Досвід нашої країни показує, що державна власність при повному свавіллі бюрократичного апарату може втратити не тільки ефективність, але й загальнонародний характер. Разом з тим, надання основним ланкам господарства достатньої самостійності, звільнення їх від диктату відомств може зняти з загальнонародної власності на засоби виробництва ту державну форму, яка заважає творчій самостійності підприємств і трудових колективів.

Українська модель реформування власності на цьому етапі має засновуватися на принципі комерціалізації державних підприємств, який дасть їм можливість стати реальними суб'єктами ринкових відносин.

Переведення державного сектора економіки в ринковий режим функціонування можна здійснити через диференціацію функцій між власником (державою), менеджером і трудовим колективом. Власник (держава) отримує лише частину прибутку, яка перераховується до бюджету, а решта прибутку використовується для розвитку підприємництва і стимулювання колективу працівників.

Складність процесів роздержавлення і приватизації в Україні зумовлена специфікою поділу праці, спеціалізацією економіки на важкій промисловості, де домінує великомасштабне капіталомістке виробництво з вкрай зношеними фондами. На початок 90-х років негайної заміни потребувало чверть загального обсягу основних фондів, у тому числі близько 40 відсотків машин і устаткуван-ня. У галузях матеріального виробництва середній гіпотетичний строк служби основних фондів становить у 38 років при середньому нормальному строку у 25,6 року, зокрема у машинобудуванні 16 і 11,7 року. Технічне переоснащення цих підприємств і впровадження передових технологій на цьому етапі економічного розвитку під силу лише державі або акціонерним товариствам, що зумовлює об'єктивну необхідність збереження у достатньо широких масштабах підприємств державної гласності.

Міра роздержавлення в Україні залежить від необхідності забезпечення державою медичного обслуговування, освіти, культури, утримання об'єктів фінансово-кредитної системи, музеїв, національних театрів, виставок, бібліотек тощо. Це досить велика частка спільної власності, яка не може на сучасному етапі бути приватизованою.

З метою регулювання процесів роздержавлення і приватизації в Україні створені спеціальні державні органи (Фонд державного майна та його підрозділи), які мають виконувати ряд функцій, у тому числі визначати форми і методи приватизації підприємств; сприяти створенню довірчих товариств та видачі ліцензій на операції з приватизаційними паперами; встановлювати частку акцій державних (комунальних) підприємств, яка продається членам їхніх трудових колективів за номінальною вартістю; організовувати та контролювати продаж акцій державних підприємств на фондовій біржі.

На сучасному етапі розвитку України відбуваються значні зміни в ринковій економіці, роль сфери послуг постійно зростає. Збільшується кількість комерційно-посередницьких підприємств і конкуренція на ринку послуг.

За станом на 01.01.2008 р. На ринку послуг в Україні із 61,9 тис. зареєстрованих підприємств реально функціонувало 55,2 тис. підприємств. У 2007 р. порівняно з 2006 р. кількість працюючих підприємств та їх структурних підрозділів збільшилася на 6,5%, або на 3370 підприємств.

Згідно з КВЕД до сфери не фінансових послуг відносяться підприємства секції G(частково), секції H, I, K, M, N, O (повністю).

Статистичні дані за 2007 р. свідчать, що найбільшою, як і раніше, залишається кількість підприємств, що здійснює операції з нерухомістю – 8,5 тис., або 15,3% загальної кількості тих, що надавали споживачам послуги.

Різними видами транспортних послуг займалися 6,3 тис. Підприємств, або 11,4% ; послуги у сфері права надавали 4,4 тис., або 7,9% підприємств; у сфері архітектури та будівництва – 3,8 тис., або 6,8%; у сфері відпочинку та розваг – 3,3 тис., або 6,0%; індивідуальні послуги – 3,1 тис., або 5,7%; послуги з охорони здоров’я людини – 2,9 тис., або 5,2%; послуги освіти – 2,6 тис., або 4,8%. На підприємства інших видів діяльності у продовж останніх років припадає трохи більше третини загальної кількості.

Зараз в Україні розвиваються ділові та професійні послуги, які надають служби маркетингу, реклами, менеджменту, лізингу, наукових розробок, а також інформаційно-комп’ютерні, консультаційні, аудиторські та інші комерційні посередницькі організації. Збільшуються обсяги інформаційно-комп’ютерних послуг, які дозволяють виробникам і підприємцям прискорити комп’ютеризацію своїх фірм, підприємств, організацій. Щорічно збільшується також консультаційні послуги з наукових досліджень, експертних оцінок і рекомендацій, що стосуються різних виробничих, фінансових та інших аспектів бізнесу.

Помірними темпами розвивається сфера послуг торгівлі, транспорту, готельного господарства, автомобільного сервісу. Звичайний імпульс такій динаміці дає Інтернет. Інтернет сприяє інтеграції різних функцій управлінської діяльності (отже, скороченню чисельності персоналу) та скороченню чисельності посередників, трансакційних витрат, зменшенню попиту на рекламу та виставкові послуги.

Відстають у розвитку побутові послуги та послуги системи громадянського харчування. Це зумовлено рівнем життя населення та значним впливом підвищення якості, економічності та зручностей у споживанні та експлуатації побутової техніки, харчових продуктів швидкого приготування, побутової хімії тощо, що значно зменшує ринковий попит і можливості для організації надання таких послуг.

Обсяг вироблених послуг підприємствами, що віднесені за основним видом діяльності до нефінансових послуг, у 2007р. становив 90,8 млрд. грн., що на 24,5% більше ніж у 2006р. Сюди включаються послуги, вироблені та передані іншим підприємствам, структурним одиницям конкретного підприємства, населенню, а також послуги, вироблені та призначені для внутрішнього споживання підприємством.

Всього у 2007р. було надано послуг на суму 125199 тис. грн. їх здійснювали 430,6 тис. суб’єктів комерційно-посередницьких підприємств, в яких працювало понад 2 млн. громадян