ряд показників, характеризуючи стан та використання основних фондів. Показники стану й ефективності використання основних засобів можна об'єднати в три групи, які характеризують: 1) забезпечення підприємства основними засобами; 2) стан основних засобів; 3) ефективність використання основних засобів.
До показників, які характеризують забезпеченість підприємст-ва основними засобами, належать: фондомісткість, коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів у майні підприємства.
Фондомісткість характеризує забезпеченість підприємства основними засобами і визначається за формулою:
Фм = (1.3.1), де
Фм – фондомісткість;
Фк – балансова вартість основних засобів;
Вп – вартість виробленої продукції.
Коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів у майні підприємства відображає питому вагу залишкової вартості основних засобів у загальній вартості майна підприємства.
Крв = (1.3.2), де
Крв – коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів у майні підприємства;
Фз – залишкова вартість основних засобів;
М – вартість майна підприємства.
Стан основних виробничих засобів характеризують через такі коефіцієнти: зносу основних засобів; придатності; оновлення; вибуття (приросту) основних засобів.
Коефіцієнт зносу характеризує частку вартості основних засобів, що її списано на витрати виробництва в попередніх періодах. Кое-фіцієнт зносу визначається відношенням суми зносу основних засо-бів до балансової вартості основних засобів.
Кз = (1.3.3), де
К3 — коефіцієнт зносу основних засобів;
30 — сума зносу основних засобів;
Фк —балансова вартість основних засобів,
Коефіцієнт придатності основних засобів відображає частину основних засобів, придатну до використання в процесі господарської діяльності і розраховується за формулами:
Кп=1-К3 (1.3.4), або Кп=100%-К3 (1.3.5), де
Кп — коефіцієнт придатності основних засобів;
К3 —коефіцієнт зносу основних засобів.
Коефіцієнт оновлення основних засобів характеризує інтенсив-ність уведення в дію нових основних засобів. Він показує частку введених основних засобів за визначений період у загальній вартос-ті основних засобів на кінець звітного періоду:
Ко = (1.3.6), де
Ко — коефіцієнт оновлення основних засобів;
Фу — вартість введених основних засобів за звітний період
Коефіцієнт вибуття показує інтенсивність вибуття основних засобів, тобто ступінь вибуття тих основних засобів, які або морально застаріли, або зношені й непридатні для дальшого використання:
Кв = (1.3.7), де
Кв – коефіцієнт вибуття;
Фв – вартість введених основних засобів за звітний період.
Позитивною в діяльності підприємства є ситуація, коли вартість введених у дію основ-них засобів перевищує вартість вибулих основних засобів. Для цього розраховується коефіцієнт приросту основних засобів.
Кр = (1.3.8)
Він показує ступінь збільшення основних засобів у звітному періоді проти минулого.
До показників, які характеризують ефективність використання основних засобів, належать: фондовіддача, рентабельність основ-них засобів, сума прибутку на одну гривню основних засобів.
Найбільш загальним показником, який характеризує ефектив-ність використання основних засобів, є фондовіддача, яка характеризує ефективність вико-ристання основних виробничих за-собів, відображає суму виробленої продукції на одну гривню основ-них виробничих засобів.
Фвід = (1.3.9), де
Фвід – фондовіддача основних засобів;
Вп – вартість виробленої продукці за звітний період;
Фк – балансова вартість основних засобів на кінець звітного періоду.
Відносним показником ефективності використання основних за-собів є рентабельність, що визначає ступінь використання основних виробничих засобів. Цей показник визначається за формулою:
Рф = (1.3.10), де
Рф – рентабельність основних засобів;
П3 – загальний прибуток за звітний період;
Фк – балансова вартість основних засобів на кінець звітного періоду.
Розрізняють обладнання наявне та встановлене (здане в експлуатацію), обладнання, яке фактично використовується у виробництві, та яке знаходиться в ремонті, резервне. Найбільший ефект досягається, якщо за величиною перші три групи обладнання приблизно однакові.
Для оцінки використання наявне обладнання порівнюють з встановленим, а встановлене - з працюючим, тому що не все наявне обладнання може бути встановлено і не все встановлене обладнання перебуває в експлуатації.
Для характеристики рівня залучення обладнання у виробництво розраховують наступні показники:
коефіцієнт використання наявного обладнання:
Кн = (1.3.11)
коефіцієнт використання встановленого обладнання:
Квст = (1.3.12)
При цьому потенціальний резерв збільшення виробництва продукції за рахунок збільшення кількості діючого обладнання - це різниця між кількістю наявного та встановленого обладнання, помножена на базовий середньорічний виробіток продукції на одиницю обладнання.
Коефіцієнт змінності (Кзм) визначається як відношення суми відпрацьованих верстато-змін до всього встановленого обладнання (в тому числі, що знаходяться в ремонті та резерві):
Кзм = (1.3.13)
Коефіцієнт змінності показує, скільки змін пропрацював верстат. Чим вище коефіцієнт змінності, тим більший випуск продукції.
1.4. Методи економічного аналізу.
В основі методології фінансово-економічного аналізу лежить діалек-тичний метод, тобто економічні яви-ща, що вивчаються, аналізуються, розглядаються у їх зв'язку і взає-мозалежності, русі і розвитку, а роз-виток, як відомо, — це боротьба про-тилежностей, він відображає об'єк-тивні закони дійсності. Діалектич-ному розвиткові явищ у сфері фінан-сово-господарської діяльності під-приємств властиві переходи кількіс-них змін у якісні, які супроводжу-ються виникненням нових якостей, запереченням, відмиранням старого і появою нового, прогресивнішого.
У своїй курсовій роботі я використовуватиму різні методи, серед яких:
використання абсолютних і відносних величин;
порівняння;
групування;
побудова рядів динаміки;
елімінування (ланцюгових підстановок);
Абсолютні величини економічних явищ і процесів — це конкретні числові вирази цих явищ і процесів (обсяг виробництва, сума доходів, витрат, прибутку тощо). Без ви-користання даних про ці величини аналіз найчастіше не може бути повноцінним, проте, на противагу статистиці, де абсолютні величини є основними вимірниками, в аналізі вони служать головним чином для розрахунку відносних і середніх величин.
Відносні величини — це величини, які встановлюються шляхом порівняння з будь-якими іншими (процент, пито-ма вага, індекс, темп зростання, прибуток на одну гривню вкладеного капіталу тощо). Тільки відносні величини да-ють точне і наочне уявлення про розвиток того чи іншого економічного явища.
Порівняння — дуже поширений прийом, який застосо-вується в аналізі; саме з нього, звичайно, розпочинається розв'язання багатьох аналітичних задач, саме воно задає напрямок аналітичному дослідженню. У фінансово-еконо-мічному аналізі застосовуються такі порівняння:
явищ, показників у динаміці, тобто з аналогічними даними за минулий період (минулі періоди), що приймається