1) слідкувати за співвідношенням дебіторської та кредиторської заборгованості. Значне перевищення дебіторської заборгованості створює загрозу фінансовій стійкості підприємства і робить необхідним залучення додаткових джерел фінансування;

2) при можливості орієнтуватися на збільшення кількості замовників для зменшення ризику несплати, який є значним при наявності монопольного замовника;

3) контролювати стан розрахунків за простроченою заборгованістю. В умовах інфляції будь-яка відстрочка платежу призводить до того, що підприємство реально отримує лише частину боргу;

4) своєчасно виявляти недопустимі види дебіторської і кредиторської заборгованості, до яких в першу чергу відносять прострочену заборгованість постачальникам і прострочену заборгованість покупцям понад трьох місяців, по платежам до бюджету тощо.

5. Аналіз і оцінка стійкості економічного зростання.

Співвідношення між динамікою продукції і динамікою ресурсів (витрат) визначає характер економічного зростання. Економічне зростання може бути досягнуте екстенсивним або інтенсивним шляхом. Перевищення темпів зростання обсягів продукції над темпами зростання витрат або ресурсів свідчить про інтенсивний тип економічного зростання. Інтенсивний тип економічного зростання може здійснюватися в двох формах: фондомісткій і фондозберігаючій, що потребує відповідного аналізу використання ресурсів.

Коефіцієнт стійкості економічного зростання показує, якими темпами в середньому збільшується економічний потенціал підприємства.

Він розраховується наступним чином:

(1.2)

На зміну коефіцієнта стійкості економічного зростання впливають ряд факторів:

1) дивідендна політика;

2) зміна рентабельності реалізованої продукції (робіт, послуг);

3) зміна ресурсовіддачі або фондовіддачі;
4) зміна коефіцієнта фінансової залежності.

Підвищити коефіцієнт стійкості економічного зростання можна за рахунок: зниження частки виплачених дивідендів; збільшення ресурсовіддачі; збільшення рентабельності; отримання кредитів і позик.

приклад пРактИЧНого ПИТАННЯ

2.3. Аналіз ефективності використання ресурсного потенціалу підприємства

Безперервна діяльність підприємства поєднує в собі робочу силу, основні та оборотні засоби, що складають базис їх активності. Дані три елементи відіграють важливе значення. Воно полягає в тому, що дані три фактори об’єднуються в процесі здійснення діяльності в один робочий механізм забезпечення роботи підприємства, її безперервності та систематичності, зростання у масштабі і розвиток у продуктивності.

Ресурсний потенціал відіграє важливу роль у розв’язанні науково – технічних, організаційних і економічних завдань господарювання. Рівень забезпеченості підприємства необхідними елементами виробничого потенціалу та ефективності їх використання характеризують рівень організації виробництва, технологічного і ресурсного забезпечення, характеризують ступінь використання техніки, предметів праці, створюють передумови розширення діяльності, покращення фінансової стійкості, конкурентоспроможності і, як наслідок, залучення нових інвестицій.

Метою аналізу виробничого потенціалу полягає в тому, щоб вчасно і якісно оцінити виробничий потенціал, ефективність використання його структурних складових, раціональності їх використання, у виявленні резервів підвищення основних показників ефективності використання: матеріаломісткість, продуктивність праці, фондовіддача.

Ефективність використання основних засобів підприємства є основною задачею будь-якого підприємства. Це пов’язано з тим, що чим краще і ефективніше будуть використовуватися основні засоби, тим меншою буде собівартість виготовлюваної продукції, що сприятиме підвищенню її конкурентоспроможності та забезпечить підвищення ліквідності та платоспроможності підприємства.

Проаналізуємо основні показники ефективності використання основних засобів:

Фондомісткість (Фм) – характеризує забезпеченість підприємства основними засобами:

Фм = Фк : Вп (2.1)

де Фк - балансова вартість основних виробничих засобів;

Вп – вартість виробленої продукції.

Фондоозброєність (Фо) – показує величину основних засобів на одного працівника:

Фо = Фк : Ч (2.2)

де Фк - балансова вартість основних виробничих засобів;

Ч – середньо облікова чисельність працівників.

Фондовіддача (Фв) – характеризує ефективність використання основних виробничих засобів. Відображає суму виробленої продукції на одну гривню основних виробничих засобів :

Фв = Вп : Фк (2.3)

де Вп – вартість виробленої продукції;

Фк – балансова вартість основних виробничих засобів.

Рентабельність основних виробничих засобів (Роз) – визначає ступінь використання основних виробничих засобів:

Роз = Пз : Фк · 100% (2.4)

де Пз - загальний прибуток підприємства;

Фк – балансова вартість основних виробничих засобів.

Технічний рівень основних засобів та ступінь їх морального зносу характеризує віковий склад обладнання. В першу чергу він дає можливість виявити застаріле обладнання, яке потребує заміни. Для аналізу діюче обладнання групується по видам, а всередині – по тривалості використання. Розраховується їх питома вага.

Для характеристики стану робочих машин, силового обладнання, приладів, інструменту та пристосувань застосовують групування по технічній придатності, виділяючи слідуючи групи: придатне обладнання; обладнання, яке потребує капітального ремонту; обладнання не придатне, яке підлягає списанню.

Визначивши загальний порядок проведення аналізу ефективності використання основних засобів та виокремивши показники, що застосовуються для цього, проаналізуємо ефективність використання основних засобів за даними таблиці 2.4.

Для розрахунку даних показників доцільно використати “Звіт про фінансово-майновий стан” чи форму№5 - “Примітки до річної фінансової звітності ”.

Проаналізуємо ефективність використання основних засобів за допомогою даних таблиці 2.4.

Таблиця 2.4

Показники ефективності використання основних засобів

за даними 2003 – 2004 років

Показник | 2003 | 2004 | Відхилення

(+; –)

Фондовіддача | 0,55 | 0,34– | 0,21

Фондомісткість | 1,83 | 2,94 | + 1,11

Рентабельність основних засобів–––

Аналізуючи дану таблицю та визначаючи ефективність використання основних засобів, відмітимо, що за досліджуваний період ефективність використання основних засобів знизилась: зокрема, рівень фондовіддачі знизився на 0,21 пункта, а рівень фондоємності зріс на 1,11 пунктів. При цьому розрахунок рентабельності основних засобів взагалі неможливий через відсутність чистого прибутку на кінець звітних періодів.

Для забезпечення виробництва певного обсягу продукції чи послуг потрібна певна кількість праці, найбільш загальним показником якої є чисельність працівників, зайнятих у відповідному виробництві чи сфері діяльності. Чисельність працівників постійно змінюється, відбувається безперервний процес її поповнення. Проте структурні зрушення зумовлені реструктуризацією виробництва, ведуть до міжгалузевого перерозподілу трудових ресурсів на тлі їх загального скорочення.

Чисельність і склад робочої сили формуються згідно з виробничою програмою підприємства. Для обліку чисельності робітників на підприємствах ведуться списки, в які заносяться з дня зарахування всі