посилення регулюючої функції держави у здійсненні політи-ки підтримки підприємництва, особливо на перехідному до ринко-вих відносин етапі;

створення сприятливих умов для використання іноземних інвестицій, розвиток спільного підприємництва. [14]

Важливою умовою формування і здійснення політики держав-ної підтримки малого підприємництва є визначення суб'єктів та об'єктів відповідної державної політики.

Конструктивною є концепція багато суб’єктності політики. Суб'єктами, що виробляють державну політику розвитку малого підприємництва, мають бути працівники, які зайняті у малому підприємництві, підприємці через їхні громадські об'єднання, проф-спілки та державні організації.

Об'єктом державної політики підтримки та розвитку малого підприємництва є реальні потреби та інтереси суб'єктів малого під-приємництва. Тому дуже важливо у проекті Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва" чітко визначити суб'єкти.

До суб'єктів малого підприємництва слід відносити зареєстро-ваних у встановленому порядку фізичних осіб — підприємців, які займаються підприємницькою діяльністю, а також юридичних осіб — малі підприємства будь-якої організаційно-правової форми (крім акціонерних товариств та об'єднань підприємців). [8]

3.2 Застосування світового досвіду підтримки малого підприємництва в умовах ринкової економіки.

Аналіз світового досвіду свідчить, що виконання малим підпри-ємством своєї суттєвої економічної та соціальної ролі можливе лише за умов виваженої державної політики всебічної підтримки цього сектору економіки.

Сприяння та підтримка малого підприємництва є самостійною складовою державної економічної політики в багатьох країнах. Тому існують спеціальні державні (урядові) органи управління (координації) та підтримки малого бізнесу. Наприклад: у Канаді — Міністерство у справах малого бізнесу; в Японії — Національна адміністра-ція малого бізнесу; в Росії — Державний комітет Російської Феде-рації з підтримки та розвитку малого підприємництва (створений 6 червня 1995 року); у США — Адміністрація малого бізнесу; в Бельгії, Люксембурзі — Міністерство середнього класу; у Німеччині, Франції, Італії — підрозділи (департаменти) міністерств економі-ки, промисловості або торгівлі тощо.

Поряд із центральними органами місцеві органи влади (штатів, муніципалітетів) надають всебічну підтримку малим підпри-ємствам.

Центральні органи влади виконують, як правило, загальні стра-тегічні та координаційні функції:

Для здійснення державної політики діє спеціальне законодав-ство, яке врегульовує комплекс питань підтримки малого підприєм-ництва. Реалізується також система державних програм фінансо-вого, технологічного, зовнішньоекономічного, консультаційного, кадрового сприяння малим підприємствам.

Слід зазначити, що важелі, які застосовуються в економічній політиці розвинених країн, є дійовими лише за умов ринкового середовища, яке наближається до досконалого. Тому застосування світового досвіду для перехідних суспільств, яким є українське, до-сить обмежене. Це стосується не лише досвіду підтримки малого підприємництва, а й взагалі всіх сфер та аспектів щодо регулюван-ня ринкової економіки.

Крім того, слід враховувати особливості моделей ринкової еко-номіки. У сучасній економічній літературі розрізняють кілька мо-делей розвиненого ринкового господарства. Зокрема, виділяють моделі: ліберальну (американську), неоліберальну (німецьку), європейсько-кейнсіанську, шведську (соціал-демократичну), японську. Тому аналіз світового досвіду слід розглядати через певну модель господарського розвитку, яка є сукупністю елементів, що забезпечують функціонування економіки (технологічних, економічних, соціальних, політичних, психологічних, релігійних тощо) в їхньому взаємозв'язку та взаємодії. Критеріями класифікації виступають, як правило, питома вага державної власності, її якісний склад, напрямки і засоби здійснення державної політики, форми ринкових відносин тощо.

Так, ліберальна (американська) модель у чистому вигляді реа-лізується в США і виходить з ідеї максимізації свободи економічної діяльності. Вона передбачає участь держави в регулюванні за "залитковим принципом": втручання в аспекти, які не в змозі регулюва-ти ринок; держава створює максимально сприятливі умови для функ-ціонування приватного капіталу, зокрема малого підприємництва.

Неоліберальна (німецька) модель, яка здійснюється у Німеччині, орієнтує державне регулювання на усунення перешкод для конку-ренції, для чого підтримуються умови відтворення, зокрема стиму-лювання, малого підприємництва, політики зайнятості тощо. Гас-ло цієї моделі: "Ринок — для всіх", тому значна увага приділяється соціальній спрямованості дії ринку, існує розгалужена система соціальних виплат.

Європейсько-кейнсіанську модель інколи називають англійською, хоча сьогодні вона більш чітко виражена у Франції, Італії, Австрії. За цієї моделі значну роль відіграє державний сектор в економіці, який досягає значних розмірів. Головною метою кейнсіанської мо-делі є забезпечення максимально ефективного розподілу ресурсів із певним страхуванням від непередбаченого впливу взаємодії при-ватних економічних інтересів.

Соціал-демократична (шведська) модель практикується у скан-динавських країнах, а також, частково, в Португалії, Іспанії, Греції. Головну увагу тут приділено соціальній сфері, політиці зайнятості та соціального забезпечення, регулюванню трудових відносин, жорсткій політиці доходів.

Модель ринкового господарства Японії має специфічні риси. Основним суб'єктом тут виступають корпорації та об'єднання їх у фінансово-промислові групи — "кейрецу". Специфічними особли-востями японської моделі є політика вирівнювання доходів, особ-лива політика робочої сили, ефективне використання національно-го менталітету. [59; 8]

Яскравим прикладом ефективного використання стимулюючої державної політики щодо малих та середніх підприємств є післявоєнна Німеччина, яка досягла значних успіхів У соціально-економічному розвитку за короткий період завдяки тому, що основним фактором реалізації реформ була рушійна сила енергій-ного розвитку малого та середнього підприємництва.

Федеральний уряд Німеччини здійснює заходи з підтримки малого та середнього підприємництва. Головний важіль — Картельне право, яке законодавче оформлене у 1957 році і неодно-разово переглядалося відтоді з погляду зміцнення позицій малих і середніх підприємств. Держава регулює вихід на ринок, процес злиття фірм. У разі дискримінації малі фірми можуть звернутися до відпо-відних інстанцій на федеральному й земельному рівнях.

Головний принцип, який закладено в основу системи державної підтримки малого та середнього підприємництва у Німеччині, — надання допомоги, що стимулює розвиток "самодопомоги". Загальна мета дер-жавної підтримки — підвищення ефективності та конкуренто-спроможності