Монополія має ряд переваг порівняно із звичайним підприємством. Вони виводяться передусім з можливостей крупної справи, потужної матеріально-фінансової бази. Головною серед них є концентрація переважної частки науково-технічних розробок, патентів, нових технологій.

Таблиця 1.1- Переваги монопольних підприємств [1, с.181].

Ефекти монополізму | Економічні вигоди, що випливають з них

Великі параметри виробництва | Використання переваг спеціалізації та кооперування, ефекту масштабу

Потужна фінансова база | Створення власних науково-дослідних центрів, придбання нових технологій, залучення кваліфікованих кадрів

Монопольно високі прибутки | Створення великих виробництв, завоювання світових ринків

Розпоряджаючись фінансовими ресурсами, монополії здатні утримувати спеціальні науково-дослідні підрозділи та інститути, оплачувати вартісні наукові проекти, запрошувати на роботу висококваліфікованих науковців.

Факти свідчать про значне зосередження наукових досліджень у крупних компаніях. Так у США 100 найбільших промислових фірм концентрують у своїх руках 80 % загальних витрат на наукові дослідження. У ФРН частка лише 10 найбільших промислових концернів становить45%, а у продукції та зайнятості — 18 %. Саме монополії мають найкращі умови для використання продуктивних можливостей науки. Наукові дослідження та розробки стали вирішальним фактором в їх конкурентній стратегії.

Водночас вони збирають у себе найбільш кваліфіковану робочу силу, виграючи на результатах складної праці. Монополізація, зазначає відомий американський економіст Й. Шумпетер, розширює діапазон впливу кращих голів і знижує вплив посередностей.

Крім того, монополія, використовуючи фактор масового виробництва, сприяє економії на витратах факторів виробництва, забезпечує споживачів дешевими та якісними товарами. Доведено, що подвоєння обсягів виробництва зменшує витрати на одиницю продукції на 20 %.

Важливим складовим компонентом механізму ринкової економіки є конкуренція. Вона являє собою економічну боротьбу, суперництво між відособленими виробниками продукції, робіт, послуг щодо задоволення своїх інтересів, пов'язаних з продажем цієї продукції, виконанням робіт, наданням послуг одним і тим самим споживачам.

Основне завдання конкуренції (це її центральна функція) — завоювати ринок, в боротьбі за споживача перемогти своїх конкурентів, забезпечити одержання сталого прибутку.

Конкуренція має негативні та позитивні риси. Тривалий час в нашій країні робився наголос в основному на негативних наслідках конкуренції: витиснення дрібних виробників великим капіталом, розорення одних і збагачення інших, посилення соціальної несправедливості, значне зростання майнової диференціації населення, загострення безробіття, інфляції тощо. В умовах адміністративно-командної системи у практиці господарювання конкуренція була відсутня.

Конкуренція має і позитивні риси. Вона є рушійною силою ринкової економіки. В умовах конкуренції перемагає той, хто І створює високоякісну продукцію при найменших затратах виробництва на основі науково-технічних досягнень, передової організації праці. Конкуренція приносить користь суспільству: стимулює економію матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, примушує постійно поновляти асортимент, пильно стежити за науково -технічними новинками і активно впроваджувати їх у виробництво. Конкуренція позбавлена суб'єктивних вад. Підсумки її оцінюють самі споживачі, віддаючи перевагу тим чи іншим товарам. Слід зазначити, що без конкуренції не може діяти закон вартості. Вона є процесом-причиною, що призводить до утворення вартості. Цей причинно-наслідковий зв'язок у минулому не визнавався. А саме він визначає сутність закону вартості.

Ще не так давно вважали, що конкурентна боротьба призводить до хаосу і анархії, але життя спростувало таке твердження. Американський економіст П.Самуельсон зазначає, що «конкретна система — це складний механізм невимушеної координації, який діє через систему цін і ринків, механізму зв'язку, служить для об'єднання знань і дій мільйонів різних індивідуумів. Без допомоги центральної служби розвідки ця система вирішує одну з найскладніших проблем, яку тільки можна уявити: проблему, що охоплює тисячі невідомих змінних і відносин. Цю систему ніхто не винаходив. Вона просто розвинулася, і, як і людська натура, змінюється. Разом з тим, вона задовольняє меншою мірою першу вимогу, що пред'являється до будь-якого соціального організму: вона здатна вижити».

Отже, конкуренція — головна ознака ринкової економіки. Виникнення ринкової економіки знаменується появою вільної конкуренції. Але існування купівлі — продажу товарів, використання грошей може бути і без конкуренції. Ось чому треба з'ясувати, як виникає конкуренція.

Першою умовою виникнення конкуренції є наявність на ринку великого числа незалежно діючих виробників будь-якого конкретного продукту або ресурсу. Якщо виробництво зосереджене в руках одного власника, як це було в умовах адміністративно-командної системи, коли при створенні багатьох видів продукції керувала тільки держава, то панувала державна монополія, яка по суті заперечувала конкуренцію. Монополія і конкуренція — це антиподи.

Друга умова виникнення конкуренції — це свобода вибору господарської діяльності виробників. Кожний з них не тільки визначає, що виробляти, а й має право вносити будь-які зміни в неї, визначати її обсяг тощо.

Згадаємо, що за феодалізму у виробництві деяких товарів було чимало виробників, які були приватними власниками. Однак існувала цехова організація, яка вносила обмеження в обсяг і якість виробленої продукції. Це були спеціальні заходи, які забороняли конкуренцію.

Вільного вибору не було і в умовах адміністративно-командної системи. Для того щоб виробляти торт в Естонії, треба було у Москві затвердити його рецепт. Легкова машина «Таврія» проектувалась з передніми і задніми дверима, але потім союзне міністерство заборонило випускати машину з задніми дверима, хоча це робило її менш зручною. Виробник залежав від примх чиновників міністерства, які не несли матеріальної відповідальності за реалізацію продукції.

Третьою умовою виникнення конкуренції є відповідність між попитом і пропозицією. Якщо, припустимо, попит перевищує пропозицію, то у покупця немає свободи вибору, оскільки через дефіцит уся