- прямий метод розрахунку;

- непрямий метод розрахунку.

Прямий метод розрахунку загальної потреби в капіталі базується на визначенні необхідної суми активів, які дозволяють новому підприємству розпочати господарську діяльність. Даний метод розрахунку виходить з алгоритму: загальна сума активів дорівнює загальній сумі капіталу, що інвестується. Розрахунок потреби в активах для підприємства, що створюється, здійснюється в трьох варіантах:

- мінімально необхідна сума активів

- необхідна сума активів, що забезпечує достатні розміри страхових запасів з окремих його видів;

- максимально необхідна сума активів.

Такий розрахунок дозволяє диференціювати загальну потребу в капіталі від мінімальної до максимальної меж.

Непрямий метод розрахунку загальної потреби в капіталі базується на використанні показника “капіталоємність продукції”. Даний показник дає уявлення щодо розміру капіталу, який використовується, із розрахунку на одиницю виробленої (реалізованої) продукції. Він розраховується в розрізі галузей економіки шляхом ділення загальної суми капіталу, що використовується (власного і залученого), на загальний обсяг виробленої (реалізованої) продукції. При цьому загальна сума капіталу, що використовується, визначається як середня в даному періоді.

Даний метод дає лише приблизну оцінку потреби в капіталі, оскільки показник середньо галузевої капіталомісткості продукції суттєво коливається в розрізі підприємств під впливом окремих факторів:

- розмір підприємства;

- прогресивність технології, яка використовується;

- прогресивність устаткування, що використовується;

- ступінь фізичного зносу устаткування;

- рівень використання виробничої потужності на підприємстві та інші.

Розрахунок загальної потреби в капіталі:

Пк = Кп ОР + ПРк, де (1.1)

Пк – загальна потреба в капіталі для створення нового підприємства;

Кп – показник капіталомісткості продукції (середньогалузевий або аналоговий);

ОР - запланований середньорічний обсяг виробництва продукції;

ПРк – передстартові витрати та інші одноразові витрати капіталу, які пов’язані зі створенням нового підприємства.

3. Забезпечення оптимальності структури капіталу з позицій ефективного його функціонування.

4. Забезпечення мінімізації витрат щодо формування капіталу з різних джерел.

Така мінімізація здійснюється у процесі управління вартістю капіталу, механізм якого буде розглянутий у наступних темах.

Забезпечення високоефективного використання капіталу в процесі господарської діяльності.

Реалізація даного принципу забезпечується шляхом максимізації показника рентабельності власного капіталу за прийнятим для підприємства рівнем фінансового ризику.

Джерела формування капіталу підприємства.

Управління власним капіталом пов’язане не тільки з забезпеченням ефективного використання вже накопиченої його частини, але і з формуванням власних фінансових ресурсів, що забезпечують майбутній розвиток підприємства [28;с.45-47]. Власні фінансові ресурси класифікуються за певними джерелами (таблиця 1.1).

Таблиця 1.1

Джерела формування власних фінансових ресурсів підприємства

№ з/п | Джерела | Склад джерел

1. | Внутрішні джерела | 1.Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства.

2.Амортизаційні відрахування від основних засобів і нематеріальних активів.

3.Інші внутрішні джерела формування власних фінансових ресурсів

2. | Зовнішні джерела | 1. Залучення додаткового пайового або акціонерного капіталу.

2. Одержання підприємством безплатної фінансової допомоги.

3.  Інші джерела формування власних фінансових ресурсів

У складі внутрішніх джерел формування власних фінансових ресурсів основне місце належить прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, він формує переважну частину його власних фінансових ресурсів, забезпечує приріст власного капіталу, а відповідно, і ріст ринкової вартості підприємства. Певну роль у складі внутрішніх джерел виконують також амортизаційні відрахування, особливо на підприємствах із високою вартістю власних основних засобів і нематеріальних активів; проте суму власного капіталу підприємства вони не збільшують, а лише є засобом його реінвестування. Інші внутрішні джерела не грають помітної ролі у формуванні власних фінансових ресурсів підприємства [43;с.91].

У складі зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів основне місце належить залученню підприємством додаткового пайового (шляхом додаткових внесків у статутний фонд) або акціонерного (шляхом додаткової емісії та реалізації акцій) капіталу. Для окремих підприємств одним із зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів може бути надана їм безплатна фінансова допомога, яка надається, як правило, лише окремим державним підприємствам. До числа інших зовнішніх джерел входять безплатно передані підприємству матеріальні та нематеріальні активи, що включаються до складу його балансу.

Формування фінансових ресурсів підприємства здійснюється за рахунок власних та запозичених коштів. Загальна сума фінансових ресурсів складається у кожного окремого підприємства з таких елементів:

- власний капітал: статутний (пайовий) капітал, додатково вкладений капітал, додатковий капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал, неоплачений капітал, вилучений капітал, нерозподілений прибуток тощо;

- запозичений капітал: забезпечення наступних витрат та платежів;

- довгострокові зобов’язання;

- поточні зобов’язання.

Так, власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань. Величина власного капіталу визначається як алгебраїчна сума його складових елементів:

- статутного капіталу, який відображає зафіксовану в установчих документах загальну вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства, або пайового капіталу, який відображає суму пайових внесків членів спілок та інших підприємств, що передбачена установчими документами.

- додаткового капіталу, який відображає суму, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість.

- іншого додаткового капіталу, що представляє суму дооцінки необоротних активів, вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб та інші види додаткового капіталу.

- резервного капіталу, який відображає сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.

- нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) – суми прибутку, яка реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку.

- неоплаченого капіталу, який відображає суму заборгованості власників (учасників) за внесками до капіталу.

- вилученого капіталу, який показує фактичну собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників [56;с.128].

Склад власного капіталу суб’єкта господарювання та