монополій — показує одну з причин монополізації, а саме: спробу багатьох фірм знайти порятунок від кризових потрясінь у монополістичній практиці. Не випадково монополії у тодішній економічній літературі отримали назву «дітей кризи».
Що являють собою монополістичні утворення? Якщо брати до уваги промислове виробництво, то це окремі крупні підприємства, об'єднання підприємств, господарські товариства, які виробляють значну кількість продукції певного виду, завдяки чому посідають домінуюче становище на ринку; набувають можливості впливати на процес ціноутворення, домагаючись вигідних цін; отримують більш високі (монопольні) прибутки.
Отже, головною ознакою монопольного утворення (монополії) є посідання монопольного становища. Останнє визначається як «домінуюче становище підприємця, яке дає йому змогу самостійно або разом з іншими підприємцями обмежувати конкуренцію на ринку певного товару».
Монопольне становище є бажаним для кожного підприємця чи підприємства. Воно дозволяє їм уникнути цілого ряду проблем і небезпек, пов'язаних із конкуренцією, зайняти привілейовану позицію на ринку. Концентруючи у своїх руках певну господарську владу, вони мають змогу з позицій сили впливати на інших учасників ринку, нав'язувати їм свої умови. Можна вважати, що вони нав'язують своїм контрагентам, а подекуди і суспільству свої власні інтереси. Це зрештою знайшло своє вираження у відомому вислові: "Що вигідно для «Дженерал моторз», те вигідно й для Америки».
Існують різні види монополій, які можна звести до трьох основних: природної, адміністративної й економічної. Ці види будуть розглянуті нами нижче.
Монополістичні тенденції в економіці модифікуються рядом факторів. До них належить насамперед НТР, що розгортається у промислово-розвинутих країнах капіталу з середини 50-х років. Революціонізуючи всю систему продуктивних сил, НТР зумовила значне скорочення матеріаломісткості, енергомісткості, капіталомісткості продукції, зменшення масштабів високоефективних рентабельних підприємств в окремих галузях. Так на початку 60-х років оптимальний розмір автомобільного заводу становив 300— 600 тис. автомобілів на рік, а на початку 90-х - років —200—400 тис. У металургії таким заводом було підприємство, на якому виплавлялося 2,5—З млн. тонн сталі, а нині —500—700 тис. тонн. Хоча мінімальний розмір аван-сованого капіталу за умов комплексної автоматизації виробництва під силу лише крупним компаніям, зменшення масштабів високоефективних підприємств приводить до певного зниження розмірів окремих об'єднань у таких галузях.
Проте ця тенденція характерна лише для однопрофільних корпорацій. Названі процеси, зумовлені НТР, привели також до того, що до розряду ефективних рентабельних підприємств стали належати не лише монополістичні об'єднання, а й середні та частина дрібних капіталістичних підприємств. НТР також посилює конкуренцію, оскільки створює умови для підриву позицій тієї чи іншої монополії шляхом появи на ринку іншого продукту замість традиційного. Потік наукових винаходів і нововведень підриває стабільність позицій окремих монополістичних об'єднань. У тих галузях, де значні досягнення НТР поєднуються з великою капіталомісткістю, виникають окремі консорціуми фірм на національній та міжнародній основі.
Особливістю сучасної монополізації капіталістичного виробництва є її міжнаціональний характер, посилення, ролі ТНК, зокрема багатогалузевих транснаціональних ' корпорацій. У США з 200 наймогутніших корпорацій близько 80 % належать до транснаціональних. У 1990 р. на 600 найбільших промислових ТНК припадало від 1/5 до 1/4 умовно чистої продукції всього капіталістичного світу. У межах багатогалузевих транснаціональних концернів утворюється своєрідний «управлінський холдінг», який передає господарське управління виробництвом, реалізацію продукції тощо своїм відділенням, філіям, тобто посилює їх самостійність. Проте загальний розподіл довгострокових фондів розвитку залишається прерогативою керівного ядра.
Однією з особливостей монополізації виробництва є її прихований характер, тобто включення у сферу залежності від гігантських монополістичних об'єднань формально самостійних дрібних і середніх капіталістичних підприємств через систему субконтрактів, субпостачальників та ін. Зокрема, у 80-ті роки спостерігається поступове зростання ступеня монополізації ризикового капіталу. Процес монополізації відбувається активно не лише у сфері промисловості, а й за її межами — у роздрібному товарообігу, масовому харчуванні, сфері послуг, у тому числі соціальних, сільському господарстві тощо. Крім того, за сучасних умов посилюється роль таких форм співробітництва гігантських корпорацій, як організація спільних підприємств, фірм, обмін патентами, науково-технічною інформацією тощо. Організація таких міжфірмових об'єднань, консорціумів пов'язана насамперед з реалізацією великих науково-технічних програм. Створюються також корпоративні дослідницькі організації.
Особливістю сучасної монополізації капіталістичного виробництва є посилення централізації капіталу, перерозподіл власності. Так у США лише за 1984—1987 рр. цей процес охопив капітал в обсязі 650 млрд. дол., тобто чверть вартості всіх акцій, які котувалися на фондовій біржі. Основний виграш отримують при цьому власники монополії-інтегратора, а також частково акціонери компаній, що поглинаються, оскільки вони продають свої акції на 30%—50% вище від ринкових цін. Це посилює монополізацію капіталістичної власності, сприяє її пристосуванню до розвитку продуктивних сил, зокрема до структурних зрушень в економіці. Характерно, що такі злиття здійснюються насамперед на міжгалузевому рівні. В останні роки одним із напрямів вертикальної інтеграції і диверсифікації (тобто збільшення числа галузей, в яких здійснює свою експансію та чи інша монополія) стало формування торго-вельно-промислових комплексів, інтеграція крупних промислових корпорацій з торговельними компаніями. У 80-ті роки така вертикальна інтеграція поширюється на сферу зовнішньої торгівлі.
У зв'язку з посиленням конкурентної боротьби за отримання вигідних військових замовлень у США має місце такий напрям диверсифікації, як проникнення «цивільних» монополій у мілітаризовані галузі і військово-промислових концернів — у цивільні. Гігантські військові концерни при цьому встановлюють контроль над масою приватнокапіталістичних фірм і науково-дослідних лабораторій.
Ще однією особливістю процесу монополізації капіталістичного виробництва є те, що наприкінці 70-х - на початку 80-х років у міжнародній експансії монополістичного капіталу посилюється роль конгломератів, відбувається їх транс націоналізація.
Процеси монополізації внесли істотні зрушення у господарське і