,

де Шон - швидкість оновлення нематеріальних активів, роках;

Квна - коефіцієнт відновлення нематеріальних активів протягом року.

Зазначені показники можуть бути використані в процесі управління оновленням усіх нематеріальних активів підприємства.

Порівняння — дуже поширений прийом, який застосо-вується в аналізі; саме з нього, звичайно, розпочинається розв'язання багатьох аналітичних задач, саме воно задає напрямок аналітичному дослідженню. При аналізі застосовуються такі порівняння:

явищ, показників у динаміці, тобто з аналогічними даними за минулий період (минулі періоди), що приймається за базовий;

даних фактичних (звітних) за аналізований період з плановими (бізнес-плановими);

звітних даних з середніми (у межах підприємства, галузі, держави в цілому, розвинених країн);

просторові порівняння з даними роботи інших підпри-ємств.

Основна умова ефективності застосування прийому по-рівняння (і водночас одна з найскладніших задач аналізу) — це досягнення зіставності показників, які характеризують процес, що аналізується. Тільки після того, як з'являється повна впевненість, що показники зіставні між собою за всіма параметрами, мож-на проводити аналітичні розрахунки, які базуються на по-рівнянні.

Побудова рядів динаміки. Для відображення розвитку аналізованого показника у часі (в динаміці) будують ряди динаміки. Вони являють собою хронологічні або часові ряди значень показника, які да-ють змогу аналізувати особливості розвитку того чи іншо-го економічного явища. Ряди динаміки можуть бути по-будовані за абсолютними, відносними або середніми вели-чинами.

Вже просте прочитання й осмислення даних, представ-лених подібним чином, дає підстави для деяких важливих аналітичних висновків. Але вони можливі, якщо витри-мується основна умова застосування прийому порівняння взагалі і, зокрема, побудови рядів динаміки, — йдеться про зіставність усіх величин, що входять у ряди динаміки. У фінансово-економічному аналізі доводиться досягати зіставності показників або при збиранні та обробці необхідних для побудови рядів динаміки даних, або шляхом перера-хування зібраних незіставних даних. Задача зведення рядів динаміки до зіставного виду тим складніша, чим більший часовий період охоплює аналізований масив інформації.

Групування — це прийом аналізу, який полягає у фор-муванні з масиву даних, що аналізуються, класифікацій-них груп за ознаками, істотними з точки зору розв'язання конкретних аналітичних задач. Таке розчленування ма-сиву аналітичної інформації ще до аналітико-статистичної обробки груп, побудованих за певними ознаками, дає можливість виявляти закономірності та тенденції, властиві аналізованим процесам і явищам. З поглибленням аналі-зу (побудова груп за більшою кількістю ознак, за менші часові проміжки тощо), усередненням підсумкових показ-ників можна аналізувати структуру, структурні зрушення в об'єктах, що аналізуються, визначати залежність між різними показниками. Свого завершення метод групуван-ня набуває у формі аналітичних таблиць. Без аналітич-них таблиць жодна більш-менш складна аналітична зада-ча не може бути розв'язана раціонально.

2 МЕТОД

СТАН І ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ НА

Коефіцієнт участі операційних необоротних активів в загальній сумі активів підприємства:

, де

Ку – коефіцієнт участі операційних необоротних активів в зазначеній сумі активів підприємства.

ВАс – середня вартість операційних необоротних активів.

ОАс – середня вартість оборотних активів.

Визначений коефіцієнт розраховується в динаміці. Якщо при порівнянні зазначення цього коефіцієнта збільшується, то це позитивно характеризує роботу підприємства, якщо навпаки – негативно.

Коефіцієнт зносу:

, де

Кз – коефіцієнт зносу необоротних активів на кінець аналізованого періоду.

Зк – сума зносу.

ВАс – середня вартість необоротних активів.

Даний коефіцієнт характеризує сутність фізичного зносу необоротних активів. Цей показник розраховується в динаміці. Збільшення коефіцієнту зносу звітного періоду у порівнянні з минулим періодом негативно характеризує роботу підприємства, а зменшення – навпаки позитивно.

Коефіцієнт придатності необоротних активів:

, де

Кп – коефіцієнт придатності необоротних активів.

ВАз – залишкова вартість необоротних активів.

ВАп – первісна вартість необоротних активів.

Зростання цього показника в динаміці позитивно характеризує роботу підприємства, а зменшення, навпаки – негативно.

Період обороту необоротних активів:

, де

По – період обороту необоротних активів;

ВАс – середня вартість необоротних активів;

Зс – середня сума зносу необоротних активів.

Зазначений показник розраховується в динаміці. Збільшення цього показника в звітному періоді у порівнянні з минулим періодом позитивно зарактеризує роботу підприємства, зменшення, навпаки – негативно.

До показників, які характеризують ефективність використання основних засобів, належать: фондовіддача, рентабельність (сума прибутку на одну гривню нематеріальних активів (основних засобів)).

5. Найбільш загальним показником, який характеризує ефектив-ність використання основних засобів, є фондовіддача, яка характеризує ефективність вико-ристання основних виробничих за-собів, відображає суму виробленої продукції на одну гривню основ-них виробничих засобів.

Фвід = , де

Фвід – фондовіддача основних засобів;

Вп – вартість виробленої продукці за звітний період;

Фк – балансова вартість основних засобів на кінець звітного періоду.

7. Відносним показником ефективності використання основних за-собів є рентабельність, що визначає ступінь використання основних виробничих засобів. Цей показник визначається за формулою:

Рф = , де

Рф – рентабельність основних засобів;

П3 – загальний прибуток за звітний період;

Фк – балансова вартість основних засобів на кінець звітного періоду.

7. Основним показником, що характеризує ефективність використання необоротних активів, є їхня рентабельність (відношення суми прибутку до середньої вартості необоротних активів, у відсотках)

Він показує скільки прибутку підприємство отримує від однієї гривні коштів, вкладених в необоротні активи підприємства.

Оновлення НА

Результати оновлення необоротних активів підприємства виражаються рядом показників, до числа основних з яких відносяться:

Коефіцієнт надходження необоротних активів. Він характеризує частку нових видів необоротних активів у загальному їхньому складі і розраховується за формулою:

,

де КН - коефіцієнт надходження необоротних активів;

НАП - вартість знов сформованих (намічуваних до формування) необоротних активів протягом визначеного (звітного або планового) періоду;

НАК - загальна вартість усіх необоротних активів на кінець розглянутого періоду.

Коефіцієнт вибуття необоротних активів. Він характеризує частку вибулих видів необоротних активів у загальному їхньому складі і визначається за формулою:

,

де Квиб - коефіцієнт вибуття необоротних активів;

НАв - вартість вибулих (намічуваних до вибуття)