Кошторисне фінансування здійснюється за такими принципами:—

плановість;—

цільовий характер виділених коштів;—

виділення коштів залежно від фактичних показників діяль-ності установи;—

підзвітність.

Плановість означає, що фінансування здійснюється на під-ставі й у межах установленого плану. Плановим документом є кошторис (звідси і назва методу). Кошторис — це документ, у якому розраховані й затверджені планові витрати на відповід-ний плановий період (місяць, квартал, рік) чи відповідні захо-ди. Розрахунки планових витрат здійснюються, як правило, на основі нормативного методу. Складання кошторису грунтуєть-ся на оперативно-сітьових показниках, які характеризують об-сяги діяльності установи, та нормативах витрат за окремими статтями. Крім того, витрати можуть установлюватись на під-ставі статистичних розрахунків, виходячи з динаміки розвитку установи.

Сутність цільового характеру кошторисного фінансування полягає в тому, що виділені кошти можуть бути спрямовані тіль-ки на цілі, передбачені кошторисом. При цьому в окремих випад-ках може надаватися право певного перерозподілу коштів між окремими статтями. Цільове призначення асигнувань дає змогу фінансуючій організації здійснювати контроль за їх раціональ-ним і ефективним використанням.

Виділення коштів залежно від фактичних показників діяльно-сті установи означає, що фінансування здійснюється за кошто-рисом, однак виходячи не з планових, а з фактичних значень опе-ративно-сітьових показників. Отже, фінансування здійснюється

не автоматично за планом, а з урахуванням реальних потреб. Це дуже важливо, бо сприяє недопущенню завищення планових роз-рахунків для отримання більшого фінансування.

перебувають на кошторисному фінансуванні, перед фінансуючи-ми організаціями. При цьому встановлена відповідальність за по-рушення принципів і правил кошторисного фінансування. Необ-хідність контролю випливає з того, що цей метод фінансової діяльності не передбачає реальних стимулів і фінансової відпові-дальності за результати діяльності. Тому потрібен жорсткий і постійний фінансовий контроль за діяльністю таких організацій та установ.

В окремих випадках у межах одного підприємства чи органі-зації може застосовуватись одночасно кошторисне фінансування і комерційна діяльність. Наприклад, у державних вищих закладах освіти студенти навчаються за рахунок бюджетних асигнувань і на платній основі. При цьому, як правило, ці напрями діяльності чітко розмежовуються.

Бюджетне фінансування може здійснюватися також за уза-гальненими нормативами, наприклад, у медичних закладах — за нормативом на одного жителя. Такий підхід означає послаблення цільового характеру бюджетних асигнувань, оскільки вони виді-ляються в загальній сумі, а їх розподіл за статтями витрат здійс-нює сама організація (установа).

Кошторисне фінансування як метод організації фінансової ді-яльності не включає достатніх стимулів до раціонального й ефек-тивного господарювання. Тому він застосовується в тих сферах, де важко забезпечити самоокупність і прибутковість. Насамперед це установи соціальної сфери, які надають так звані безплатні послуги, тобто оплата здійснюється не отримувачем послуг, а державою чи за рахунок централізованих фондів.

4.3. ФІНАНСОВІ РЕСУРСИ ПІДПРИЄМСТВ ТА ДЖЕРЕЛА ЇХ ФОРМУВАННЯ

Виробнича і фінансова діяльність підприємств починається з формування фінансових ресурсів. Вони мають створити переду-мови для стабільного процесу виробництва та його постійного зростання, що визначає конкурентоспроможність підприємства на ринку. Врешті-решт виграє той, хто зуміє залучити більше ре-сурсів з найменшими затратами.

Стабільність функціонування підприємства ґрунтуєть-ся на достатності фінансових ресурсів та їх стабільному кругообігу.

Перспективи розвитку підприємства визначаються його І можливостями у нарощенні та залученні фінансових ресурсів.

Початкові фінансові ресурси, які формують статутний фонд, спрямовуються в основні та оборотні фонди. У процесі викорис-тання основних фондів формується такий вид фінансових ресур-сів, як амортизаційні відрахування. Забезпечення формування оборотних фондів здійснюється за рахунок оборотних коштів.

Амортизаційні відрахування являють собою специфічний вид цільових фінансових ресурсів. У кругообігу коштів вони ві-дображають перенесену на готову продукцію вартість основних засобів, їх знос у процесі експлуатації. З цих позицій — це витра-ти підприємства в даному виробничому циклі. Водночас у вируч-ці від реалізації ця сума розглядається як цільовий дохід, призна-чений для простого відтворення основних засобів. Саме з цих позицій амортизаційні відрахування є фінансовими ресурсами під-приємства, призначеними для відтворення зношених у процесі виробництва основних засобів. По суті це поетапне повернення початкових фінансових ресурсів, вкладених в основні засоби, які можуть використовуватись у поточному році.

За економічною сутністю амортизаційні відрахування мають забезпечити просте відтворення основних засобів. У реальній дійсності потреба в коштах на вказані цілі може як перевищувати суму амортизаційних відрахувань, так і бути меншою за дану суму. На це впливає безліч чинників, насамперед ціновий. Ціни на нове обладнання та устаткування можуть бути як вищі, так і нижчі по-рівняно з діючими. При їх зростанні сума амортизації, нарахова-на виходячи з діючих цін, буде недостатньою. Навпаки, при зни-женні цін надлишок амортизаційних відрахувань може бути ви-користаний на розширене відтворення основних засобів.

Амортизація нараховується за встановленими нормативами, які мають враховувати фізичний та моральний знос основних за-собів. Відомо два методи нарахування амортизації: рівномірне і прискорене. Рівномірне відрахування здійснюється за єдиним на весь період використання фондів нормативом. Прискорене списання полягає у застосуванні регресивної шкали, тобто нормативи посту-пово знижуються. При цьому основна частина амортизації списуєть-ся за перші два—три роки. Такий підхід дає змогу досить повно вра-хувати моральне старіння устаткування та обладнання, яке є основним у сучасних умовах. Прискорена амортизація сприяє створенню достатніх фінансових ресурсів для своєчасного оновлення основних засобів і впровадження новітніх техніки і технологій.

Амортизаційні відрахування, як фінансові ресурси підприємс-тва, окремо не формуються, а надходять на поточний рахунок у складі виручки від реалізації. їх виділення здійснюється на під-ставі обліку на окремому бухгалтерському рахунку. Нараховує-ться амортизація