Четвертою умовою виникнення конкуренції слід вважати наявність ринку засобів виробництва. У конкурентній боротьбі велике значення має встановлення високої норми прибутку, яка по суті є орієнтиром у виборі господарської діяльності. Однак вибір діяльності показує тільки можливість виробництва. Для того щоб ця можливість перетворилась на дійсність, потрібно, маючи грошовий капітал, перетворити його на засоби виробництва.

В умовах адміністративно-командної системи вільного ринку засобів виробництва не було: по-перше, покупцями засобів виробництва були лише державні та кооперативні підприємства, по-друге, навіть ці покупці не мали права купувати те, що їм потрібно. Спеціальні організації (система матеріально-технічного постачання, «Сільгосптехніка») здійснювали розподіл засобів виробництва і майже примусово продавали їх (сама реалізація носила назву «вибирати фонди»). По-третє, вибір засобів виробництва був обмежений, недостатній. У зв'язку з цим підприємства намагались створювати запас найбільш дефіцитних засобів виробництва. Відбувалось омертвіння значного капіталу, що негативно відбивалось на ефективності виробництва.

В сучасних умовах в Україні все ще не створено достатньо сприятливих умов для розвитку конкуренції.

2 Основні форми, види та типи існування монополій. Монополія як крайня форма недосконалої конкуренції

Існують різні види монополій, які можна звести до трьох основних: природної, адміністративної й економічної.

Природна монополія виникає внаслідок об'єктивних причин. Вона відбиває ситуацію, коли попит на даний товар чи послугу найкраще задовольняється однією або кількома фірмами. В її основі — особливості технології виробництва й обслуговування споживачів. Тут конкуренція неможлива або небажана. Прикладом можуть служити енергозабезпечення, телефонні послуги, зв'язок, трубопровідний транспорт і т. д. У цих галузях існує обмежена кількість, якщо не єдине національне підприємство, і тому, природно, вони посідають монопольне становище на ринку. Ліквідація чи розукрупнення таких монополій економічно недоцільні. Найвища ефективність функціонування галузі забезпечується лише за умови наявності одного виробника чи дистрибутора (розподільника).

Адміністративна монополія виникає внаслідок дії державних органів. З одного боку, це надання окремим фірмам виключного права на виконання певного роду діяльності. Так голландській та англійській Ост-Індійським компаніям на початку XVII ст. державою було надано виняткове право на торгівлю з Індією.

З другого боку, це організаційні структури для державних підприємств, коли вони об'єднуються і підпорядковуються різним главкам, міністерствам, асоціаціям. Тут, як правило, групуються підприємства однієї галузі. Вони ви-ступають на ринку як єдиний господарський суб'єкт і між ними відсутня конкуренція. Економіка колишнього Радянського Союзу належала до найбільш змонополізованих у світі. Домінуючою там була саме адміністративна моно-полія, передусім монополія всесильних міністерств і відомств. Більше того, існувала абсолютна монополія держави на організацію й управління економікою, яка базувалася на пануючій державній власності на засоби вироб-ництва.

Найпоширенішою є економічна монополія. Саме про неї йтиме головним чином мова далі, її поява зумовлена економічними причинами, вона виростає на базі закономірностей господарського розвитку. Йдеться про підприємців, які зуміли завоювати монопольне становище на ринку. До нього ведуть два основні шляхи. Перший полягає в успішному розвитку підприємства, постійному зростанні його масштабів шляхом концентрації капіталу. Другий — набагато швидший — базується на процесах централізації капіталів, тобто на добровільному об'єднанні або поглинанні переможцями банкрутів. Тим чи. іншим шляхом або поєднуючи обидва, підприємство досягає таких масштабів, коли починає домінувати на ринку. Воно переходить в іншу категорію підприємств: з розряду «статистів», що не відіграють істотної ролі і кожне зокрема не може вплинути на загальну ситуацію, до розряду «солістів», які фактично розігрують ринкову «виставу».

Що є причиною появи та розвитку монополістичних тенденцій? Щодо цього в економічній літературі існують дві точки зору. Перша звинувачує державу, яка, з одного ; боку, сама організує монополії (адміністративна монополія) і провокує до цього підприємців, а з другого — своєю бездіяльністю дозволяє їм створити і використовувати монопольне становище. Отже, монополізм трактується як випадковий, не притаманний ринковому господарству.

Широкого визнання набула інша, більш реалістична точка зору, яка трактує монополістичні утворення як закономірні. Один із прихильників таких поглядів — англійський економіст А.Пігу — наголошує на тому, що «монополістична влада не виникає випадково». Вона є логічним завершенням ринкової стратегії підприємців. Перефразувавши відомий вислів, можна сказати, що всі дороги ведуть до монополії. Адже сформульований ще А.Смітом принцип економічної" вигоди примушує підприємця постійно шукати можливостей збільшення своїх прибутків. Однією з них, найбільш привабливою та надійною, є створення чи досягнення монопольного становища. Отже, можна зробити висновок про те, що монополістичні тенденції в економіці породжуються законом максимізації прибутку [9, с.179].

Іншою рушійною силою дій підприємців у цьому напрямі є закон концентрації виробництва та капіталу. Як відомо, дія цього закону відбувається на всіх етапах розвитку капіталізму, тобто починаючи з XVI ст. Його рушійною силою є конкурентна боротьба. Щоб вижити в такій боротьбі, отримати більше прибутків, підприємці змушені впроваджувати нову техніку, розширювати масштаби виробництва. При цьому з маси дрібних та середніх підприємств поступово виділяється кілька найкрупніших. Коли це сталося, перед найбільшими підприємствами постає альтернатива: або продовжувати між собою виснажливу боротьбу, або дійти згоди щодо масштабів виробництва, цін, ринків збуту тощо. Як правило, вони обирають другий шлях, який і приводить до появи угод (гласних і негласних) між ними, що є однією з найхарактерніших рис монополізації економіки. Отже, напрошується обґрунтований висновок, що виникнення підприємств-монополістів є природним наслідком прогресу продуктивних сил, реалізацією переваг крупного підприємства над дрібним. Кризові "явища в економіці (як згадувана криза 1873 р.), непродумані чи навмисні кроки держави стимулюють, чи прискорюють, монополістичні тенденції. Останні є