Кзл = (1.2.2)

Логіка цього показника полягає в тому, що підприємство погашає короткострокові зобов'язання в основному за рахунок поточних активів. Отже, якщо поточні активи перевищують поточні зобов'язання, підприємство вважається ліквідним. Розмір перевищення задається коефіцієнтом покриття. Значення цього показника залежить і від галузі, і від виду діяльності. У європейській обліково-аналітичній практиці наводиться критичне мінімальне значення цього показника. Визнано, що поточні активи повинні вдвічі перевищувати короткострокові зобов'язання. Якщо на підприємстві відношення поточних активів і короткострокових зобов'язань нижче за 1:1, це є свідченням високого фінансового ризику, оскільки підприємство не в змозі оплатити свої рахунки. Співвідношення 1:1 припускає рівність поточних активів і короткострокових зобов'язань. Але, зважаючи на різний рівень ліквідності активів, можна вважати, що не всі активи будуть негайно реалізовані, а тому виникає загроза для фінансової стабільності підприємства. Якщо значення коефіцієнта покриття значно перевищує співвідношення 1:1, то можна зробити висновок, що підприємство має значні оборотні кошти, сформовані завдяки власним джерелам. З позиції кредиторів підприємства такий варіант формування оборотних коштів є найбільш прийнятним. Проте, з погляду менеджера, значне накопичення запасів на підприємстві, відвернення грошей у дебіторську заборгованість може пояснюватись незадовільним управлінням активами. Скорочення величини коефіцієнта покриття може статися під впливом двох факторів: збільшення поточних активів і значного зростання короткострокових зобов'язань. Для з'ясування причин зміни цього показника необхідно проаналізувати зміни в складі джерел коштів та їх розміщенні, порівнюючи з початком року.

2. Коефіцієнт швидкої ліквідності - цей коефіцієнт за смисловим значенням аналогічний коефіцієнту покриття, тільки він обчислюється для вужчого кола поточних активів, коли з розрахунку виключено найменш ліквідну їх частину - виробничі запаси.

Кшл = (1.2.3)

Матеріальні запаси виключаються не стільки тому, що вони менш ліквідні, а, головне, через те, що кошти, які можна одержати в разі вимушеної реалізації виробничих запасів, можуть бути істотно нижчими за витрати на їхню закупівлю. За умов ринкової економіки типовою є ситуація, коли за ліквідації підприємства одержують 40 % і менше від облікової вартості запасів. "Розумним" коефіцієнтом швидкої ліквідності є співвідношення 1:1.
Практично багато підприємств мають нижчий коефіцієнт швидкої ліквідності (наприклад, 0,5 : 1), тому для оцінки їхньої фактичної ліквідності треба проаналізувати тенденції зміни цього показника за певний період. Так, якщо зростання коефіцієнта швидкої ліквідності було пов'язане в основному зі зростанням невиправданої дебіторської заборгованості, то це свідчить про серйозні фінансові проблеми підприємства. У західній економічній літературі цей коефіцієнт називають коефіцієнтом миттєвої оцінки.

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності. Цей коефіцієнт показує, яку частину короткострокових позикових зобов'язань можна за необхідності погасити негайно.

Кал = (1.2.4)

Теоретично достатнім значенням для коефіцієнта абсолютної ліквідності є співвідношення 0,2 : 1. На практиці фактичні середні значення коефіцієнтів ліквідності бувають значно нижчими, але це ще не дає підстави висновувати про неможливість підприємства негайно погасити свої борги, бо малоймовірно, щоб усі кредитори підприємства одночасно пред'явили йому свої боргові вимоги.

Ліквідність підприємств характеризує також показник маневреності власних оборотних коштів (капіталу, що функціонує). Він визначається як відношення грошових коштів до капіталу, що функціонує. Цей показник характеризує ту частину власних оборотних коштів, які перебувають у формі грошових коштів, що мають абсолютну ліквідність. Для підприємства, котре нормально функціонує, цей показник змінюється від нуля до одиниці. Прийнятне орієнтовне значення показника встановлює підприємство самостійно. Воно залежить від різних факторів, наприклад, від того, наскільки високою є щоденна потреба підприємства у вільних грошових ресурсах.

Загальним показником який дозволяє оцінити ліквідність підприємства є величина робочого капіталу (розмір власних оборотних засобів), що визначається як різниця між оборотними активами підприємства та його поточними зобов’язаннями, є «фінансовою подушкою», що дає можливість підприємству погасити всі або більшу частину своїх поточних зобов’язань та продовжувати працювати. Величина робочого капіталу і спроможність підприємства платити за поточними зобов'язаннями особливо цікавить керівництво підприємства і кредиторів, які надають короткострокові кредити.

Ще одним показником, за допомогою якого аналізують ліквідність підприємства є коефіцієнт ліквідності запасів, який показує в якій мірі найменш ліквідні оборотні активи підприємства (запаси) покривають його поточні зобов’язання. Він визначається таким відношенням:

Клз = (1.2.5)

Останнім показником ліквідності є співвідношення короткострокової дебіторської та кредиторської заборгованості, який показує здатність розрахуватися з кредиторами за рахунок дебіторів протягом року.

Кд/к = (1.2.6)

Аналіз всіх цих показників дасть змогу комплексно проаналізувати ліквідність підприємства у динаміці, простежити зміни, які відбувались за три роки і виявити можливі загрози в діяльності підприємства.

1.3. Характеристика методів економічного аналізу.

В основі методології фінансово-економічного аналізу лежить діалектичний метод, тобто економічні яви-ща, що вивчаються, аналізуються, розглядаються у їх зв'язку і взає-мозалежності, русі і розвитку, а роз-виток, як відомо, — це боротьба про-тилежностей, він відображає об'єк-тивні закони дійсності. Діалектич-ному розвиткові явищ у сфері фінан-сово-господарської діяльності під-приємств властиві переходи кількіс-них змін у якісні, які супроводжу-ються виникненням нових якостей, запереченням, відмиранням старого і появою нового, прогресивнішого. Застосування діалектичного підходу до вивчення цих явищ викликає до життя такі найхарактерніші особливості методу аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств.

По-перше, це системний підхід до аналізу економічних явищ і процесів, який виявляється у комплексному ви-вченні взаємопов'язаних економічних, організаційних, тех-нічних та інших факторів, у застосуванні системи показ-ників для аналізу.

По-друге, це широке використання логічних методів, а саме: дедукції та індукції. Дедукція — такий метод ви-вчення економічних явищ, коли нові знання про об'єкт здобувають шляхом переходу від загальних фактів до окре-мих висновків. Індукція — навпаки, такий логічний ме-тод, за якого міркування