При аналізі фондовіддачі необхідно врахувати фактори, які функціонально впливають на їх рівень. Спочатку визначають зміну за рахунок кількісних факторів, а потім - якісних.

Для визначення, фондовіддачі особливе значення мають методи оцінки основних фондів. На практиці система таких методів звужувалась .В зв'язку з цим виникає питання пріоритетності того чи іншого методу, для вирішення якого потрібно проведення спеціального аналізу. Як відомо, існує три способи оцінки основних фондів: по початковій вартості, по відновлювальній вартості і по залишковій вартості.

Початкова вартість основних виробничих фондів залежить від наступних

факторів:

часу вводу їх в дію , оскільки ціни, як і затрати суспільної праці на їх виготовлення з часом змінюються;

способу будівництва, так як при всіх інших рівних умовах основні фонди, введені внаслідок підрядного будівництва дешевші, ніж внаслідок будівництва господарським способом;

місця виготовлення (Україна, країни СНД, європейські країни та ін).

Перераховані фактори в різній степені динамічні. Бувають випадки коли одні й ті ж засоби виробництва поступають на баланс підприємства за різними цінами. А тому основою балансової вартості основних виробничих фондів є ціни різних періодів, так звані змішані ціни .Крім того, в початковій вартості не враховується різна степінь зношеності основних фондів, в зв'язку з чим дані по початковій вартості неспівставимі.

Оцінка основних фондів по відновлювальній вартості вносить ясність, ліквідуючи розбіжність, пов'язану з часом створення і умовами виробництва і тим самим робить фонди співставимими. Недоліком такої оцінки, крім складності переоцінки фондів, є те, що дана оцінка, як і оцінка по початковій вартості, не відображає степені зношеності основних фондів.

Недоліком оцінки по залишковій вартості в існуючій методології є те, що вона не відображає зміни початкової вартості обладнання. Крім цього, залишкова вартість не відображає речового об'єму основних фондів, їх реальну масу і потенційні можливості.

Поряд з вартісною оцінкою основних фондів існує оцінка їх в натуральних показниках (потужність, кількість ГПА та ін.), які використовують для характеристики технічного стану засобів праці, розрахунків виробничої потужності, визначення рівня їх використання розробки балансів обладнання і інших цілей.

Аналіз використання основних виробничих фондів буде проводитись по наступній методиці. Аналіз базується на використанні методів деталізації явищ, порівняння, спостереження, кореляційних прийомах. В процесі аналізу широко використовується ряди динаміки, групування, графічні методи.

Основною умовою правильності проведення економічного аналізу, яка дозволяє уникнути випадкових висновків, є розгляд та детальне вивчення поступального розвитку і змін всіх явищ, які впливають на динаміку основних показників діяльності підприємства. Забезпечення цієї умови вирішується на основі аналізу динамічних рядів.

Динамічний ряд - це послідовність чисел, які характеризують зміну того чи іншого соціально-економічного явища. Динамічний ряд характеризується переліком хронологічних дат, моментів або інтервалів часу і конкретними значеннями відповідних показників, які називаються рівнями ряду.

Для оцінки динаміки основних показників використовуються взаємозв'язані характеристики, а саме: абсолютний приріст, темпи зростання, темпи приросту, абсолютне значення одного проценту приросту.

Розрахунок характеристики динаміки грунтується на зіставленні рівнів ряду. Базою для зіставлення може бути або попередній рівень Yі-1, або початковий Yо. У першому випадку база порівняння - змінна, в другому -постійна. Характеристики, обчислені зіставленням суміжних рівнів, називають ланцюговими, а постійною базою порівняння -базисними.

Абсолютний приріст фондовіддачі Y, відображає абсолютну швидкість змінювання рівнів ряду за певний інтервал часу. Він обчислюється як різниця рівнів ряду, причому знаки "+","-" показують напрям динаміки.

Ланцюгова фондовіддача Yл визначається за формулою:

Yл=Yі –Yі-1 (2.26)

Базисна фондовіддача Yб визначається за формулою:

Yб=Yі –Yо (2.27)

де Yі - показник рівня ряду динаміки в період часу (в і-му році);

Yі-1 - показник рівня ряду динаміки в період часу, що передує і-му (в попередньому до і-того року);

Yо - показник рівня ряду динаміки в період часу, взятого за базою (в базовому році).

Інтенсивність зміни рівнів ряду оцінюється відносною величиною - темпом зростання, який являє собою кратне відношення рівнів у формі коефіцієнта чи відсотка. Ланцюговий темп зростання розраховується за формулою:

(2.28)

Базисний темп росту визначається за формулою:

(2.29)

Для відносної оцінки значень абсолютних приростів розраховується темп приросту - відносний показник, що показує на скільки відсотків один рівень більший або менший від іншого, прийнятого за базу порівняння.

Ланцюговий темп приросту визначається за формулою:

(2.30)

Базисний темп приросту визначається за формулою:

(2.31)

Даний показник можна розрахувати і за іншою формулою:

Тл=Тл-100 (2.32)

Тб=Тб-100 (2.33)

Абсолютне значення 1% приросту – це відношення фондовіддачі до темпу приросту, вираженому у відсотках.

(2.34)

або

(2.35)

Дана система абсолютних та відносних показників дозволяє проаналізувати зміну кожного конкретного параметру в часі, виявити певну тенденцію щодо його розвитку. а також служить основою для прогнозування цього параметру на майбутнє.

Метод деталізації показників господарської діяльності базується на розщепленні цілого на складові частини. Будь-яке економічне дослідження вимагає співвідношення, порівняння. В залежності від мети дослідження фактичні результати порівнюються з плановими, з показниками попередніх років. Порівняння надає великі можливості для всестороннього дослідження господарської діяльності, її характеристики, виявлення резервів і факторів покращення ТЕП. Він також дозволяє виявити взаємозв'язок явищ, їх розвиток і степінь досягнутої ефективності у використанні матеріальних, трудових та фінансових ресурсів. Порівняння фактичних результатів з даними попередніх періодів роботи, дає