Курсова робота - Управління власним капіталом
46

витрат щодо емісії акцій, що плануються, або залученню додаткового пайового капіталу.
Але слід мати на увазі, що за вартістю цей вид власного капіталу є найбільш дорогим, бо витрати щодо його обслуговування не зменшують базу оподатковування прибутку, а премія за ризик – найбільш висока, тому що цей капітал при банкрутстві підприємства захищений в найменшому ступені.
Розрахунок вартості додаткового капіталу, що залучається за рахунок емісії простих акцій, здійснюється за такою формулою:
, де
ВВКпа – вартість власного капіталу, що залучається за рахунок емісії простих акцій, %;
Kа – кількість додатково емітованих акцій;
Дпа – сума дивідендів, виплачених на одну просту акцію у звітному періоді або виплат на одиницю паїв, %;
ПВт – плановий темп виплат дивідендів, виражений десятковим дробом;
Кпа – сума власного капіталу, залученого за рахунок емісії простих акцій або додаткових паїв;
ЕВ – витрати на емісію акцій, виражені в десятковому дробі відносно суми емісії акцій або додаткових паїв.
Процес управління вартістю залучення власного капіталу за рахунок зовнішніх джерел є складним і потребує високої кваліфікації виконавців. Це управління здійснюється шляхом розробки та реалізації емісійної політики підприємства, а також його дивідендної політики або політики розподілу прибутку.

3. УПРАВЛІННЯ ФОРМУВАННЯМ ОПЕРАЦІЙНОГО ПРИБУТКУ
Основу формування власних внутрішніх фінансових ресурсів підприємства, спрямованих на виробничий розвиток, складає балансовий прибуток, що є сумою таких видів прибутку підприємства:
8. прибуток від реалізації продукції або операційний прибуток;
9. прибуток від реалізації майна;
10. прибуток від позареалізаційних операцій. 
Серед цих видів головна роль належить прибутку від реалізації продукції, на частину якого припадає в даний час 90 – 95 % загальної суми балансового прибутку. Тому управління формуванням прибутку підприємства розглядається як процес формування прибутку від реалізації продукції або операційного прибутку.
Основною метою управління формуванням операційного прибутку підприємства є виявлення основних факторів, що визначають її кінцевий розмір, і вишукування резервів подальшого збільшення його суми.
Механізм управління формуванням операційного прибутку базується на системі взаємозв’язку, що одержала назву "Взаємозв’язок витрат, обсягу реалізації і прибутку" [Cost-Volume-Profit-relationships; "CVP"] і дозволяє виділити роль окремих факторів у формуванні операційного прибутку та забезпечити ефективне управління цим процесом на підприємстві.
Механізм даної системи передбачає послідовне формування різноманітних видів операційного прибутку підприємства за схемою (рис.7).

Рис. 7. Схема формування різних видів операційного прибутку підприємства
Дана схема доводить, що в процесі здійснення операційної діяльності формується три види операційного прибутку:
1) маржинальний операційний прибуток. Його розрахунок здійснюється за такими формулами:
МПо = ВДо – ПДВ – Впост.; 
МПо = ЧДо – Впост., де 
МПо – сума маржинального операційного прибутку в аналізуючому періоді;
ВДо – сума валового операційного прибутку в аналізуючому періоді;
ЧДо – сума чистого операційного прибутку в аналізуючому періоді;
Впост. – сума постійних операційних витрат;
ПДВ – сума податку на додану вартість й інших податкових платежів, що входять у ціну продукції;
2) валовий операційний прибуток. Його розрахунок здійснюється за такими формулами:
ВПо = ВДо – ПДВ – Во;
ВПо = ЧДо – Во;
ВПо = МПо – Вперем., де
ВПо – сума валового операційного прибутку в аналізуючому періоді;
ВДо – сума валового операційного прибутку в аналізуючому періоді;
ЧДо – сума чистого операційного прибутку в аналізуючому періоді;
МПо – сума маржинального операційного прибутку;
Во – сукупна сума операційних витрат;
Впер – сума перемінних операційних витрат;
ПДВ – сума податку на додану вартість й інших податкових платежів, що входять у ціну продукції.
3) чистий операційний прибуток. Його розрахунок здійснюється за такими формулами:
ЧПо = ВДо – ПДВ – ПП – Во;
ЧПо = ЧДо – Во – ПП;
ЧПо = МПо – Впер. – ПП;
ЧПо = ВПо – ПП, де
ЧПо – сума чистого операційного прибутку в аналізуючому періоді;
ВДо – сума валового операційного прибутку в аналізуючому періоді;
ЧДо – сума чистого операційного прибутку в аналізуючому періоді;
МПо – сума маржинального операційного прибутку;
ВПо – сума валового операційного прибутку;
Во – сукупна сума операційних витрат;
Впер. – сума перемінних операційних витрат;
ПДВ – сума податку на додану вартість й інших податкових платежів, що входять у ціну продукції;
ПП – сума податку з прибутку й інших обов’язкових платежів за рахунок прибутку.
У процесі управління формуванням операційного прибутку на основі системи "Взаємозв’язок витрат, обсягу реалізації і прибутку" підприємство вирішує такі завдання:
1. Визначення обсягу реалізації продукції, що забезпечує беззбиткову операційну діяльність протягом короткого періоду. Графічно "точка беззбитковості" (або "поріг рентабельності") операційної діяльності підприємства в короткому періоді, протягом якого не змінюються рівень цін на продукцію, рівень перемінних витрат і сума постійних витрат, відображено на графіку(рис. 8):

Рис. 8. Графік формування точки беззбитковості операційної діяльності підприємства в короткому періоді
З приведеного графіку видно, що для досягнення "точки беззбитковості" (ТБ) своєї операційної діяльності підприємство повинно забезпечити такий обсяг реалізації продукції (Ртб), при якому сума чистого операційного прибутку (валового операційного прибутку за відрахуванням суми податкових платежів із нього) порівнюється із сумою витрат – як постійних, так і перемінних. Дана умова може бути виражена такими рівностями:
, де
ТБ – точка беззбитковості операційної діяльності;
ВДо – сума валового операційного доходу;
ЧДо – сума чистого операційного доходу;
Во – сукупна сума операційних витрат;
ПДВ – сума податку на

---

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11