Згідно Закону України „ Про охорону праці” (ст..1): Охорона праці – це система правових, соціально – економічних, санітарно-гігієнічних і лікувально – профілактичних заходів та засобів спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці.

Завдання охорони праці – забезпечення безпечних, нешкідливих сприятливих умов праці через вирішення багатьох складних завдань. Вирішальне значення в розв’язанні цих завдань має науково – технічний прогрес. Використання досягнень науки і техніки сприяє підвищенню рівня безпеки праці, культури та організації виробництва, дозволяє полегшити працю, підсилити її привабливість.

Виробничий травматизм виникає внаслідок технічних причин, які залежать від рівня організації праці на виробництві, а саме: недосконалий технологічний процес, конструктивні недоліки обладнання, інструментів, недостатня механізація важких робіт; відсутність спеціальних засобів захисту, засобів сигналізації та блокувань.[12].

Також існують організаційні причини травматизму: порушення правил експлуатації обладнання, транспортних засобів, недоліки при навчанні робітників безпечним методам праці та ін.

Санітарно – гігієнічні причини: перевищення запиленості та загазованості повітря робочої зони, відсутність або недостатнє природне освітлення, підвищений рівень шуму та вібрації.

Психофізіологічні причини: фізичні, нервово – психічні перевантаження працюючих.

Відділ по охороні праці опрацьовує ефективну цілісну систему управління охороною праці, сприяє удосконаленню діяльності кожного структурного підрозділу і кожної посадової особи, проводить оперативно – методичне керівництво роботою з охорони праці, складає разом з структурними підрозділами підприємства комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, проводить для працівників підприємства вступний інструктаж з питань охорони праці та техніки безпеки.

Усі працівники при прийнятті на роботу і в процесі роботи проходять на підприємстві інструктаж з питань охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, про правила поведінки при виникненні аварій згідно з типовим положенням, затверджується державним комітетом України по нагляду за охороною праці. Працівники зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там де є потреба у професійному доборі повинні проходити попереднє спеціальне навчання і один раз на рік перевірку знань відповідним нормативним актам про охорону праці. [14].

Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці забороняється.

Відомості про виробничий травматизм та професійні захворювання на УМГ „ Прикарпаттрансгаз” наведені в таблиці 1.4.

Таблиця 1.4 - Дані про травматизм та професійні захворювання

Показники | Роки

2001 | 2002 | 2003

1 | 2 | 3 | 4

Нещасні випадки, в тому числі: | 1 | 1 | 2

З смертельними наслідками | - | - | -

Непрацездатні дні в році | 81 | 179 | 0

ССЧ працівників в транспорті газу | 3680 | 3738 | 3756

Отже, в таблиці 1.4. приведено відомості про розподіл випадків травматизму на УМГ „ Прикарпаттрансгаз” за даними подій. Так, можна побачити, що в період з 2001 – 2003 роки кількість нещасних випадків зріс на 1, що пояснюється збільшенням чисельності працюючих.

Із смертельними наслідками нещасних випадків не було.

Необхідно відмітити, що причини виникнення нещасних випадків були пов’язані як з незадовільною організацією робіт, так і з порушенням трудової і виробничої дисципліни. Тому керівництву підприємства необхідно звернути увагу на усунення цих причин.

Для оцінки травматизму користуються двома основними показниками: показник частоти травматизму (Кч) і показник важкості травматизму (Кв).

Показник частоти травматизму визначає число нещасних випадків, що припадають на 1000 працюючих за певний календарний період ( рік) і має такий вигляд:

Кч = 1000*Т/Р , ( 1.1) [15].

де: Т – число травм, нещасних випадків за певний період;

Р – число працюючих.

Показник важкості травматизму характеризує середню тривалість непрацездатності внаслідок нещасних випадків:

Кв = Д/( Т – Тс), ( 1.2)

де: Д – сумарне число днів непрацездатності внаслідок всіх нещасних випадків на виробництві;

Т – число травм;

Тс – із смертельними випадками.

Дані розрахунки занесемо в таблицю 1.5.

Таблиця 1.5 – Розрахунок коефіцієнтів травматизму

Коефіцієнти | Роки

2001 | 2002 | 2003

1 | 2 | 3 | 4

Коефіцієнт частоти травматизму | 0,27 | 0,27 | 0,53

Коефіцієнт важкості травматизму | 81 | 179 | 0

Отже, як видно з таблиці 1.5. коефіцієнт частоти травматизму в період із 2001 – 2002 роки залишився на одному рівні, а за період 2002 – 2003 роки збільшився, що свідчить про те, що число нещасних випадків збільшилась, а також це призводить до збільшення коефіцієнту важкості травматизму в 2002 році, однак він зменшується в 2003 році за рахунок відсутності нещасних випадків на підприємстві.

Кількість перехідних з 2003 року днів непрацездатності склала 294.

Коефіцієнт непрацездатності розраховується за формулою:

Д*1000 294 х 1000

Кн = ----------- (1.3) Кн = ----------- = 76,98

Б 3819

де: Д – кількість днів непрацездатності, викликаних нещасними випадками за звітний період;

Б – середня спискова чисельність працюючих на підприємстві за звітний період.

Порівняно з 2003 роком коефіцієнт непрацездатності Кн зріс за рахунок перехідних днів непрацездатності по нещасних випадках з 2003 рік.

Коефіцієнт частоти захворювань розраховується за формулою:

З* 1000 4296*1000

Кч.з.= (1.4.) Кч.з.= = 1125

Б 3819

де: З – загальна кількість випадків захворювання за звітний період, що викликали втрату непрацездатності 4 і більше робочих днів.

Коефіцієнт важкості захворювань визначають за формулою:

Дз 105

Кв.з.= (1.5.) Кв.з.= =0,02

З 4296

де: Дз – кількість днів непрацездатності, що викликали випадки захворювання за звітний період.

Виконання комплексних заходів по охороні праці:

- по плану 88 заходів на суму 1094 тис. грн.

- фактично виконано 88 заходів на суму 1887,46