основних форм звітності – бухгалтерського балансу (Додаток Б) та звіту про прибутки/збитки (Додаток В). Основними напрямками фінансового аналізу на спільних підприємствах є:

Аналіз структури активів підприємства та їх джерел за статтями бухгалтерського балансу.

Вертикальний аналіз виручки від реалізації продукції.

Аналіз фінансових коефіцієнтів рентабельності, ліквідності, платоспроможності, ринкових індикаторів.

Одним з найважливіших показників рівня ефективності діяльності підприємства за певний період є економічна структура виручки, яка надходить від покупців. Структура виручки вивчається в рамках так званого вертикального аналізу, який проводиться за даними звіту про прибутки (збитки) шляхом розрахунку питомої ваги кожного економічно змістовного компонента в загальній вартості продаж.

В нашому