Вітчизняним підприємцям необхідно брати до уваги той факт, що вплив соціально-екологічних мотивів на економічні інтереси виробників викликає зміни в споживчих перевагах, а також структури попиту. За сучасних умов поведінка споживачів на ринку багато в чому зумовлена екологічною чистотою продукції, що пропонується, оскільки за екологічно чисту продукцію покупці готові заплатити дорожче (тобто купити за більш високою ціною).

Питання, яке на сьогодні не розв’язане – це проблема стимулювання соціально-екологічної мотивації підприємців. Необхідно орієнтувати як державні підприємства, так і підприємства приватної власності, на реалізацію заходів, пов’язаних з охороною довкілля. У зв’язку з цим доцільно буде об’єднати економічні та соціальні цілі для досягнення можливих змін якісного стану довкілля, яке відображає умови проживання та якість життя населення, є запорукою здоров’я громадян.

В умовах трансформації української економіки активізувати соціально-екологічну мотивацію підприємницької діяльності має нова система оподаткування, яка зробить економічно невигідним виробництво екологічно небезпечної продукції.

При розробці нової податкової політики, переході до ринкової економіки державним відомствам доцільно звернути увагу на схему проведення податкової політики в розвинених країнах, яка вже багато разів успішно спрацьовує щодо вичерпних ресурсів [5]. А саме:

а) зниження темпів видобування природних ресурсів на ранніх етапах, чому сприяє податок на обсяг продажу, який веде до підвищення цін та зниження попиту;

б) рентний податок або податок на прибуток, який також сприяє скороченню темпів видобутку;

в) роялті – різноманітність податку, який сплачується уряду компаніями-операторами у вигляді певного відсотка від вартості природних ресурсів, які добуваються, та призначеного для подальшого цільового використання.

Окрім вказаних видів податків існують також і різноманітні системи заохочення. І в науці, і в практиці необхідно активізувати пошук доцільних форм регулювання екологічної та соціально-економічної діяльності. Єдиних універсальних рецептів поки що немає, проте зростає обсяг знань, змінюються погляди, з’являється потреба у нових рішеннях.

Дедалі актуальнішими постають питання екологічного виховання підростаючого покоління, які повинні бути складовою частиною виховання всебічно розвиненої особистості. Його роль на всіх ланках системи освіти безперечно зростає. Проте сутність з плином часу (та й до сьогодні) була викривленою. В деяких випадках те, що мало назву «екологічне виховання», зовсім ним не було. Остаточним результатом такого виховання виявилась низька ефективність екологічних заходів [6].

Проблема полягає в тому, що в багатьох установах, особливо в школі, поняття «екологія» замінювалось поняттям «охорона природи», а «екологічне» виховання зводилося до загальних постулатів типу: «Природу необхідно берегти та любити!». Не принижуючи актуальності та важливості такої роботи, необхідно все ж таки звернути увагу на те, що суть екологічного виховання насамперед полягає в екологічній освіченості (школяра, студента, вчителя, підприємця, громадянина). Необхідно обов’язково роз’яснювати дію та прояв таких екологічних законів, як «все пов’язане з усім» тощо. Саме така робота за своєю суттю і буде екологічним вихованням.

Для оцінки спроможності національного законодавства захистити довкілля у взаємозв’язку з соціально-екологічною мотивацією підприємницької діяльності слід звертати увагу на обставини, що пов’язані з безпосереднім практичним соціокультурним ефектом реалізації чинного екологічного права. Також необхідно врахувати найновітніші теоретико-методологічні напрацювання у галузі національної та зарубіжної науки.

Множинні теоретичні та практичні питання цієї теми потребують подальшої розробки. А саме: виявлення особливостей формування мотивації підприємницької діяльності, показників і критеріїв оцінки ефективного використання природних багатств (ресурсів), подальшого удосконалення механізму підприємницької діяльності тощо.

Система оцінки діяльності підприємства повинна виконувати такі функції:–

слугувати орієнтиром під час розробки глобальної та державної соціально-економічної політики, направленої на структурні зміни економіки, розвитку системи соціального та екологічного захисту, правового середовища, а також у процесі визначення перспектив розвитку людства;–

характеризувати діяльність підприємства з точки зору інтересів найманих працівників. Дана інфoрмація використовується під час переговорів стосовно висновків колективних та індивідуальних трудових договорів;–

оцінювати стан та перспективи функціонування підприємства на ринку, фінансові результати його діяльності, його інвестиційну привабливість. Факти використовуються підприємцем під час планування діяльності, переговорах з інвесторами.

У результаті аналізу інформації, яку представлено в документах, визначається вплив управління на різних рівнях суспільного господарювання. Схематично зобразимо комплексну оцінку діяльності підприємства (див. рис.1). Як видно з рис.1 показники діяльності підприємства тісно взаємопов’язані між собою. Отже, система представляє собою цілісність. Жоден показник сам по собі не може використовуватися для відображення господарської діяльності.

Застосування обчислювальної техніки дає змогу розширити можливості моделювання ситуацій відповідно до поставленої мети та отримання адекватних оцінок діяльності підприємства та стратегій управління.

Система комплексної оцінки підприємницької діяльності дозволяє провести всебічний багатоваріантний її аналіз, тим самим усуваючи однобічну направленість оцінок в інтересах підприємців.

Кадрове оновлення підприємства має базуватися на підтримці інноваційних процесів, мобілізації розв’язання проблем розвитку творчого потенціалу персоналу підприємства.

Пропонуємо запровадити систему управління змінами, в основу якої покладено формування нового механізму активного розвитку. Служба управління персоналом підприємства має запрошувати на роботу активних творчих робітників.

Процеси активного розвитку не будуть реалізовані, якщо не забезпечити перераховані в таблиці 1 умови.

Управлінський вплив на мотивацію трудової поведінки працівника може здійснюватися за трьома напрямами:

1. Встановлення обов’язкових для виконання норм-вимог, що регламентують поведінку працівника у сфері виробництва. Порушення цих умов обо’язково тягне за собою певні санкції, зокрема припинення трудових відносин, тобто звільнення працівника.

2. Через стимулювання поведінки, спрямованого на реалізацію цілей суб’єкта управління. Стимулювання може бути прямим, коли заохочується реалізація поставленої мети, або опосередкованим, коли органи управління удосконалюють виробниче середовище (організацію, умови, режими, оплату праці тощо), створюючи працівнику