Нині у науковій літературі дедалі більше авторів звертаються до питань економіки, фінансів, менеджменту й аналізу діяльності некомерційних органі-зацій. Варто відзначити роботи І. Андреєва, І. Каленюка, А. Таркуцяка, А. Тихонова, В. Тренера, Є. Шекової, М. Шутова. Дослідження цих вчених економістів являють собою суттєвий внесок у постановку і вирішення багатьох еко-номічних та фінансових проблем некомерційних організацій. Однак, як показав огляд літератури з даного напрямку досліджень, згадані автори основну увагу приділяють показникам оцінки діяльності, властивим комерційним суб'єктам господарювання. Тому нашою метою є висвітлення основних підходів до вибору оціночних показників ефективності діяльності некомерційних організацій і на-самперед тих, які характеризують їх соціальну значимість.

Специфіка господарського механізму організацій з виробництва суспіль-них благ вимагає особливих підходів до оцінки їх діяльності..

Найпростішим методом встановлення ефективності діяльності організацій з виробництва суспільних благ могло б бути порівняння обсягів бюджетних коштів і добровільних надходжень від юридичних та фізичних осіб, які забезпечують ви-робництво суспільних благ (ДСБ), з їх надходженнями від надання платних послуг (благ) і господарських та фінансових операцій (ДПБ). Таке співвідношення відоме як "соціальний індекс" (громадський індекс) (СІ), котрий увів у практику Б. Вайсборд. У формалізованому вигляді його можна записати так: СІ = Дсб + Дпб. Цей індекс набуває значення від нуля до нескінченності. Індекс дорівнює нулю в комерційних організаціях із виробництва платних суспільних благ (недержавні вищі навчальні заклади, установи культури та ін.). Нескінченно великі значення згаданого індексу характерні для бюджетних установ і організацій, діяльність яких спрямована на досягнення соціального ефекту.

Як свідчать дані табл. 1, рівень соціального індексу в згаданих міністерствах не можна оцінювати однозначно. Наприклад, у Міністерстві охорони здоров'я з 2000 р. до 2005 р. соціальний індекс зменшився з 3,2 до 2,8. Це означає, що незважаючи на зростання обсягів бюджетного фінансування протягом зазначеного періоду з 526819,0 тис. гри до 1995475,9 тис. грн, або у 3,8 раза, збільшення доходів від на-дання платних послуг відбувалось інтенсивніше. З 2000 до 2005 р. вони зросли з 165324,4 до 717205,2 тис. грн, тобто в 4,3 раза

Таблиця 1. Соціальний індекс установ і організацій окремих міністерств, що надають суспільні послуги2

Установи та організації відповідних міністерств | Рівень соціального індексу

2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005

Міністерство охорони здоров'я: | 3,2 | 3,4 | 2,9 | 2,4 | 3,6 | 2,8

- заклади III і IV рівнів акредитації | 0,5 | 0,5 | 0,4 | 0,4 | 0,5 | 0,5

- санаторне лікування хворих на туберкульоз | 4,1 | 3,4 | 4,2 | 3,9 | 3,8 | 6,6

Міністерство освіти і науки: | 2,6 | 1,9 | 1,7 | 1,8 | 4,3 | 2,0

- заклади III і IV рівнів акредитації | 1,5 | 1,2 | 0,9 | 0,9 | 1,0 | 1,0

- позашкільні навчальні заклади | 44,0 | 9,4 | 8,5 | 7,9 | 7,2 | 5,0

Міністерство культури: | 8,7 | 9,4 | 7,0 | 26,4 | 7.3 | 7,8

- музейна справа | 6,2 | 18,3 | 8,1 | 8,5 | 9,4 | 11,9

- бібліотечна справа | 26,8 | 33,5 | 33,6 | 8,7 | 32,2 | 30,3

- культурно-просвітницька діяльність | 15,6 | 11,0 | 5,6 | 6,2 | 17,3 | 8,7

Аналогічні тенденції у рівні самофінансування з 2000 по 2005 р. й у Мініс-терстві культури України, де основним джерелом фінансування більшості уста-нов і організацій залишаються бюджетні кошти. Частка доходів від платних заходів установ культури у згаданому періоді не перевищувала 11-13 %. Змен-шення державного фінансування культурно-просвітницьких організацій на 38 % у кращому випадку можна мотивувати лише тим, що значна частина ус-танов такого профілю поступово комерціалізується.

Розглядаючи соціальний індекс об'єднань громадян, варто акцентувати увагу на тому, що його рівень у цих об'єднаннях тяжіє до нульового значення. Збільшення цього рівня можливе лише за умови визнання суспільством (або частиною суспільства сфери) діяльності окремих організацій, що супровод-жується отриманням доходів у вигляді благодійних внесків та пожертв. Винятком можна вважати благодійні фонди. У цих організаціях, внаслідок заборони комерційної діяльності, практично єдиним джерелом суспільних благ є пожер-тви юридичних та фізичних осіб, тобто доходи, не пов'язані з їх господарською діяльністю. Однак в інших об'єднаннях громадян передбачено ширше коло джерел фінансового забезпечення їх життєдіяльності. Наприклад, для проф-спілкових організацій характерна така комбінація джерел фінансового забезпе-чення: членські внески, відрахування роботодавців + прибутки унітарних під-приємств (квазікорпорацій), створених ними; для релігійних організацій: по-жертви, добровільні майнові внески віруючих громадян тощо + доходи від господарських операцій та прибутки квазікорпорацій, створених ними; для політичних партій: членські внески, квотована державою фінансова підтримка від вітчизняних громадських організацій + доходи від квазікорпорацій, створе-них ними, — видавництва, інформаційні канали тощо

Так, якщо включення до чисельника розрахунку соціального індексу бюджетних коштів не викликає сумніву, то врахування у ньому, наприклад, благодійних внесків, пожертв і членських внесків сприймається не завжди однозначно. Йдеться про випадки, коли в установах культури доходи від благодійних акцій чи просто благодійні внески і пожертви пов'язують з їх обміном на матеріально вигідну рекламу для благодійника, тобто здійснення своєрідних операцій із реалізації товарів і послуг. Неоднозначне трактування членських внесків як доходів,