І нестача, і наднормативні запаси обігових коштів призводять до неефективного використання виробничих ресурсів. Тому в кожній галузі виробництва на кожному підприємстві (фірмі) розраховується норматив обігових коштів, виходячи з технології і специфіки надання послуг.

Нормування обігових коштів адекватне нормуванню оборотних фондів виробництва, тільки норми обчислюються за всіма видами витрат не в натуральних одиницях, а в грошовому вираженні.

За своїм економічним змістом виробничі запаси розподіляються на види:

- виробничі запаси, що належать до оборотних фондів (матеріали, електроенергія та ін.);

- виробничі запаси, що входять до складу основних фондів (запасні частини для ремонту, інструмент, інвентар та інші малоцінні предмети). [33; 13]

Методика визначення нормативу у названих вище двох видах виробничих запасів неоднакова.

Норматив обігових коштів у виробничих запасах, що належать до оборотних фондів, визначається шляхом множення середньодобового споживання матеріалів у вартісному вираженні на норму їх запасу в днях.

Н = П х Нд, (2.2)

де , П – середньодобова потреба підприємства у матеріалах згідно з

кошторисом витрат на виробництво;

Нд – норма запасу матеріалів в днях.

У ПТФ «Ендрю» середньодобова потреба в матеріалах становить 12472 гривень, а норма запасу матеріалів в днях – 6 днів.

Обчислимо норматив обігових коштів у виробничих запасах:

Н = 12472 х 6 = 74832 грн.

Цей норматив становить 74832 гривень.

Оборотні кошти підприємств безперервно перебувають у кругообігу, переходячи з однієї фази в іншу. Чим швидше здійснюється цей перехід, чим менше часу вони затримуються у сфері виробництва і сфері обігу, тим ефективніше вони використовуються. Тільки не допускаючи нераціонального використання оборотних коштів підприємство може досягти систематичного прискорення їх обіговості.

Швидкість обігу оборотних коштів можна виразити за допомогою таких показників:

коефіцієнт обіговості;

тривалість одного обороту в днях.

Коефіцієнт обіговості (Ко) показує кількість оборотів, які здійснили оборотні кошти за певний час (рік, квартал, місяць). Він визначається за такою формулою:

Ко = Р / Ос, (2.3)

де, Р – обсяг виручки від реалізації продукції (за собівартістю);

Ос – середній залишок оборотних коштів, що був у розпорядженні

підприємства за цей період. [32; 228]

Наприклад, собівартість реалізованих товарів, робіт і послуг за I квартал 2008 року становить 724900 гривень. Середній залишок обігових коштів за цей період 74832 гривень.

То коефіцієнт обіговості (Ко) становить:

Ко = 724900 /74832 = 9,7

Тобто обігові кошти за квартал обернулись 9,7 раз.

Тривалість одного обороту в днях показує кількість днів, упродовж яких обігові кошти здійснюють один оборот, проходячи всі фази. Цей показник (Од) визначається за такою формулою:

Од = Ос х Д / Р, (2.4)

де, Д – число днів у періоді за який обчислюється обіговість оборотних коштів. [32; 229]

У нашому прикладі тривалість одного обороту складає:

Од = 74832 х90 /724900 = 9 днів.

На виробничу діяльність підприємств негативно впливає нестача обігових коштів. Підприємство стає неплатоспроможним. Воно не в змозі здійснювати своєчасну оплату за матеріали, енергоресурси, затримується, як правило, виплата заробітної плати, невчасно сплачуються платежі до бюджету. У цілому на перших порах підприємство ще може працювати на нормативних запасах ресурсів, одержувати їх певною мірою в борг.

Та з часом зростає кредиторська заборгованість і за несвоєчасної сплати її постачальники відмовляються поставляти сировину, матеріали, напівфабрикати та ін., вимагаючи попередню оплату. [45; 118]

Які причини породжують недостачу обігових коштів? Є дуже багато факторів, які негативно впливають на стабільність і своєчасне поповнення обігових коштів.

Найбільш негативно на обігові кошти, їх нестачу, впливають кризові ситуації та інфляційні процеси. Інфляційні процеси та політика цін, яка була пущена на самоплив і призвела до знецінення грошової одиниці й стрімкого зростання цін на товарну продукцію, стали безпосередньою причиною того, що в кінці 90-х років більшість підприємств і в цілому держава опинились неплатоспроможними. [57; 34]

Зростання цін на матеріально-сировинні і товарні ресурси залишило підприємства практично без обігових коштів, зробивши їх неплатоспроможними боржниками. На жаль, цей процес продовжується і сьогодні.

Є багато інших причин, які позбавляють підприємства власних обігових коштів: збитковість підприємства, низька якість продукції, яка не користується попитом і затоварює підприємство, її трудомісткість, застарілі технології виробництва, низька оплата праці, подорожчання сировини і напівфабрикатів, відсутність замовників і споживачів продукції тощо. [56; 27]

Які є шляхи виходу з такої негативної ситуації? Насамперед необхідно глибоко проаналізувати стан виробництва, з’ясувати причини, які негативно вплинули на нестачу обігових коштів і окреслити заходи щодо їх вирішення.

Джерелами поповнення обігових коштів для досягнення нормативного рівня в першу чергу є власні прибутки підприємства, випуск підприємством в установленому порядку і на відповідний термін цінних паперів, які є фінансовим інструментом при плануванні й використанні їх в виробничій діяльності.

Тимчасове поповнення обігових коштів може здійснюватись за рахунок залучення в оборот стійких пасивів (заборгованості заробітної плати, внесків на соціальне страхування, резервів майбутніх платежів). Але це допускають у крайніх випадках і на короткий термін.

У більшості випадків під поповнення обігових коштів підприємства беруться короткотермінові банківські кредити. З цією метою розробляється техніко-економічне обґрунтування, де вказуються причини недостачі обігових коштів і розрахунок їх поповнення. Банк на основі цих розрахунків під певну процентну ставку і заставу може видати короткотерміновий кредит підприємству.

На нинішньому етапі переходу до ринкової економіки більшість підприємств країни неплатоспроможні, дебіторська і кредиторська заборгованість підприємств, організацій і держави сягає астрономічних цифр в десятках і більше мільярдів гривень. Виходом з цього становища мають бути державні заходи, зокрема зі стабілізації грошової одиниці, держава за рахунок власного внутрішнього боргу повинна видати