структурний аналіз активів і пасивів підприємства;

аналіз фінансової стійкості;

аналіз платоспроможності, здатності (ліквідності);

аналіз необхідного прирості власного капіталу.

Інформаційними джерелами для розрахунку показників і проведення аналізу і річна і квартальна бухгалтерська звітність: Ф-1 “Баланс”, Ф-2 “Звіт про фінансові результати”, Ф-3 “Звіт про рух грошових коштів”, Ф-4 “Звіт про власний капітал”, Ф-5 “примітки для річної фінансової звітності”, а також дані бухгалтерського обліку і необхідні аналітичні розшифрування руху і залишків за синтетичними рахунками.

До основних методів аналізу фінансового стану відносять:

горизонтальний, тобто визначення абсолютних і відносних змін величин різних статей балансу за певний період;

вертикальний – обчислення питомої ваги окремих статей у підсумку балансу, тобто визначення структури активів і пасивів на певну дату;

трендовий полягає у зіставленні величин балансових статей за кілька років для виявлення тенденцій, що переважають у динаміці показників;

коефіцієнтний зводиться до вивчення рівнів і динаміки відносних показників фінансового стану, які вираховують, як співвідношення величин балансових статей чи інших абсолютних показників одержаних на основі звітності і даних бухгалтерського обліку. При аналізу фінансових коефіцієнтів їх значення зіставляють з базовими величинами, а також вивчають динаміку за звітний період і за кілька суміжних звітних періодів.

Головною метою аналізу фінансового стану є своєчасне виявлення та усунення недоліків у фінансовій діяльності підприємства і пошук резервів зміцнення фінансового стану підприємства та його платоспроможності.

При цьому першочерговими завданнями аналізу насамперед є:

загальна оцінка фінансового стану та чинників, що його зумовлюють;

вивчення відповідності між коштами і джерелами регіональності їх розміщення та ефективності використання;

визначення причинно-наслідкових зв’язків між різними показниками виробничої, комерційної та фінансової діяльності і на основі цього оцінка виконання плану, щодо надходження фінансових ресурсів та їх використання з позиції зміцнення фінансового стану підприємства;

дотримання фінансової, розрахункової і кредитної дисципліни;

визначення ліквідності і фінансової стабільності підприємства;

прогнозування можливих фінансових результатів, економічної рентабельності, виходячи з реальних умов господарської діяльності й наявності власних і залучених коштів, розробка моделей фінансового стану при різних варіантах використання ресурсів;

розробка конкретних заходів, спрямованих на більш ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.

Це коло завдань визначається керівництвом підприємства і вирішується внутрішнім аналізом.

Внутрішній аналіз фінансового стану підприємства проводиться за такими напрямками:

вивчення змін обсягу, структури, динаміки майна (капіталу) підприємства, зокрема – мобільних (обігових) активів, відносних показників управління активами;

аналіз змін структури власних і залучених коштів і на основі цього оцінка рівня раціональності формування джерел фінансування діяльності підприємства та його ринкової стійкості;

оцінка фінансової незалежності підприємства від зовнішніх джерел;

аналіз показників керування боргами;

оцінка платоспроможності підприємства;

оцінка грошового потоку;

виявлення причин утворення дебіторської і кредиторської заборгованості;

вивчення та оцінка кредитних взаємовідносин підприємства з банками.

Слід зазначити, що завдання аналізу фінансового стану підприємства змінюються залежно від зацікавленості різних груп користувачів аналітичним матеріалом.

Так наприклад, податкові органи за даними звітності намагаються отримати відомості про результати діяльності підприємства, вплив окремих чинників на відхилення від прогнозованих, передбачуваних результатів, про структуру балансового прибутку і його розподіл.

Акціонерів, що вклали свої кошти у власний капітал підприємства цікавить стабільність його фінансового стану і прогнози стабільності на майбутнє. Окрім того, їх цікавить рентабельність підприємницької діяльності та політика керівництва щодо виплати дивідендів.

Ці ж питання цікавлять і держателів облігацій, які випускає підприємство. Оскільки банки зацікавлені в повноті і своєчасності погашення одержаних підприємством позик, їх цікавить питання кредитоспроможності підприємства.

Оцінку платоспроможності підприємства, перспектив його розвитку, рівня рентабельності проводять і фондові біржі, які купують і продають акції та облігації підприємств з метою одержання прибутку у вигляді курсової різниці. Відомо, що ціна на акції та облігації залежить від перспектив діяльності акціонерних підприємств. Тому біржі вивчають й аналізують фінансовий стан підприємства, перспективи їх розвитку в майбутньому.

Зовнішні користувачі аналітичного матеріалу вивчають і дають оцінку таким показникам фінансової діяльності підприємства як: прибуток і його розподіл, рівень рентабельності, майновий стан, зміна динаміки фінансового стану за кілька років, фінансова стійкість, платоспроможність, взаємовідносини підприємства з фінансово-банківською, системою, постачальниками і споживачами продукції, перспективи розвитку в майбутньому.

Для оцінки фінансового стану підприємства використовують систему показників, яка характеризує зміни:

структури капіталу за його розміщенням і джерелами утворення;

ефективного використання капіталу;

платоспроможності і кредитоспроможності підприємства;

фінансової стійкості;

рівня прибутковості (рентабельності) підприємства.

Розділ 2.

2.1. Аналіз загального фінансового стану та його фінансові стійкості.

Загальна оцінка фінансового стані підприємства проводиться за допомогою “читання” балансу підприємства. Під “читанням” розуміють попереднє загальне ознайомлення з підсумками роботи підприємства та його фінансовим станом. При початковому ознайомленні з балансом для загальної оцінки фінансового стану активно використовують показники горизонтального (динамічного), вертикального (структурного) та трендового аналізів.

Найбільш повну і глибоку інформацію про загальний фінансовий стан підприємства і його динаміку можна одержати шляхом побудови на основі балансу підприємства спеціального аналітичного балансу. Вперше поняття і загальну форму цього балансу запропонував засновник балансоведення Н.А. Блотов у 20-х роках. Порівняльно аналітичний баланс будується на основі бух галерського балансу, шляхом доповнення його показників, структури, динаміки та структурної динаміки вкладень і джерел коштів.

Додаток 3

Порівняльний аналітичний баланс Заболотівського СТ

за 2001-2002 роки (тис грн..).

Актив | Абсолютні величини | Питома вага | Зміни

на поч. року | на кін. року | на поч. року | на кін. року | в

абсолют величи-нах | у питомій вазі | у

відсот-ках до трот. року. | у відсотках до змін валюти балансу

І Необоротні активи | 810,0