5.    Обмеження з боку кредиторів. Щоб зберегти можливість компанії обслуговувати заборгованість, кредитори у договорі про позику можуть передбачати обмеження на виплату дивідендів. Іноді керівництво компанії такі обмеження вигідні так як у цьому випадку йому не потрібно виправдовуватися перед акціонерами у накопичені прибутку на збиток поточним доходам акціонерів.

6.    Стабільність дивідендів. Окрім показника дивідендного виходу інвесторів цікавить стабільність дивідендів, яка характеризується стійким зв’язком між коливаннями дивідендів та лінією тренда їх змін. Стабільність дивідендів створює інформаційний ефект. Коли прибуток зменшується, а компанія не знижує дивідендну ставку, фондовий ринок відноситься до її акцій з більшою довірою. Стабільні дивіденди можуть відображати той факт, що міркування керівництва про майбутнє компанії набагато вищі аніж можна припустити, базуючись на даних про зниження прибутку.

7.    Використання планових показників дивідендного виходу. Багато зарубіжних компаній дотримуються політики встановлення планових показників дивідендного виходу у довгостроковому періоді. При цьому дивіденди змінюються з деяким лагом відносно змін прибутку.

8.    Виплата додаткових дивідендів. Така політика доцільна для компаній, рівень прибутковості яких завжди коливається залежно від специфіки бізнесу.

9.    Виплата дивідендів у формі додаткових акцій. Такі дивіденди представляють собою рекапіталізацію компанії; пропорції співвідношень вкладень різних акціонерів залишаються незмінними. З точки зору інвесторів виплата дивідендів акціями може бути для них може бути для них переважної з певних причин, а саме:

?       додаткові акції можна продати і при цьому зберегти вихідний пакет. Але це лише психологічний ефект, так як з виплатою дивідендів акціями ринкова ціна акцій зменшується пропорційно збільшенню їх кількості, оскільки величина капіталу компанії при цьому не змінюється;

?       в ряді випадків компанії зберігають процент дивідендного виходу і виплата дивідендів акціями призводить до послі дуючого збільшення суми дивідендів.

10.           Використання інструменту дрібнення акцій. Дрібнення передбачає збільшення кількості акцій завдяки зменшення їх номіналу. Виплата дивідендів акціями та дрібнення акцій створюють, як правило, інформаційний ефект: такі дії можуть більш переконливо, ніж публічна об’ява, свідчити про сприятливі прогнози майбутнього стану компанії.

11.           Використання інструменту консолідації акцій. Консолідація означає зміну номінальної вартості акцій, при якій власник акції отримує одну нову акцію більшого рівня в обмін на певну кількість колишніх. Цей інструмент використовується тоді, коли керівництво компанії розцінює вартість акції як занижену та вважає за доцільне збільшити її ринкову ціну.

12.           Мотиви викупу акцій. Викуп акцій є складовою частиною дивідендної політики і способом розміщення надлишкових коштів компанії. Інший мотив викупу акцій полягає у тому, щоб мати акції для поглинання інших компаній.

5.    Емісійна політика.

Емісійна політика представляє собою частину загальної політики формування власних фінансових ресурсів, яка полягає в забезпеченні залучення необхідного їх обсягу за рахунок випуску і розміщення на фондовому ринку власних акцій.

Етапи емісійної політики:

1.    Дослідження можливостей ефективного розміщення передбачуваної емісії акцій.

2.    Визначення цілей емісії.

3.    Визначення обсягів емісії.

4.    Визначення номіналу, видів і кількості емітуємих акцій.

5.    Оцінка вартості залучаємого акціонерного капіталу.

6.    Визначення ефективних норм андеррайтингу.