Відносні величини — це величини, які встановлюються шляхом порівняння з будь-якими іншими (процент, пито-ма вага, індекс, темп зростання, прибуток на одну гривню вкладеного капіталу тощо). Тільки відносні величини да-ють точне і наочне уявлення про розвиток того чи іншого економічного явища.

Розрахунок відносних величин дасть змогу оцінити стан та ефективність використання необоротних активів. У курсовій роботі ми оцінюватимемо стан і використання основних засобів та нематеріальних активів, оскільки вони здійснюють найбільший вплив на ефективність господарської діяльності.

Стан основних виробничих засобів характеризують через такі коефіцієнти: зносу основних засобів; придатності; оновлення; вибуття (приросту) основних засобів.

Коефіцієнт участі операційних необоротних активів в загальній сумі активів підприємства:

, де

Ку – коефіцієнт участі операційних необоротних активів в зазначеній сумі активів підприємства.

ВАс – середня вартість операційних необоротних активів.

ОАс – середня вартість оборотних активів.

Визначений коефіцієнт розраховується в динаміці. Якщо при порівнянні зазначення цього коефіцієнта збільшується, то це позитивно характеризує роботу підприємства, якщо навпаки – негативно.

Коефіцієнт зносу характеризує частку вартості необоротних активів, що її списано на витрати виробництва в попередніх періодах. Кое-фіцієнт зносу визначається відношенням суми зносу необоротних активів до їх балансової вартості.

, де

Кз – коефіцієнт зносу необоротних активів на кінець аналізованого періоду.

Зк – сума зносу.

ВАс – середня вартість необоротних активів.

Даний коефіцієнт характеризує сутність фізичного зносу необоротних активів. Цей показник розраховується в динаміці. Збільшення коефіцієнту зносу звітного періоду у порівнянні з минулим періодом негативно характеризує роботу підприємства, а зменшення – навпаки позитивно.

Коефіцієнт придатності необоротних активів відображає ту їх частину, що придатна до використання в процесі господарської діяльності і розраховується за формулою:

, де

Кп – коефіцієнт придатності необоротних активів.

ВАз – залишкова вартість необоротних активів.

ВАп – первісна вартість необоротних активів.

Зростання цього показника в динаміці позитивно характеризує роботу підприємства, а зменшення, навпаки – негативно.

Період обороту необоротних активів:

, де

По – період обороту необоротних активів;

ВАс – середня вартість необоротних активів;

Зс – середня сума зносу необоротних активів.

Зазначений показник розраховується в динаміці. Збільшення цього показника в звітному періоді у порівнянні з минулим періодом позитивно зарактеризує роботу підприємства, зменшення, навпаки – негативно.

До показників, які характеризують ефективність використання основних засобів, належать: фондовіддача, рентабельність (сума прибутку на одну гривню нематеріальних активів (основних засобів)).

Найбільш загальним показником, який характеризує ефектив-ність використання основних засобів, є фондовіддача, яка характеризує ефективність вико-ристання основних виробничих за-собів, відображає суму виробленої продукції на одну гривню основ-них виробничих засобів.

Фвід = , де

Фвід – фондовіддача основних засобів;

Вп – вартість виробленої продукці за звітний період;

Фк – балансова вартість основних засобів на кінець звітного періоду.

Відносним показником ефективності використання основних за-собів є рентабельність, що визначає ступінь використання основних виробничих засобів. Цей показник визначається за формулою:

Рф = , де

Рф – рентабельність основних засобів;

П3 – загальний прибуток за звітний період;

Фк – балансова вартість основних засобів на кінець звітного періоду.

Основним показником, що характеризує ефективність використання необоротних активів, є їхня рентабельність (відношення суми прибутку до середньої вартості необоротних активів, у відсотках)

Він показує скільки прибутку підприємство отримує від однієї гривні коштів, вкладених в необоротні активи підприємства.

Використовуючи в процесі управління ефективністю необоротних активів показники рентабельності і фондовіддачі, варто враховувати два важливих моменти, що вони забезпечують об'єктивність оцінки. Перший з них полягає в тому, що при оцінці завжди повинна використовуватися відновна вартість необоротних активів на момент проведення оцінки (у цьому випадку буде врахований фактор інфляції, що у прибутку й обсязі продукції відбивається автоматично). Другий з них полягає в тому, що при оцінці варто використовувати залишкову вартість необоротних активів, тому що в процесі зносу вони втрачають, як правило, частину своєї продуктивності.

Важливим етапом при аналізі необоротних активів є визначення їх відтворення, тобто поява у підприємства нових необоротних активів та вибуття тих, у яких закінчився термін корисного використання.

Формування нових видів необоротних активів у процесі простого або розширеного їхнього відтворення зв’язано з інвестиційною діяльністю підприємства і являє собою особливу сферу фінансового менеджменту.

Результати оновлення необоротних активів підприємства виражаються рядом показників, до числа основних з яких відносяться:

Коефіцієнт надходження необоротних активів. Він характеризує частку нових видів необоротних активів у загальному їхньому складі і розраховується за формулою:

,

де КН - коефіцієнт надходження необоротних активів;

НАП - вартість знов сформованих (намічуваних до формування) необоротних активів протягом визначеного (звітного або планового) періоду;

НАК - загальна вартість усіх необоротних активів на кінець розглянутого періоду.

Коефіцієнт вибуття необоротних активів. Він характеризує частку вибулих видів необоротних активів у загальному їхньому складі і визначається за формулою:

,

де Квиб - коефіцієнт вибуття необоротних активів;

НАв - вартість вибулих (намічуваних до вибуття) видів необоротних активів протягом розглянутого періоду;

НАк - загальна вартість усіх необоротних активів на кінець розглянутого періоду.

Коефіцієнт оновлення необоротних активів. Він характеризує приріст необоротних активів стосовно загальної їхньої суми і розраховується за формулою:

,

де Квна - коефіцієнт відновлення необоротних активів;

НАп - вартість знов сформованих необоротних активів;

НАв - вартість вибулих необоротних активів;

НАк - загальна вартість усіх необоротних активів на кінець розглянутого періоду.

Швидкість оновлення необоротних активів. Характеризує середній період часу повного відновлення усіх необоротних активів. Розрахунок цього показника здійснюється за формулою:

,

де Шон - швидкість оновлення необоротних активів, роках;

Квна - коефіцієнт відновлення необоротних активів протягом року.

Зазначені показники можуть бути використані в процесі управління оновленням усіх необоротних активів підприємства.

Порівняння — дуже поширений прийом, який