Окремо треба вказати на можливості економічного аналі-зу як засобу, який сприяє управлінню підприємством. Будь-яке управління складається з двох етапів. На першому етапі на підставі відповідної інформації та її аналітичного опра-цювання оцінюють стан і динаміку того чи іншого процесу. На другому етапі, якщо аналіз визначить необхідність втру-чання з метою зміни якихось параметрів у ньому, приймається власне управлінське рішення. Причому аналітик може підго-тувати для менеджера навіть проект цього рішення.

В умовах ринкових відносин система планування всере-дині підприємства зберігається, проте змінюються його обсяги і деякі підходи. Економічний аналіз забезпечує необхідне обґрунтування планових показників, оскільки його оцінки досягнутого рівня виробництва і витрачання ресурсів, з одного боку, попиту, ринкових цін та ефективності роботи — з іншо-го, є необхідною умовою планування діяльності підприємства.

Усі виробничі й фінансові процеси, а також загальні наслід-ки діяльності підприємства мають належно контролювати-ся. Це забезпечується поточним контролем з боку адміністра-ції підприємства за станом виконання планових завдань, організаційних заходів, вказівок тощо за допомогою аналітич-ного опрацювання повсякденної інформації, яка характеризує виробничо-фінансову діяльність підприємства. Існує і інша форма контролю — наступний. Він здійснюється як ревізія фінансово-господарської діяльності роботи підприємства, тема-тична перевірка з боку податкової адміністрації, аудиторське обстеження. Останнє, наприклад, за дорученням наглядової ради, акціонерів, банку. І цей контроль ґрунтується на аналізі даних про роботу господарського суб'єкта, тобто виступає як одна із форм аналітичного обстеження підприємства.

Економічний аналіз почав формуватися в 20—30-х роках XX ст. як заключний розділ курсу "бухгалтерський облік". Розвиток методів аналізу обумовлювався спочатку необхідніс-тю оцінки бухгалтерських звітів. Розробку методики аналі-зу тривалий час здійснювали фахівці в галузі бухгалтерсько-го обліку і першими, а інколи єдиними практичними праців-никами, які проводили аналіз діяльності підприємств, були найбільш досвідчені бухгалтери.

У той час аналізували тільки бухгалтерський баланс під-приємства, і звідси перша назва курсу "Аналіз балансу". Зго-дом, коли обсяг звітності розширився, а отже, зросла кількість даних і значно змінився зміст інформації, що вивчалася, курс дістав назву "Обліковий аналіз". Отже, можна вважати, що аналіз походить від бухгалтерського обліку або "обліковства".

У 40-ві й наступні роки розвиток і поліпшення методики аналізу, а також додаткове використання планово-норматив-ної, технічної та інших видів інформації поряд із даними існуючої інформації спонукали зміну і цієї назви курсу. Його почали називати відповідно "Техніко-економічний аналіз", "Аналіз господарської діяльності" і, в решті-решт, "Економіч-ний аналіз".[19, c.13]

Що ж сприяло розвитку методів аналізу, а потім форму-ванню його як самостійної дисципліни? Посприяло, це пов'я-зано з формуванням єдиних засад і систем бухгалтерського обліку і впровадженням типових форм звітності у колиш-ньому Радянському Союзі. По-друге, було скасовано "комер-ційну таємницю" і полегшено доступ до будь-якої економіч-ної інформації. По-третє, у період НЕПу підприємства знову було переведено на комерційний розрахунок, тобто на засади самоокупності, і відповідно поновилося бажання вивчати і аналізувати наслідки їхньої господарської діяльності.

Кропітка робота з налагодження обліку і контролю неми-нуче викликала потребу в розробці спеціальних прийомів вивчення якості обліку і наслідків діяльності, зокрема на підставі підсумкових даних звітів підприємств. Стандарти-зація бухгалтерських документів, регістрів і звітних форм дуже сприяла роботі з впровадження аналізу, більш того, це дало змогу розробити чимало єдиних, стандартних методів аналізу економічної інформації.

Предметом економічного аналізу є фінан-сово-господарська діяльність підприємств і установа Проте наявні методи аналізу дають змогу вивчати роботу окремих галузей та регіонів і всього господарства країни взагалі.

На відміну від предмета об'єкти аналізу — це насампе-ред окремі економічні явища, процеси, проблеми, питання, показники. Усі об'єкти аналізу у своїй сукупності є предме-том економічного аналізу. Об'єктами аналізу, наприклад, можуть бути виробнича та комерційна діяльність, наявність і використання ресурсів, якість продукції та прибуток, ритміч-ність виробництва тощо.

Систематизований перелік об'єктів чи питань аналізу, що вивчаються в курсі, являють його зміст.

І Виникнення та становлення будь-якої науки зумовлюють-ся нагальними потребами господарської практики. Розви-ток економічного аналізу спричиняється необхідністю пері-одичної оцінки стану господарських процесів, загальних ре-зультатів і нових напрямів у роботі. При цьому особливий інтерес викликає вивчення всіляких недоліків, непродуктив-них витрат, збитків, тобто те, що далі поєднується одним по-няттям — резерви. У зв'язку з цим перед економічним ана-лізом від самого початку було поставлено завдання:

1) оцінка діяльності підприємства, його виробничих та інших підрозділів, окремих явищ і показників;

2) пошук і визначення величини внутрішньогосподарських резервів.

Згодом перед економічним аналізом життя ставило й інші завдання, розв'язання яких сприяло виникненню нових розділів і напрямів у розвитку курсу. Найважливішим зав-данням є сприяння оперативному управлінню підприємством і поточному контролю, яке, зокрема, започаткувало появу опе-ративного аналізу.

Останнім часом економічний аналіз використовується в аудиторській практиці і податковою адміністрацією і, отже, може розв'язувати нове завдання — контроль за роботою підприємств і установ усіх форм власності.

У підручниках інколи наводяться ще й інші завдання. Проте при пильному їх вивченні можна побачити, що вони або деталізують зазначені вище, або взагалі є завданнями, які мають розв'язувати інші економічні дисципліни.

Обов'язковою умовою будь-якого матеріального виробниц-тва є забезпеченість відповідними ресурсами. Ощадливе їх використання — повсякденна турбота і обов'язок кожного підприємства. Зменшення питомого витрачання ресурсів на одиницю кінцевої продукції приводить до зростання ефек-тивності суспільного виробництва, поліпшує всі показники самого виробника товарів.

Існує чимало видів ресурсів. Серед них — природні, вироб-ничі, інтелектуальні, фінансові, валютні тощо. Для виробниц-тва придатна така класифікація ресурсів: трудові ресурси, основні засоби і предмети