Управління активами підприємства і шляхи його покращання

- на другій стадії на основі вибраного типу політики формування оборотних активів, запланованого об’єму виробництва і реалізації окремих видів продукції і прихованих резервів скорочення дії операційного циклу.

- оптимізація об’єму оборотних активів. Така оптимізація повинна виходити з вибраного типу політики формування оборотних активів, забезпечуючи заданий рівень співвідношення ефективності їх використання.

- оптимізується об’єм і рівень окремих видів цих активів. Засобом такої оптимізації виступає нормування періоду їх обороту і суми.

- на третій стадії визначається загальний об’єм оборотних активів підприємства на майбутній період:

ОА п = ЗС п + ЗГ п + ДЗ п +ДА п + П п , ( 1.1 )

де ОА п – загальний об’єм оборотних активів підприємства на кінець періоду;

ЗС п – сума запасів сировини і матеріалів на кінець періоду;

ЗГ п – сума запасів готової продукції на кінець періоду (з включенням перерахованого об’єму незавершеного виробництва);

ДЗ п – сума дебіторської заборгованості на кінець періоду;

ДА п – сума грошових активів на кінець періоду;

П п- сума інших оборотних активів на кінець періоду.

4. Оптимізація співвідношення постійної і змінної частини оборотних активів. Потреба в окремих видах оборотних активів і їх сума в цілому значно коливається в залежності від сезонних і інших особливостей здійснення операційної діяльності.

Процес оптимізації співвідношення постійної і змінної частини оборотних активів здійснюється за такими етапами:

- на першому етапі за результатами аналізу щомісячної динаміки рівня оборотних активів в днях обороту чи в сумі за ряд попередніх років складається графік із середніх “сезонних коливань“ (рис. 1.4)

Рівень оборотних

активів в днях обороту

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

Рис.1.4 Графік “сезонних коливань” рівня оборотних активів підприємства на протязі року

В окремих випадках він може бути конкретизований по окремих видах оборотних активів.

- на другому етапі за результатами графіка “сезонних коливань” розраховуються коефіцієнти нерівномірності оборотних активів по відношенню до їх середнього рівня.

- на третьому етапі визначається сума постійної частини оборотних активів за формулою:

ОА пост. = ОА п х К мін, (1.2)

де ОА пост – сума постійної частини оборотних активів в попередньому періоді;

ОА п - середня сума оборотних активів підприємства;

К мін - коефіцієнт мінімального рівня оборотних активів.

- на четвертому етапі визначається максимальна і середня сума змінної частини оборотних активів.

5. Забезпечення необхідної ліквідності оборотних активів. Хоча всі види оборотних активів в деякій мірі являються ліквідними (крім безнадійної дебіторської заборгованості) загальний рівень їх термінової ліквідності повинен забезпечувати необхідний рівень платоспроможності підприємства по наявних фінансових зобов’язаннях.

6. Забезпечення необхідної рентабельності оборотних активів Окремі види оборотних активів здатні приносити підприємству прямий дохід в процесі фінансової діяльності в формі процентів і дивідендів. Тому складовою частиною управління оборотними активами є забезпечення своєчасного використання тимчасово вільних грошових активів для формування ефективного портфеля короткострокових фінансових інвестицій, які виступають в формі їх еквівалентів.[21]

7. Вибір форм і джерел фінансування оборотних активів. Цей етап управління оборотними активами забезпечує вибір політики їх фінансування на підприємстві і оптимізацію структури їх джерел.

В процесі управління оборотними активами на підприємстві розробляються окремі фінансові нормативи, які використовуються для контролю ефективності їх формування і функціонування. Основними з таких нормативів є:

- норматив власних оборотних активів підприємства;

- система нормативів оборотності основних видів оборотних активів і тривалості операційного циклу в цілому;

- система коефіцієнтів ліквідності оборотних активів.

Цілі і характер використання окремих видів оборотних активів мають суттєві відмінні особливості. Тому на підприємствах з великим об’ємом використання оборотних активів управління ними деталізується в розрізі основних їх видів.

Управління операційними активами підприємства представляє собою систему принципів і методів розробки і реалізації управлінських рішень, пов’язаних з їх формуванням, ефективним використанням в операційній діяльності підприємства і організацією їх обороту.

Ціллю управління операційними активами підприємства є ріст його ринкової вартості. В процесі реалізації цієї мети управління операційними активами підприємства направлено на вирішення наступних основних задач:

1. Формування достатнього об’єму і необхідного складу активів, які забезпечують задані темпи розвитку операційної діяльності. Ця задача реалізується шляхом визначення потреби в необхідних активах, призначених до використання в операційному процесі підприємства, оптимізації співвідношення окремих їх видів і залучення найбільш ефективних їх різновидів з позицій рівня виробництва і потенціальної дохідності майбутнього використання. [6]

2.Забезпечення максимальної доходності (рентабельності) використовуваних активів при передбачуваному рівні комерційного ризику.

Максимізація дохідності (рентабельності) активів досягається за рахунок їх використання в найбільш ефективних напрямках операційної діяльності і комерційних операціях підприємства. Максимізація рівня дохідності операційних активів досягається, як правило, при суттєвому зростанні рівня комерційних ризиків, пов’язаних з їх використанням, тому вона повинна забезпечувати в межах допустимого комерційного ризику, конкретний рівень якого встановлюється власниками чи менеджерами підприємства з врахуванням їх фінансового менталітету (відношення до ступеня допустимого ризику при здійсненні господарської діяльності).

3. Забезпечення мінімізації комерційного ризику використання активів при передбачуваному рівні їх дохідності (рентабельності). Якщо рівень дохідності використовуваних активів заданий або попередньо спланований, важливою задачею являється зниження рівня комерційного ризику операцій або видів діяльності, які забезпечують досягнення цієї дохідності. Така мінімізація рівня ризиків може бути забезпечена шляхом диверсифікації операцій і напрямків операційної діяльності підприємства, пов’язаних з використанням активів; уникнення окремих видів комерційних ризиків; ефективних форм їх внутрішнього і зовнішнього страхування.

4. Забезпечення постійної платоспроможності підприємства за рахунок підтримки необхідного рівня ліквідності активів. Ця задача вирішується в першу чергу за рахунок