Особливості управління власним капіталом підприємства

1. Політика формування власних фінансових ресурсів.

Фінансову основу підприємства представляє сформований їм власний капітал. На діючому підприємстві він представлений наступними основними формами):

1. Статутний фонд. Він характеризує первісну суму власного капіталу підприємства, інвестовану у формування його активів для початку здійснення господарської діяльності. Його розмір визначається (декларується) статутом підприємства. Для підприємств окремих сфер діяльності й організаційно-правових форм (акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю) мінімальний розмір статутного фонду регулюється законодавством.

2. Резервний фонд (резервний капітал). Він являє собою зарезервовану частину власного капіталу підприємства, призначеного для внутрішнього страхування його господарської діяльності. Розмір цієї резервної частини власного капіталу визначається установчими документами. Формування резервного фонду (резервного капіталу) здійснюється за рахунок прибутку підприємства (мінімальний розмір відрахувань прибутку в резервний фонд регулюється законодавством).

3. Спеціальні (цільові) фінансові фонди. До них відносяться цілеспрямовано сформовані фонди власних фінансових засобів з метою їхньої наступної цільової витрати. У складі цих фінансових фондів виділяють звичайно амортизаційний фонд, ремонтний фонд, фонд охорони праці, фонд спеціальних програм, фонд розвитку виробництва й інші. Порядок формування і використання засобів цих фондів регулюється статутом і іншими установчими і внутрішніми документами підприємства.

4. Нерозподілений прибуток. Вона характеризує частину прибутку підприємства, отриману в попередньому періоді і не використану на споживання власниками (акціонерами, пайовиками) і персоналом. Ця прибутку призначена для капіталізації, тобто для ^інвестування на розвиток виробництва.

5. Інші форми власного капіталу. До них відносяться розрахунки за майно (при здачі його в оренду), розрахунки з учасниками (по виплаті їм доходів у формі чи відсотків дивідендів) і деякі інші, відбивані в першому розділі пасиву балансу.

1. Формуванню за рахунок власного капіталу необхідного обсягу внеоборотных активів. Сума власного капіталу підприємства, авансована в різноманітні види його внеоборотных активів (основні засоби); нематеріальні активи; незавершені капітальні вкладення; устаткування, призначене до монтажу; довгострокові фінансові вкладення й ін.), характеризується терміном власний основний капітал.

2. Формуванню за рахунок власного капіталу визначеного обсягу оборотних активів. Сума власного капіталу, авансована в різноманітні види його оборотних активів (запаси сировини, матеріалів і напівфабрикатів; обсяг незавершеного виробництва; запаси готової продукції; дебіторську заборгованість; грошові активи й ін.), характеризується терміном власний оборотний капітал.

Сукупність усіх майнових цінностей (активів) підприємства, сформованих винятково за рахунок власного його капіталу, характеризується терміном "чисті активи підприємства".

Оптимізація складу власного капіталу в розрізі основного й оборотного його видів вимагає обліку галузевих особливостей здійснення операційної діяльності, середньої тривалості операційного циклу на підприємстві, а також оцінки позитивних і негативних особливостей функціонування внеоборотных і оборотних активів, які фінансуються за рахунок власного капіталу.

Політика формування власних фінансових ресурсів являє собою частину загальної стратегії формування капіталу підприємства, що полягає в забезпеченні необхідного рівня самофінансування його виробничого розвитку.

Розробка політики формування власних фінансових ресурсів підприємства здійснюється по наступним основних етапах:

1. Аналіз формування власних фінансових ресурсів підприємства в попередньому періоді. Метою такого аналізу є виявлення потенціалу формування власних фінансових ресурсів і його відповідності темпам розвитку підприємства.*

На першому етапі аналізу вивчаються загальний обсяг формування власних фінансових ресурсів, відповідність темпів приросту власного капіталу темпам приросту активів і обсягу реалізованої продукції підприємства, динаміка питомої ваги власних ресурсів у загальному обсязі формування фінансових ресурсів у предплановом періоді.*

На другому етапі аналізу розглядаються джерела формування власних фінансових ресурсів. У першу чергу вивчається співвідношення зовнішніх і внутрішніх джерел формування власних фінансових ресурсів, а також вартість залучення власного капіталу за рахунок різних джерел.*

На третьому етапі аналізу оцінюється достатність власних фінансових ресурсів, сформованих на підприємстві в предплановом періоді. Критерієм такої оцінки виступає показник "коефіцієнт самофінансування розвитку підприємства". Його динаміка відбиває тенденцію забезпеченості розвитку підприємства власними фінансовими ресурсами.

2. Визначення загальної потреби у власних фінансових ресурсах.

3. Оцінка вартості залучення власного капіталу з різних джерел. Така оцінка проводиться в розрізі основних елементів власного капіталу, формованого за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел. Результати такої оцінки є основою розробки управлінських рішень щодо вибору альтернативних джерел формування власних фінансових ресурсів, що забезпечують приріст власного капіталу підприємства.

4. Забезпечення максимального обсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел. До того, як звертатися до зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів, повинні бути реалізовані всі можливості їхнього формування за рахунок внутрішніх джерел. Тому що основними планованими внутрішніми джерелами формування власних фінансових ресурсів підприємства є сума чистого прибутку й амортизаційних відрахувань, то в першу чергу випливає в процесі планування цих показників передбачити можливості їхнього росту за рахунок різних резервів.

6. Оптимізація співвідношення внутрішніх і зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів. Процес цієї оптимізації ґрунтується на наступних критеріях:

а) забезпеченні мінімальної сукупної вартості залучення власних фінансових ресурсів. Якщо вартість залучення власних фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел суще-. ственно перевищує плановану вартість привле- чения позикових засобів, то від такого формування власних ресурсів варто відмовитися;

б) забезпеченні збереження керування підприємством первісними його засновниками. Ріст додаткового пайового чи акціонерного капіталу за рахунок сторонніх інвесторів може привести до втрати такої керованості.

Ефективність розробленої політики формування власних фінансових ресурсів оцінюється за допомогою коефіцієнта самофінансування розвитку підприємства в майбутньому періоді. Його рівень повинний відповідати поставленої мети.

Успішна реалізація розробленої політики формування власних фінансових ресурсів зв'язана з рішенням наступних основних задач:

-        забезпеченням максимізації формування прибутку підприємства з урахуванням припустимого рівня фінансового ризику;

-        формуванням ефективної політики розподілу прибутку (дивідендної політики) підприємства;

-         формуванням на підприємстві ефективної амортизаційної політики;

-         формуванням і ефективним здійсненням політики додаткової емісії