чистого прибутку підприємства;
АВ – планована сума амортизаційних відрахувань;
ВФРмакс. – максимальна сума власних фінансових ресурсів, сформованих за рахунок внутрішніх джерел.
Забезпечення необхідного обсягу залучення власних фінансових ресурсів із зовнішніх джерел.
Обсяг залучення власних фінансових ресурсів із зовнішніх джерел повинен забезпечити ту їх частину, що не вдалося сформувати за рахунок внутрішніх джерел фінансування.
Потреба в залученні власних фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел розраховується за такою формулою:
ВФР зовн. = Пвфр – ВФР внут., де (1.4 )
ВФРзовн. – потреба в залученні власних фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел;
Пвфр – загальна потреба у власних фінансових ресурсах підприємства в планованому періоді;
ВФР внут. – сума власних фінансових ресурсів, планованих до залучення за рахунок внутрішніх джерел.
6. Оптимізація співвідношення внутрішніх і зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів.
Основою даної оптимізації є такі критерії:
- забезпечення мінімальної сукупної вартості залучення власних фінансових ресурсів. Якщо вартість залучення власних фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел перевищує плановану вартість залучення позикових засобів, то від такого формування власних ресурсів варто відмовитися;
- забезпечення зберігання управління підприємством початковими його фундаторами. Ріст додаткового пайового або акціонерного капіталу за рахунок сторонніх інвесторів може призвести до втрати такого управління.
Ефективність розробленої політики формування власних фінансових ресурсів оцінюється за допомогою коефіцієнта самофінансування розвитку підприємства в наступному періоді. Його рівень повинен відповідати поставленій меті.
Коефіцієнт самофінансування розвитку підприємства розраховується за такою формулою:
, де (1.5)
Кеф – коефіцієнт самофінансування розвитку підприємства в майбутньому;
ВФР – планований обсяг формування власних фінансових ресурсів;
DА – планований приріст активів підприємства.
Успішна реалізація розробленої політики формування власних фінансових ресурсів пов’язана з рішенням таких основних завдань:
- проведенням об’єктивної оцінки вартості окремих елементів власного капіталу;
- забезпеченням максимізації формування прибутку підприємства з урахуванням припустимого рівня фінансового ризику;
- формуванням ефективної політики розподілу прибутку (дивідендної політики) підприємства;
- формуванням і ефективним здійсненням політики додаткової емісії акцій або залученням додаткового пайового капіталу.
Фінансова діяльність окремих підприємств буяється виходячи з особливостей організації їх фінансів у вигляді фінансів комерційних (прибуткових) і некомерційних (неприбуткових) підприємств.
Комерційні (прибуткові) підприємства мають метою свого функціонування отримання прибутку від підприємницької діяльності. Вони формують свої фінанси власними коштами або повністю без участі держави, або державні фінанси (бюджетні кошти) присутні у фінансах підприємства, якщо держава є єдиним засновником або співрозмовником разом з іншими власниками.
Некомерційні організації мають головною метою вирішення соціальних завдань і відносяться до невиробничої сфери. Вони надають послуги найрізноманітнішого характеру (освіта, наука, культура, муніципальні центри консультування підприємства тощо). Некомерційні підприємства поділяються на такі, що існують за рахунок систематичного фінансування бюджетни-ми коштами (бюджетне кошторисне фінансування шляхом бю-джетних асигнувань), що функціонують на принципах самооку-пності (самофінансування) і на такі, що фінансуються як власни-ми коштами, так і бюджетними коштами (змішане фінансування).
1. Некомерційні організації з поточним бюджетним фінансу-ванням формують свої фінанси за рахунок :
бюджетних коштів бюджетів різних рівнів у формі бюджет-
них асигнувань;
коштів підприємств і населення у вигляді плати за послуги, які
надає некомерційна організація;
виручки від здавання в оренду майна, що належить організації;
добровільні внески фізичних і юридичних осіб, а також передані
ними безоплатно матеріальні цінності;
інші доходи у відповідності до статутних документів, які не су-
перечать чинному законодавству.
Податкові відносини з бюджетом такі організації мають тільки в частині комерційної діяльності, яка дозволена законо-давством і закріплена статутом .
2. Неприбуткові організації, які знаходяться на самоокуп-ності і здійснюють фінансову діяльність на основі кошторисів на виконання окремих робіт (послуг) невиробничого характеру (со-ціологічні, аналітичні, консультаційні організації тощо). Джере-лами їх фінансів є:
- внески засновників;
- доходи від надання послуг (виконання робіт) на платній
основі фізичним та юридичним особам;
- кошти бюджету за виконання разових робіт за укладеними
договорами згідно зі складеними кошторисами.
Дохід таких неприбуткових організацій спрямовується лише на фінансування їх поточної діяльності, а не на інвестування з метою отримання прибутку. Оподаткування доходу неприбутко-вих організацій, які функціонують на засадах самоокупності здій-снюється за нульовою ставкою, або пільгове.
3. Громадські організації, якими є неприбуткові організації, організовані як добровільні організації, спеціальні цільові фонди і добродійні фонди. Фінанси громадських організацій формуються відповідно до їх статуту. Джерелами фінансових ресурсів гро-мадських організацій є:
вступні і членські внески;
доходи від використання власності, яка належить громадській
організації.
доходи від платних заходів, які влаштовує організація.
Організаційно-правова форма (статус) підприємства - це закріплений статутом вид підприємства - унітарне (одноосібне), орендне, господарські товариства (АТ, ТОВ, повне і командитне ТОВ, з додатковою відповідальністю) та ін. Кожна правова фор-ма підприємництва має свої законодавчі особливості в галузі: фо-рмування статутного капіталу; поточного фінансування і ство-рення окремих грошових фондів; оподатковування; у формах і методах фінансового контролю. Специфіка організаційно-правової форми проявляється починаючи від джерел формування статутного фонду до припинення діяльності підприємства або йо-го реорганізації, тобто в умовах передачі права власності і правонаступництві.
Фінансова діяльність приватного (одноосібного) підприєм-ства (найчастіше це мале підприємство за обсягом діяльності) має такі особливості:
Фінансова діяльність побудована на спрощеному прийн-ятті рішень (одноосібно власником або призначеним ним дирек-тором);
Статутний фонд підприємства утворюється коштами або майном його власника, яким виступає юридична або фізична осо-ба, яка після сплати податків має право на всю суму отримувано-го чистого прибутку.
Фінансова діяльність будується з урахуванням постійного фактора недостатності ресурсів для інвестиційного розвитку з огляду на незначний загальний обсяг господарського обороту та неможливість залучення коштів інвестора, який не є власником підприємства.
Діяльність малого підприємства характеризується, як пра-вило, низькою диверсифікованістю діяльності, оскільки воно