Продовження табл..2.3.

Продовження додатка до Положення (стандарту)

бухгалтерського обліку З

ІІ. ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ

Найменування показника | Код рядка | За звітний період | За попередній період

1 | 2 | 3 | 4

Матеріальні затрати | 230 | 91,8 | 46,6

Витрати на оплату праці | 240 | 141,5 | 130,4

Відрахування на соціальні заходи | 250 | 43,6 | 1,3

Амортизація | 260 | 17,3 | 11,1

Інші операційні витрати | 270 | 62,1 | 63,0

Разом | 280 | 356,3 | 252,4

III. РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ ПРИБУТКОВОСТІ АКЦІЙ

Назва статті

. | Код рядка | За звітний період | За попередній період

1 | 2 | 3 | 4

Середньорічна кількість простих акцій | 300

Скоригована середньорічна кількість простих акцій | 310

Чистий прибуток (збиток) на одну просту акцію | 320

Скоригований чистий прибуток (збиток) на одну просту акцію | 330

Дивіденди на одну просту акцію | 340

Керівник

Головний бухгалтер

44,70-30,3=14,4 (тис.грн.)

125,6-53,8=71,8 (тисг.грн.)

Сума товарів зросла на 71,8 тис.грн. за рахунок збільшення дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги.

Основні засоби на кінець звітного періоду зменшились в результатів збільшення суми їх зносу та первісної вартості.

163,3-172,3 = 9 (тис.грн.)

Валовий прибуток:

Пв=ВР-ПДВ-АЗ-Св (2.3.)

ВР – виручка від реалізації продукції підприємства.

ПДВ – податок на додану вартість

АЗ – акцизний збір

Св – виробнича собівартість реалізованої продукції.

Прибуток від операційної діяльності:

По=Пв+Доін-АВ-Вз-Воп.ін (2.4)

Доп.ін – інші операційні доходи,

АВ – адміністративні витрати,

Вз – витрати на збут,

Воп.ін – інші операційні витрати.

На основі таблиць (див. табл. 2.3. табл.. 2.4.) розраховуємо Валовий прибуток та прибуток від операційної діяльності КП “Зеленбуд”

За звітний період:

Пв = 419-234=185 (тис.грн.)

По= 185-60,2-62,1=62,7 (тис.грн.)

За попередній період

Пв=266,3 – 154.1= 112.2 (тис.грн.)

По = 112,3 –35,3 – 63,0 = 13,9 (тис.грн.)

Отже, валовий прибуток в звітному період є більшим на:

185-112,2 = 72,8 (тис.грн.)

а прибуток від операційної діяльності

на: 62,7-13,9 = 48,8 (тис.грн.)

Визначаємо рентабельність власного акціонерного капіталу за формулою (2.5)

Р= (2.5)

де Пч – чистий прибуток підприємства;

ВК – сума власного капіталу.

Рентабельність власного капіталу до 2004 р. колективного підприємства “Зеленбуд”.

Р=

Отже, власний капітал за даними розрахунками рентабельний і становить його рентабельність 24%.

Визначаємо рентабельність сукупних активів за формулою (2.6.)

Р= (2.6)

де А – середня сума активів балансу підприємства.

Р=

А=

Визначаємо рентабельність продукції за даними формулами:

Р=

3.2. Концепція розвитку фінансових ресурсів в ринковій економіці

В умовах становлення державної незалежності України, реформування її економіки, побудови власної фінансової системи питання створення науково обґрунтованих методичних і методологічних принципів побудови балансу фінансових ресурсів та витрат держави має велике теоретичне й практичне значення.

Баланс фінансових ресурсів і витрат в державі — це комплексний документ-прогноз, в якому відображається обсяг утворюваних фінансових ресурсів та їх використання в усіх секторах економіки.

Баланс є складовою прогнозу економічного та соціального розвитку держави, його фінансовою програмою. У ньому розкриваються можливості фінансового забезпечення темпів і пропорцій розвитку економіки держави у прогнозованому періоді та пропорції розподілу її валового внутрішнього продук-ту. Він є базою для прийняття управлінських рішень із питань підвищення ефективності використання усіх видів ресурсів, обґрунтування резервів зростання нагромаджень, залучення додаткових інвестиційних джерел, а також слугує інформаційною й аналітичною основою для розробки та обґрунтування фінансової політики держави.

Проблема розробки балансу фінансових ресурсів і витрат держави має свою досить тривалу й складну історію. Ідея його розробки виникла ще в 30-ті роки. Була зроблена спроба охопити всі фінанси суспільного сектора зведеним фінансовим балансом. Українська РСР однією з перших серед республік колишнього СРСР почала розробляти методологію складання фінансового балансу. У 1928 році схема фінансового балансу республіки була розроблена й подана на розгляд до союзних органів.

Одночасно велись роботи з розробки зведеного фінансового балансу країни. Такий баланс був розроблений і затверджений на 1931 рік Постановою ЦВК і РНК СРСР "Про єдиний фінансовий план". Але вже починаючи з 1932 року робота зі складання єдиного фінансового плану була припинена, що було не випадковим. Практика виявила нереальність виконання його положень в умовах, коли механізм управління й планування народним господарством країни перебував на стадії свого становлення. Були відсутні й багато інших передумов для його реалізації. Нереальною була ідея його розробки в територіальному розрізі й на різних рівнях управління та планування (республіка, край, область, район тощо). Головними перешкодами, зокрема, були: слабкий розвиток балансових методів планування, незадовільний стан обліку й іншої економічної інформації, низька кваліфікація кадрів, відсутність апробованих методик складання фінплану в територіальному розрізі, що зумовлювало складність і водночас низьку якість територіальних фінансових планів, які розроблялись на місцях.

Усе вищесказане було причиною того, що починаючи з 1932 року замість єдиного фінансового плану Держпланом СРСР централізовано розроблявся баланс державних фінансових ресурсів лише в масштабах країни, а роботи зі складання територіальних балансів були припинені.

У 1964 році Держпланом СРСР був запроваджений порядок розробки й подання союзними республіками балансу фінансових ресурсів, що охоплював господарство, підвідомче Радам Міністрів союзних республік. Однак із 1967 року його було скасовано, певно, у зв'язку з тим, що після господарської реформи 1965 року відпала необхідність у його розробці. Проте практика незабаром підтвердила, що, навпаки, набули великого значення синтетичні документи, які характеризували розвиток народного господарства республіки в територіальному розрізі. Це зумовлено тим, що в умовах галузевого принципу управління господарством можливості республік щодо визначення загальноекономічних критеріїв для оцінки розроблюваних проектів планів і про-позицій з розвитку республік виявились істотно обмеженими. Тому починаючи з 1981 року роботи зі складання фінансових балансів у союзних республіках відновились, але тільки у тих господарствах, які були підвідомчі Раді Міністрів