Від’ємне значення коефіцієнта маневрування вказує на те, що в обігу підприємства протягом аналізованого періоду переважно знаходяться позичкові кошти. Це зумовлено низьким рівнем наявності власних коштів у підприємства. Це підтверджує і розрахунок коефіцієнта забезпеченості власними коштами. Значення цього показника також від’ємне.

Досить велику частку показує коефіцієнт заборгованості позичених коштів в усіх коштах підприємства, який становить 0,93; 0,95 і 0,88 в 2005 – 2007 рр. відповідно.

Суттєву частку власних коштів підприємство витратило на формування необоротних активів, на що вказує коефіцієнт інвестування, який характеризується високим значенням, а саме 1,41, 1,55 і 2 протягом аналізованого періоду відповідно. Цей факт не є позитивним, оскільки ці заморожені кошти в основних засобах могли б бути задіяні в обороті, проте з іншого боку, при затримках під час транспортування товарів і високих темпах зростання цін, вкладання коштів в обладнання в умовах інфляції говорить на користь підприємства, оскільки вкладання в нерухомість є найбільш вигідним і надійним.

Отже, сформовану господарську структуру підприємства можна оцінити теоретично допустимою. Низькі значення показників фінансової стійкості можна пояснити специфікою галузі, в якій працює наше підприємство. Для нормального функціонування, підприємствам торгівлі необов’язково мати значні власні кошти. Значна величина позичкових коштів дозволяє їм більш ефективно сформувати оборотний капітал і підвищити прибутковість, без вкладення значного власного капіталу.

Аналіз рентабельності і прибутку.

Ефективність роботи підприємства значною мірою залежить від якості управлінських рішень, що стосуються використання одержаного прибутку. Приймаючи ці рішення, власники повинні всебічно зважити напрямки першочергових вкладень, фінансових ресурсів, виходячи з фінансового стану підприємства, рівня його матеріально – технічної бази, соціального розвитку колективу, можливостей прибутково розміщення коштів, тощо.

Для вивчення ефективності господарської діяльності підприємства, необхідно проаналізувати і оцінити фінансові коефіцієнти, що характеризують рентабельність підприємства, за допомогою відповідних формул (додаток К), а розрахунки представимо у таблиці 2.8:

Таблиця 3.12

Показники рентабельності ТОВ „Самоцвіти” за 2005 – 2007рр.

Показники | 2005р. | 2006р. | 2007р. | абсолютні відхилення | відносні відхилення (темпи приросту), %

2006-2005 | 2007-2006 | 2006-2005 | 2007-2006

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8

Коефіцієнт рентабельності активів (ROA),% |

4 |

3 |

2 |

-1 |

-1 |

-25,0 |

-33,3

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу (ROE),% |

45,0 |

49,6 |

19,5 |

4,6 |

-30,1 |

10,2 |

-60,7

Коефіцієнт рентабельності статутного капіталу, % |

97,8 |

176,3 |

140,6 |

78,5 |

-35,7 |

80,3 |

-20,2

Коефіцієнт ефективності використання власного і позиченого капіталу (ROCE), % |

9,1 |

10,4 |

6,4 |

1,3 |

-4 |

14,3 |

-38,5

Рентабель-ність підприємства, % |

0,4 |

0,4 |

0,23 |

- |

-0,17 |

0 |

-42,5

Рис. 2.4.Динаміка основних показників прибутковості і рентабельності ТОВ „Самоцвіти” за 2005 – 2007 рр.

Отже, в результаті дослідження ефективності господарської діяльності підприємства, бачимо, що підприємство у 2005 – 2007рр.отримало позитивний фінансовий результат, тобто працювало прибутково. Так, кожна гривня активів у 2005 році принесла 4 коп. прибутку, в 2006 – 4 коп. прибутку, а в – 2007 рр. 2 коп. прибутку. Відповідно, в процесі господарської діяльності у 2006 році підприємство отримало з 1 грн. власного капіталу 49,6 коп. прибутку, а у 2007 році – його значення зменшилось на 60,7% і склало 19,5 коп. прибутку з 1 грн. власного капіталу.

Зменшилось і значення коефіцієнта ефективності використання власного і позиченого капіталу у 2007 році порівняно з 2006 роком на 38,5% і тому підприємство отримало з 1 грн. авансованого капіталу у 2006 році 10,4 коп. прибутку, а у 2007 році – 6,4 коп. прибутку.

Проте в цей же час прослідковуємо зменшення величини коефіцієнта рентабельності продаж і рентабельності підприємства на 0,17%. Це є негативним чинником, що можна пояснити, передусім, достатньо високими витратами, понесеними в аналізовані періоди , що відобразилося на зменшенні величини чистого прибутку.

Слід відмітити, що загальноприйнятих значень рентабельності, на які можна орієнтуватися при аналізі, не існує , тому зростання вищезгаданих показників у динаміці за періодами звітності можна розглядати, як позитивну тенденцію, а їх скорочення, як негативну. Виходячи з цього, показники рентабельності підприємства за 2005 – 2007рр.слід оцінити задовільно

РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЇ КАПІТАЛУ, ЯК НАПРЯМ ОБГРУНТУВАННЯ, ПОКРАЩЕННЯ, ФОРМУВАННЯ, УПРАВЛІННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ КАПІТАЛУ

3.1 Традиційний та сигнальний підхід капіталу. Моделі капіталу ( Майерса – Майлуфа, Міллера, Росса. Крейніної та Уелша)

Згідно традиційного підхіду :

- вартість капіталу фірми залежить від його структури;

- існує оптимальна структура капіталу, що мінімізує значення середньозваженої вартості капіталу і відповідно максимізує ринкову вартість фірми. При цьому наводяться наступні аргументи [22;с.30].

Середньозважена вартість капіталу залежить від вартості його складових, що узагальнено розподіляються на два види – власний та позиковий капітал. В залежності від структури капіталу вартість кожного з цих джерел змінюється, причому темпи зміни є різними. Численні дослідження показали, що помірне зростання частки позикових коштів, тобто деяке підвищення фінансового ризику, не викликає негайної реакції акціонерів в плані підвищення потрібної доходності, однак при перевищенні деякої межі безпеки ситуація змінюється і акціонери починають вимагати більшої доходності для компенсації ризику. Одночасно і вартість позикового капіталу, залишаючись спочатку практично незмінною, при відповідній зміні складу джерел починає зростати. Оскільки вартість позикового капіталу в середньому нижче, ніж вартість власного капіталу, існує структура капіталу, що називається оптимальною, при якій показник середньозваженої вартості капіталу має мінімальне значення, а, відповідно, ринкова вартість фірми буде максимальною [20;с.155-156].

Однак, оптимізація структури джерел фінансування по критерію максимізації ціни підприємства відображає однобічний погляд на проблему управління структурою