Витрати на розвиток економіки | 27,6 | 35,9 | 39,6 | 29,2 | 33,6 | 31,4

Витрати на соціальні цілі | 33,8 | 38,3 | 43,11 | 38,5 | 43,2 | 45,8

Витрати на оборону | 1,7 | 2,1 | 2,2 | 2,7 | 2,5 | 2,6

Витрати на зовнішньоекономічну діяльність | 0,8 | 1,1 | 2,7 | 3,4 | 3,9 | 4,1

Інші витрати | 36,1 | 22,6 | 12,0 | 26,2 | 16,8 | 16,1

В структурі використання фінансових ресурсів, найвищу питому вагу мають витрати на соціальні потреби (на соціальну сферу за рахунок бюджету й господарських структур та на соціальні гарантії населенню). Починаючи з1999 року їх частка неухильно зростає. Якщо у 19991 р. вона становила 33,8%, то у 2004 р. - вже 45,8%). За розрахунками, при збереженні наявних напрямків використання коштів на вказані цілі, частка витрат на соціальні заходи у фінансових ресурсах матиме тенденцію до зростання. Такий рівень витрат є для держави обтяжливим і не сприяє зростанню економічної активності. Тому необхідні заходи щодо докорінного перегляду напрямків використання ресурсів на ці потреби.

Рис. 1.5. Динаміка структури використання фінансових ресурсів держави у1999-2004 рр.

В умовах перехідної економіки значні ресурси повинні спрямовуватися на структурну перебудову виконання цільових загальнодержавних програм у сфері технічного прогресу, охорону довкілля.

1.3. Правове регулювання фінансових ресурсів

Процес управління підприємством базується на використанні меха-нізмів фінансового менеджменту, складовою яких е правове і нор-мативне забезпечення управлінських рішень. Через розробку систе-ми законів та інших нормативних актів держава проводить відпо-відну фінансову політику і здійснює регулювання фінансово-госло-даЈ5ької діяльності підприємств економічними методами. Правові основи фінансів окремих суб'єктів господарювання перш за все базуються на конституційних нормах. Конституція України є важливим джерелом фінансового права і віддзеркалює в концентрованому вигляді правовий простір, в якому здійснюється розвиток підприємництва в нашій кращі. Конституцією України регламентується право громадян на здійснення будь-якого виду „ підприємницької діяльності, не забороненої законом. Водночас, держава забезпечує розвиток конкуренції в підприємницькій діяль-ності, здійснює антимонопольне, кредитне, бюджетне та податкове регулювання, захищає права споживачів, контролює якість і безпе-ку продукції і всіх видів послуг та робіт, сприяє діяльності громад-ських організацій споживачів.

* Конституція України формує правовий простір для роз-витку вільного підприємництва в країні і водночас створює передумови для використання фінансового менеджменту як системи управління фінансами суб’єктів господарювання в економіці ринкового типу.

Базовим законом в ієрархічній структурі законодавчих актів, прийнятих після проголошення незалежності, є Закон України "Про підприємництво" (від 07.02.1991 p.). Даний закон визначає принци-пи, суб'єкти, обмеження підприємницької діяльності та відпові-дальність за їх порушення.

Правові умови фінансово-господарської діяльності підприємств в нашій країні незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності регламентуються Законом України “Про підприємства в Україні" від 27.03.l99l р. Даний закон визначає підпри-ємство як основну організаційну ланку народного господарства України, самостійний господарюючий суб'єкт, що має права юри-дичної особи і здійснює будь-які види виробничої, науково-дослід-ної та комерційної діяльності, якщо вони не заборонені законо-давством і відповідають цілям, що передбачені статутом підпри-ємства.

Вищезгаданим законом регламентуються види І організаційні форми підприємств, правила їх створення, реєстрації, реорганізації і ліквідації, організаційний механізм здійснення ними підприєм-ницької діяльності в умовах переходу до ринкової економіки, права і обов'язки господарюючих суб'єктів, порядок їх взаємовідносин з іншими підприємствами і організаціями, Радами народних депута-тів, органами/державного управління. Важливе значення даного законодавчого акту полягає у створенні рівних правових умов діяль-ності підприємств різних форм .власності, забезпеченні ЇХ госпо-дарської самостійності.

Правові засади фінансово-господарської діяльності підприємств, створених у формі акціонерних товариств, товариств з обмеженою і повною відповідальністю, регламентує Закон України "Про господарські товариства" від 10.09.1991 р. Цей закон визначає поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, права та обов'язки учасників і засновників.

З метою залучення зовнішніх фінансових ресурсів господарські товариства можуть випускати корпоративні або боргові цінні папе-ри. Умови такої емісії в загальному вигляді регламентуються Зако-ном України "Про цінні папери та фондову біржу" від 18.06.1991 р. Крім того, підприємства можуть здійснювати фінансові операції різного роду з цінними паперами, керуючись положенням Законом України “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” від 10.12.1997 р.

Фінансово-майнові відносини підприємств регламентуються нормами цивільного права, зафіксованими у Цивільному кодексі України і Законі України "Про власність" від 07.02.1991 р. Даний закон визначає об'єктів і суб'єктів права власності, порядок використання власником майна для здійснення підприємницької діяль-ності, а також визначає право приватної, колективної, державної та інтелектуальної власності.

Фінансові відносини підприємства зі своїми працівниками що-до оплати праці регламентуються Законом України "Про оплату праці". Закон визначає економічні, правові і організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах з підприємством на підставі трудового договору.

Державне регулювання фінансових аспектів зовнішньоеконо-мічної діяльності підприємств здійснюється відповідно до право-вих норм, закріплених у Законі України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991 р. Даний закон вводить основні терміни і положення, визначає суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності в Україні, встановлює форми зовнішньоекономічних угод і догово-рів. В розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються кон-трактні ціни, що формуються відповідно до умов і цін світового ринку. Особливості та сфера застосування державного регулюван-ня цін регламентуються Законом України "Про ціни і ціноутворен-ня". Порядок використання іноземної валюти визначається валют-ним законодавством України.

На підставі Закону України "Про систему оподаткування” від 18.02.1997p., підприємства мають певне коло юридичних обов'яз-ків'. Зокрема, вони зобов'язані:

> вести