Методологічний інструментарій аналізу необоротніх активів.
Для виконання практичної частини курсової роботи потрібно використати ряд методів економічного аналізу.
Серед традиційних статистичних методів і прийомів, за допомогою яких здійснюється аналітична обробка, найпоширеніші такі:
використання абсолютних і відносних величин;
порівняння;
побудова рядів динаміки;
групування;
метод екстраполяції
Абсолютні величини економічних явищ і процесів — це конкретні числові вирази цих явищ і процесів (обсяг виробництва, сума доходів, витрат, прибутку тощо). Без ви-користання даних про ці величини аналіз найчастіше не може бути повноцінним, проте, на противагу статистиці, де абсолютні величини є основними вимірниками, в аналізі вони служать головним чином для розрахунку відносних і середніх величин.
Відносні величини — це величини, які встановлюються шляхом порівняння з будь-якими іншими (процент, пито-ма вага, індекс, темп зростання, прибуток на одну гривню вкладеного капіталу тощо). Тільки відносні величини да-ють точне і наочне уявлення про розвиток того чи іншого економічного явища.
Розрахунок відносних величин дасть змогу оцінити стан та ефективність використання необоротних активів. У курсовій роботі ми оцінюватимемо стан і використання основних засобів та нематеріальних активів, оскільки вони здійснюють найбільший вплив на ефективність господарської діяльності.
Стан основних виробничих засобів характеризують через такі коефіцієнти: зносу основних засобів; придатності; оновлення; вибуття (приросту) основних засобів.
Коефіцієнт зносу характеризує частку вартості основних засобів, що її списано на витрати виробництва в попередніх періодах. Кое-фіцієнт зносу визначається відношенням суми зносу основних засо-бів до балансової вартості основних засобів.
Кз = , де
К3 — коефіцієнт зносу основних засобів;
30 — сума зносу основних засобів;
Фк —балансова вартість основних засобів,
Коефіцієнт придатності основних засобів відображає частину основних засобів, придатну до використання в процесі господарської діяльності і розраховується за формулами:
Кп=1-К3, або Кп=100%-К3, де
Кп — коефіцієнт придатності основних засобів;
К3 —коефіцієнт зносу основних засобів.
До показників, які характеризують ефективність використання основних засобів, належать: фондовіддача, рентабельність основ-них засобів (сума прибутку на одну гривню основних засобів).
Найбільш загальним показником, який характеризує ефектив-ність використання основних засобів, є фондовіддача, яка характеризує ефективність вико-ристання основних виробничих за-собів, відображає суму виробленої продукції на одну гривню основ-них виробничих засобів.
Фвід = , де
Фвід – фондовіддача основних засобів;
Вп – вартість виробленої продукці за звітний період;
Фк – балансова вартість основних засобів на кінець звітного періоду.
Відносним показником ефективності використання основних за-собів є рентабельність, що визначає ступінь використання основних виробничих засобів. Цей показник визначається за формулою:
Рф = , де
Рф – рентабельність основних засобів;
П3 – загальний прибуток за звітний період;
Фк – балансова вартість основних засобів на кінець звітного періоду.
Основним показником, що характеризує ефективність використання необоротних активів, є їхня рентабельність (відношення суми прибутку до середньої вартості необоротних активів, у відсотках)
Він показує скільки прибутку підприємство отримує від однієї гривні коштів, вкладених в необоротні активи підприємства.
Використовуючи в процесі управління ефективністю необоротних активів показники рентабельності і фондовіддачі, варто враховувати два важливих моменти, що вони забезпечують об'єктивність оцінки. Перший з них полягає в тому, що при оцінці завжди повинна використовуватися відновна вартість необоротних активів на момент проведення оцінки (у цьому випадку буде врахований фактор інфляції, що у прибутку й обсязі продукції відбивається автоматично). Другий з них полягає в тому, що при оцінці варто використовувати залишкову вартість необоротних активів, тому що в процесі зносу вони втрачають, як правило, частину своєї продуктивності.
Важливим етапом при аналізі необоротних активів є визначення їх відтворення, тобто поява у підприємства нових необоротних активів та вибуття тих, у яких закінчився термін корисного використання.
Формування нових видів необоротних активів у процесі простого або розширеного їхнього відтворення зв’язано з інвестиційною діяльністю підприємства і являє собою особливу сферу фінансового менеджменту.
Коефіцієнт оновлення основних засобів характеризує інтенсив-ність уведення в дію нових основних засобів. Він показує частку введених основних засобів за визначений період у загальній вартос-ті основних засобів на кінець звітного періоду:
Ко = , де
Ко — коефіцієнт оновлення основних засобів;
Фу — вартість введених основних засобів за звітний період
Коефіцієнт вибуття показує інтенсивність вибуття основних засобів, тобто ступінь вибуття тих основних засобів, які або морально застаріли, або зношені й непридатні для дальшого використання:
Кв = , де
Кв – коефіцієнт вибуття;
Фв – вартість введених основних засобів за звітний період.
Позитивною в діяльності підприємства є ситуація, коли вартість введених у дію основ-них засобів перевищує вартість вибулих основних засобів. Для цього розраховується коефіцієнт приросту основних засобів.
Кр =
Він показує ступінь збільшення основних засобів у звітному періоді проти минулого.
Результати оновлення нематеріальних активів підприємства виражаються рядом показників, до числа основних з яких відносяться:
Коефіцієнт надходження нематеріальних активів. Він характеризує частку нових видів неметеріальних активів у загальному їхньому складі і розраховується за формулою:
,
де КН - коефіцієнт надходження необоротних активів;
НАП - вартість знов сформованих (намічуваних до формування) нематеріальних активів протягом визначеного (звітного або планового) періоду;
НАК - загальна вартість усіх нематеріальних активів на кінець розглянутого періоду.
Коефіцієнт вибуття нематеріальних активів. Він характеризує частку вибулих видів нематеріальних активів у загальному їхньому складі і визначається за формулою:
,
де Квиб - коефіцієнт вибуття нематеріальних активів;
НАв - вартість вибулих (намічуваних до вибуття) видів нематеріальних активів протягом розглянутого періоду;
НАк - загальна вартість усіх нематеріальних активів на кінець розглянутого періоду.
Коефіцієнт оновлення нематеріальних активів. Він характеризує приріст нематеріальних активів стосовно загальної їхньої суми і розраховується за формулою:
,
де Квна - коефіцієнт відновлення нематеріальних активів;
НАп - вартість знов сформованих нематеріальних активів;
НАв - вартість вибулих нематеріальних активів;
НАк - загальна вартість усіх нематеріальних активів на кінець розглянутого періоду.
Швидкість оновлення нематеріальних активів. Характеризує
