гранична вартість капіталу за формулою се-редньозваженої. При цьому замість фактичного значення вартості капіталу з і-того джерела береться нова прогнозна ціна його залучення, а частка і-того джерела береться у відповідності з цільовою (бажаною для підприємства) структурою. Приведення структури капіталу підприємст-ва у відповідність з цільовими стратегічними орієнтирами дозволить під-приємству утримати середньозважену ціну капіталу, незважаючи на очі-куване підвищення вартості окремих фінансових ресурсів.
Приклад:
Визначити фактичну середньозважену вартість капіталу та граничну вартість його майбутнього нарощення (таблиця 2.1):
Таблиця 2.1
Структура капіталу підприємства та вартість його окремих джерел
Джерела фінансування | Структура капіталу, % | Вартість капіталу, %
фактична | цільова | поточна | прогнозна
Прості акції
Привілейовані акції
Довгострокові кредити
Облігації
Нерозподілений прибуток | 30,0
10,0
35,0
10,0
15,0 | 35
10
20
10
25 | 20,5
18,0
22,2
19,0
20,0 | 20,5
19,0
23,0
20,0
20,0
Разом | 100 | 100 | х | х
Фактична середньозважена вартість капіталу:
Гранична вартість майбутнього капіталу:
Як свідчать розрахунки, приведення структури капіталу підприємст-ва у відповідність з цільовими стратегічними орієнтирами дозволить під-приємству утримати середньозважену ціну капіталу, незважаючи на очі-куване підвищення вартості окремих фінансових ресурсів.
Середньозважена вартість капіталу є одночасно мінімальною нормою прибутку, яку очікують інвестори від вкладення капіталу. Для визначення теперішньої вартості майбутніх грошових потоків від інвестиційного об'єкта ставку дисконту, як правило, встановлюють на рівні середньозваженої ціни капіталу. Основними елементами формування середньозваженої вартості капіталу є безризикова частина норми прибутку на інвестиційний капітал, премія за ризик та інфляційна премія.
Оптимізація структури капіталу є одним із найбільш важливих і складних завдань, які вирішуються у процесі фінансового управління підприємством.
Оптимальна структура капіталу – це таке відношення використання власних і позикових засобів, при якому забезпечується найбільш ефективна пропорційність між коефіцієнтом фінансової рентабельності та коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства, тобто максимізується його ринкова вартість [31;с.111].
Процес оптимізації структури капіталу підприємства здійснюється за такими етапами:
1. Аналіз капіталу підприємства.
2. Оцінка основних факторів, що визначають формування структури капіталу.
3. Оптимізація структури капіталу за критерієм максимізації рівня фінансової рентабельності.
4. Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації його вартості.
5. Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків.
6. Формування показника цільової структури капіталу.
1. Аналіз капіталу підприємства.
Основною метою цього аналізу є виявлення динаміки обсягу і складу капіталу у передплановому періоді та їх вплив на фінансову стійкість і ефективність використання капіталу.
- розглядається динаміка загального обсягу та основних складових елементів капіталу у співвідношенні з динамікою обсягу виробництва і реалізації продукції.
- визначається співвідношення власного і позиченого капіталу та його тенденції.
- у складі позиченого капіталу вивчається співвідношення довго- і короткострокових фінансових зобов’язань.
- визначається розмір прострочених фінансових зобов’язань і з’ ясовуються причини прострочки.
Система коефіцієнтів фінансової стійкості підприємства:
- коефіцієнт автономії дозволяє визначити долю чистих активів підприємства в загальній їх сумі, розраховується як співвідношення власного капіталу до всього майна підприємства;
- коефіцієнт фінансового лівериджу (коефіцієнт фінансування) дозволяє встановити, яка сума позичених засобів припадає на одиницю власного капіталу підприємства;
- коефіцієнт довгострокової фінансової незалежності характеризує відношення суми власного і довгострокового позиченого капіталу до загальної суми капіталу, що використовує підприємство і дозволяє вияснити фінансовий потенціал майбутнього розвитку підприємства;
- коефіцієнт відношення довго- і короткострокової заборгованості дозволяє визначити суму залучення довгострокових фінансових кредитів у розрахунку на одиницю короткострокового позиченого капіталу, тобто характеризує політику фінансування активів підприємства за рахунок позичених засобів.
Аналіз фінансової стійкості підприємства дозволяє оцінити ступінь стабільності його фінансового розвитку і рівень фінансових ризиків, що створюють загрозу банкрутства.
На даній стадії аналізу оцінюється ефективність використання капіталу в цілому і окремих його елементів. У процесі такого аналізу розраховуються і розглядаються в динаміці такі основні показники:
- період обороту капіталу характеризує кількість днів, протягом яких здійснюється один оборот власних і позичених засобів, а також капіталу в цілому;
- коефіцієнт рентабельності всього капіталу, що використовується, характеризує рівень економічної рентабельності, розраховується, як відношення прибутку від звичайної діяльності до капіталу підприємства;
- коефіцієнт рентабельності власного капіталу характеризує досягнутий рівень фінансової рентабельності підприємства і є одним із критеріїв формування оптимальної структури капіталу та розраховується, як відношення чистого прибутку до власного капіталу;
- капіталовіддача характеризує обсяг реалізації продукції, що припадає на одиницю капіталу;
- капіталомісткість реалізації продукції показує, який обсяг капіталу задіяний для забезпечення випуску одиниці продукції
2. Оцінка основних факторів, що визначають формування структури капіталу.
Практика доводить, що не існує єдиних рецептів ефективних відносин власного і позиченого капіталу не тільки для типових підприємств, але і для кожного окремого підприємства [33;с.74]. Але основними факторами є :
- галузеві особливості операційної діяльності підприємства.
Характер цих особливостей визначає структуру активів підприємства, їх ліквідність. Підприємства з високим рівнем фондомісткості виробництва продукції, а також з великою частиною активів, мають більш низький кредитний рейтинг і змушені орієнтуватися у своїй діяльності на використання власного капіталу. Крім того, характер галузевих особливостей визначає різну тривалість операційного циклу. Чим менший період операційного циклу, тим більшою мірою (за інших рівних умов) може бути використаний підприємством позичений капітал.
- стадія життєвого циклу підприємства.
Підприємства, що знаходяться на ранніх стадіях свого життєвого циклу і мають конкурентноспроможну продукцію, можуть у своїй діяльності використовувати більшу частину позиченого капіталу. Рівень фінансових ризиків у цих підприємств високий, і це враховують їхні кредитори. Підприємства, що знаходяться на стадії зрілості, більшою мірою повинні використовувати власний капітал.
- кон’юнктура товарного ринку.
Чим стабільніша кон’юнктура товарного ринку, тим більше і безпечніше можна використовувати позичений капітал. І навпаки – в умовах нестабільної кон’юнктури використання позиченого капіталу призводить до зниження рівня прибутковості та ризику втрати платоспроможності. У таких