система оподаткування лізингових операцій
низький попит на товари вітчизняного виробництва та низька платоспроможність усіх категорій споживачів;
недостатній рівень мобілізації грошового капіталу, який міг би стати джерелом закупівлі обладнання з метою подальшої передачі його лізингоодержувачу;
низький рівень зацікавленості суб’єктів господарювання, які найреальніше можуть надавати лізингові послуги, зокрема банківських установ, та відсутність стимулів з сторони держави щодо активізації діяльності на ринку лізингу. [51; 156]
Подолання цих проблем лежить через здійснення заходів:
Розроблення державної програми підтримки лізингу, яка б стимулювала залучення банківського сектору до розвитку лізингових послуг.
Зниження вартості нотаріальних послуг за оформлення договорів лізингу з метою послаблення фінансового навантаження на учасників лізингової угоди.
Створення лізингових центрів, які б спеціалізувалися на обслуговуванні малих, підприємств, атакож організацію при них відділів сформування бази даних про попит та пропозицію на обладнання й устаткування.
Реформування податкового законодавства у частині стимулювання лізингових операцій – запровадження пришвидшеної норми амортизації для об’єктів лізингу, надання інвестиційних пільг при оподаткуванні прибутку підприємств, застосування спрощеної процедури повернення майна, впровадження податкових пільг для усіх учасників лізингових операцій.
В И С Н О В К И
Світовий досвід і практика перших кроків вітчизняного малого підприємництва свідчать, що виконання малим підприємництвом суттєвої економічної та соціальної ролі можливе лише за умов ви-важеної державної політики всебічної підтримки цього сектору економіки.
Аналіз реальних процесів розвитку малого підприємництва в Україні, реалізації урядових дій щодо його підтримки показує, що головною причиною, яка стримує подальший розвиток малого підприємництва, є несформованість у країні ефективної законодавчо закріпленої державної політики розвитку підприємництва, і зо-крема, несформованість цілісної системи органів державної вико-навчої влади з питань підприємництва. Свідченням неефективності діяльності органів державної влади у сфері розвитку підприємниц-тва в Україні є, насамперед, зниження темпів зростання кількості діючих малих підприємств і чисельності працюючих у них, посилення процесу "тінізації" суб'єктів малого підприємництва.
Негативний вплив на процес становлення та розвитку малого підприємництва мають відповідні правові, фінансово-економічні, організаційні та соціально-психологічні фактори, насамперед:
Неповнота, суперечливість, і нестабільність чинної норматив-но-правової бази розвитку малого підприємництва. Зокрема Кон-цепція розвитку підприємництва та відповідна Програма мають бути не актами вищого органу виконавчої влади, що мають силу лише в системі цих органів, а документами загальнодержавного значення, тобто їх має бути схвалено Верховною Радою України.
Нечітке ставлення держави до ролі малого підприємництва в соціально-економічному розвитку України (державну політику підтримки малого підприємництва лише продекларовано, немає дійо-вого механізму її реалізації). Так, зокрема, Програма розвитку ма-лого підприємництва в Україні на 1997—1998 рр. не мала чіткого організаційного та фінансового забезпечення. Практично не діє Указ Президента України "Про усунення обмежень, що стримують розви-ток підприємницької діяльності".
Несформованість науково обґрунтованої стратегії проведен-ня необхідних реформ та системного підходу до становлення та розвитку малого підприємництва як дійового ринкоутворюючого фактора. Зокрема чітко не визначено соціально-економічних зав-дань розвитку підприємництва, в тому числі малого, не обґрунтова-но стратегію, тактику та пріоритети їхнього розвитку.
Надмірний податковий тиск, нестабільність податкового законодавства, призвели до "активної тінізації" суб'єктів підприєм-ницької діяльності. І, як приклад, із загальної кількості зареєстро-ваних малих підприємств діють (тобто звітують перед органами ста-тистики та податківцями) лише 70 %. В Україні офіційно зареєст-ровано 2,4 млн. фізичних осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, але за експертною оцін-кою кількість їх сягає 6 млн. чоловік. Тому сьогодні завдання поля-гає в тому, щоб створити умови для початку діяльності вже за-реєстрованих суб'єктів підприємницької діяльності.
Немає системи фінансування, кредитування й страхування, малого бізнесу, пов'язаного з підвищеним підприємницьким ризи-ком (венчурних капіталовкладень). Уже більше двох років прак-тично не діє Український фонд підтримки підприємництва, не ство-рено регіональних фондів підтримки підприємництва в багатьох регіонах України.
Недостатня майнова та матеріально-технічна підтримка ма-лих підприємств, великі труднощі з одержанням виробничих та офісних приміщень.
Наявність науково необґрунтованих обмежень щодо підприєм-ницької діяльності, адміністративні бар'єри (недосконалість систе-ми ліцензування, велика кількість контролюючих органів та дуб-лювання їхніх функцій тощо).
Несформованість належної розвиненої ринкової інфраструкту-ри на загальнонаціональному, регіональному та місцевому рівнях, не-достатні її можливості щодо забезпечення функціонування малого під-приємництва. Так, наприклад, в Україні функціонує 63 бізнес-інкубатори. Разом з тим, станом на початок 2003 року не функціонує жоден бізнес-інкубатор в Дніпропетровській та Житомирській областях.
Надмірна складність організаційно-правового механізму об-ліку та статистичної звітності суб'єктів малого бізнесу, що теж при-мушує багатьох суб'єктів сходити в "тінь".
Несформованість розвинених відносин взаємодії державних органів виконавчої влади з громадськими об'єднаннями малих підприємців.
Розв'язання існуючих проблем розвитку малого підприємниц-тва в Україні потребує нових підходів до сприяння розвитку малому підприємництву. Завдання полягає у тому, щоб суттєво підняти роль і місце малого підприємництва в економічному процесі суспільства, а саме — забезпечити протягом найближчих років у структурах зазначеного сектору зайнятість на рівні 25—30 % дієздатного насе-лення та виробництво до 25 % валового внутрішнього продукту. Саме з цього слід виходити при розробці та реалізації заходів щодо державної підтримки малого підприємництва.
Розв'язання цього завдання, на нашу думку, має зосереджувати-ся на таких основних напрямах.
По-перше — створення відповідної нормативно-правової бази, а саме:
прийняти Верховною Радою України Концепцію державної політики розвитку малого підприємництва в Україні;
розробити концепцію Підприємницького кодексу;
розробити на підставі Конституції України та ухвалити За-кон України "Про приватну власність", ("Про правовий захист при-ватної власності"), мета якого полягає у визначенні правового режи-му приватної власності, забезпеченні правового захисту та недотор-каності власності підприємців;
з метою формування ефективної і стабільної системи оподат-кування суб'єктів малого підприємництва розробити й прийняти Закони України "Про спрощене оподаткування суб'єктів малого під-приємництва", "Про спрощений бухгалтерський облік господарської діяльності суб'єктів малого підприємництва";
законодавче встановити контроль за рівноправним