Методика визначення вартості капіталу залежить від джерел його залучення. Основними джерелами формування капіталу є банківські кредити, випущені підприємством облігації, акції та нерозподілений прибуток. Розглянемо особливості визначення вартості кожного з перелічених елементів капіталу.

1. Вартість капіталу, залученого за рахунок банківського кре-диту

Так як проценти за користування банківською позикою виклю-чаються з бази оподаткування прибутку, реальна вартість одиниці такого капіталу буде меншою від ставки банківського проценту на величину податкової економії.

Отже вартість капіталу, залученого за рахунок банківського кре-диту, потрібно розглядати з врахуванням податку на прибуток. Для цього можна скористатися формулою:

ВКк = СП(1-Сnп), де: (2.1)

ВКк - вартість капіталу, залученого за рахунок банківського кре-диту;

СП - ставка банківського проценту за кредит;

Cnn - коефіцієнт оподаткування прибутку.

Приклад:

Підприємство отримало довгостроковий банківський кредит під 14% річних. Визначити вартість залученого капітану, якщо:

а) підприємство сплачує податок з прибутку в розмірі 25%;

б) підприємство має 100%-ну пільгу по оподаткуванню прибутку.

Вартість капіталу за рахунок кредиту при Cnn =0,25:

14(1-0,25)=10,5%

Розмір податкової економії: 14 – 10,5 = 3,5%

Вартість капіталу за рахунок кредиту при пільговому оподаткуванні прибутку:

14(1-0) =14%( >10,5%)

Таким чином, чим більший розмір коефіцієнту оподаткування прибутку, тим менша вартість фінансування за рахунок кредиту після сплати податків.

2. Вартість капіталу, залученого за рахунок облігацій

В залежності від того, коли випущені облігації, їх вартість визначається диференційовано для цінних паперів нового випуску та випущених раніше.

Визначити вартість капіталу за рахунок облігацій нового випус-ку можна за формулою:

Kd1 = де: (2.2)

Kd1 – вартість капіталу за рахунок облігацій нового випуску;

РК – річний купон на новий випуск облігацій;

Но – номінал облігації;

Вв – витрати на випуск (емісію).

У випадку, коли облігації розміщуються з дисконтом (знижкою з ціни), береться не номінал облігації, а ціна її реального розміщення за вирахуванням знижки. Якщо дозволяється проценти по облігаці-ях відносити на прибуток до оподаткування, потрібно враховувати розмір податкової економії, як і у випадку із залученням банківсь-ких кредитів.

Вартість капіталу, залученого за рахунок раніше випущених об-лігацій, визначається формулою:

Kd2 = де: (2.3)

Kd2 – вартість капіталу за рахунок раніше випущених облігацій;

Рк – річний купон на випущені облігації;

РЦ – ринкова ціна облігації.

Вартість капіталу, залученого за рахунок випуску акцій

Ціна капіталу з даного джерела залежить не тільки від строку випуску цінних паперів (новий або раніше здійснений випуск), але і від їх типу (прості або привілейовані акції). Так як по привілейова-них акціях виплачується фіксований дивіденд, вартість капіталу, за-лученого за рахунок їх емісії, можна визначити за формулою:

Ks1= (2.4) Ks2= де: (2.5)

Ks1 – вартість капіталу за рахунок привілейованих акцій нового випуску;

Ks2 - вартість капіталу за рахунок раніше випущених привілейованих акцій;

Д – дивіденд по привілейованій акції (в грошових одиницях);

РЦ – ринкова ціна привілейованої акції;

Вв – витрати на випуск (емісію).

Розмір дивідендів по простих акціях наперед не визначається і залежить від ефективності роботи підприємства. Тому вартість да-ного джерела фінансових ресурсів не можна розрахувати з великою точністю. Існують різні методи оцінки вартості капіталу, залученого за рахунок простих акцій, серед яких найбільш поширені:

Kp1= (2.6) Kp2= де: (2.7)

Kр1 – вартість капіталу за рахунок простих акцій нового випуску;

Kр2 - вартість капіталу за рахунок раніше випущених простих акцій;

Д – прогнозований дивіденд по простій акції (в грошових одиницях);

РЦ – ринкова ціна простої акції;

Вв – витрати на випуск (емісію);

ТПД – постійний темп приросту дивідендів.

До недоліків цієї моделі слід віднести значну чутливість до змі-ни темпу приросту дивідендів та недоврахування фактору ризику. Крім того, дана формула може застосовуватися лише для тих акціо-нерних товариств, які виплачують дивіденди у грошовій формі.

4. Вартість капіталу, залученого за рахунок нерозподіленого прибутку

Нерозподілений прибуток можна розглядати як відкладений до виплати прибуток, що свідомо направляється власниками на поповнення резервних фондів або розширення виробництва. Найчастіше вартість капіталу, сформованого за рахунок нерозподіленого прибутку, прирівнюється до вартості звичайних акцій без поправки на емісійні витрати:

Kн.п.= де: (2.8)

Kн.п – вартість капіталу за рахунок реінвестування прибутку;

Д – прогнозований дивіденд по простій акції (в грошових одиницях);

РЦ – ринкова ціна простої акції;

ТПД – постійний темп приросту дивідендів.

Рідше ціна капіталу за рахунок нерозподіленого прибутку приймається на рівні рентабельності власного капіталу.

Загальна вартість залученого підприємством капіталу визнача-ться як середньозважена вартість фінансових ресурсів з окремих джерел:

СВК = де: (2.9)

СВК – середньозважена вартість капіталу;

ВКі – вартість капіталу, залученого за рахунок і-того джерела, %;

Чі – частка і-того джерела у загальній сумі постійного капіталу.

Підприємство „ Самоцвіти” не здійснює емісію облігацій та не випускає акцій, тому використовує лише одне джерело фінансування – банківське кредитування, що і показано на прикладі розрахунку вартості залученого капіталу за рахунок банківського кредитування.

Загальна вартість залученого підприємством капіталу визнача-ться як середньозважена вартість фінансових ресурсів з окремих джерел:

СВК = де: (2.10)

СВК – середньозважена вартість капіталу;

ВКі – вартість капіталу, залученого за рахунок і-того джерела, %;

Чі – частка і-того джерела у загальній сумі постійного капіталу.

Середньозважена вартість капіталу характеризує середній рівень витрат для підтримки економічного потенціалу підприємства при існуючій структурі джерел коштів, вимогах інвесторів і креди-торів та прийнятій дивідендній політиці. Середньозважена вартість капіталу порівнюється з внутрішньою нормою прибутковості інвестиційного проекту. Для того щоб проект було доцільно реалізовува-ти, середньозважена вартість капіталу не повинна перевищувати його внутрішню норму прибутковості.

Середньозважена вартість капіталу використовується для оцінки ціни вже задіяного підприємством капіталу. У випадку, коли необхідно обгрунтувати доцільність майбутнього нарощення капіталу, може визначатися