3. Умови, пов’язані з продажем товару. Наприклад, фірма зобов’язується здійснювати ремонт виробу, надає запасні частини, проводить безплатні консультації з використання цього товару.

Нечесна конкуренція являє собою діяльність господарського суб’єкта, що спрямована на одержання комерційної вигоди і забезпечення домінуючого становища на ринку шляхом обману споживачів, партнерів, інших господарських суб’єктів і державних органів. Нечесна конкуренція здійснюється різними способами.

Це, по-перше, дезінформація з боку виробника споживачів (покупців) і господарських суб’єктів-про товар і послуги. Вона виявляється в неправильних відомостях про споживні властивості товару: клас, сорт, якість.

По-друге, використання товарного знака, фірмового найменування або маркування товару без дозволу господарського суб’єкта, на ім’я якого вони зареєстровані. Як правило, використовуються товарні знаки, маркування тих фірм, продукція яких користується великим попитом.

По-третє, поширення компрометуючої інформації про товари своїх конкурентів. Така інформація наносить шкоду діловій репутації конкурентів і відбивається на результатах їхньої комерційної діяльності.

По-четверте, деякі фірми вдаються до будь-яких заходів тиску на постачальників ресурсів і банки, щоб вони відмовляли конкурентам у постачанні сировини, матеріалів та у наданні кредитів.

По-п’яте, деякі фірми шляхом підкупу, встановлення більш високих окладів і різних пільг переманюють провідний персонал фірм-конкурентів.

До нечесної конкуренції можна віднести її способи, коли порушуються закони країни. Наприклад, у ряді країн встановлено, що продавець не має права пропонувати товар за ціною нижчою, ніж собівартість, з метою усунення конкурентів. Це правило має захищати дрібних виробників і торговців від великих промислових і торговельних підприємств. Але досвід показує, що цього правила в багатьох країнах не дотримуються, і зниження цін залишається одним з способів конкурентної боротьби.

3. Види конкуренції

Внутрішньогалузева конкуренція — це конкуренція між окремими, відособленими підприємцями всередині кожної галузі за одержання прибутку. Як відомо, в кожній галузі є десятки, сотні, тисячі підприємств, які залежно від технічного рівня організації виробництва потребують певної кількості праці (живої та уречевленої) для виробництва одиниці продукції певної споживної вартості. Відповідно до цього на різних підприємствах галузі створюється особлива індивідуальна вартість товарів. Однак на ринку в результаті внутрішньогалузевої конкуренції створюється суспільна вартість товару.

Внутрішньогалузева конкуренція не усуває різниці у нормах прибутку в різних галузях. Це можна вирішити за допомогою міжгалузевої конкуренції, яка є специфічною формою конкуренції . капіталів у боротьбі за більш прибуткове застосування капіталу. Вона здійснюється у вигляді міграції капіталів з одних галузей в інші.

Таблиця 3.1 – Порівняльні риси внутрішньогалузевої і міжгалузевої конкуренції [7, с.324].

Вид | Внутрішньогалузева конкуренція | Міжгалузева конкуренція

Суб’єкт

Об’єкт

Перед-умови

Резуль-тат | Підприємства однієї галузі

Кращі умови виробництва і збуту

Відмінності індивідуальної вартості однорідних товарів

Ринкова вартість і ринкова ціна на однорідні товари | Підприємства різних галузей

Сфери найбільш прибуткового вкладення капіталу

Відмінності норми прибутку в різних галузях з різною органічною будовою капіталу і швидкості його обороту

Середній прибуток і ціна виробництва

В умовах ринкової економіки існують ще такі види конкуренції: чиста, монополістична і олігополістична. При цьому тільки чисту конкуренцію вважають досконалою.

Ринок чистої конкуренції складається з великої кількості конкурентів (виробників, продавців). Вони пропонують покупцям товарний продукт, який має однакові якісні параметри або цілком ідентичні товари (цемент певної марки, пшениця певного сорту, папір певного виду тощо).

Особливість чистої конкуренції полягає в тому, що окремий продавець не може встановлювати ціну вищу, ніж ринкова, оскільки покупці можуть придбати необхідну кількість цієї продукції у інших продавців за ринковою ціною. Отже, виробник не має можливості впливати на ціну і обмежений у використанні цінових методів конкуренції.

Ринкова ціна формується на ринку під впливом попиту і пропозиції. При цьому немає потреби у контролі за цінами з боку держави. Нема потреби і в рекламі. Продукція збувається методом звичайного ринкового обміну або за допомогою біржі.

Отже, в умовах чистої конкуренції виробники і продавці не витрачають багато часу на розробку стратегії маркетингу, яка включає насамперед розробку нових товарів, певну політику цін, рекламу, стимулювання збуту тощо. Однак вважати, що в умовах чистої конкуренції підприємство не має ніяких турбот, було б неправильно. Підприємство повинно уважно вивчати попит споживачів, можливі його коливання.

Важливою проблемою є пристосування виробника до цін. В умовах чистої конкуренції виробник добре знає, що ціна не залежить від обсягу його виробництва, пропонувати більш високу ціну марно, зменшувати ціну — означає зменшувати прибуток. Однак виробник знає, що однакова ринкова ціна, не зумовлює однакову норму прибутку. Пристосування до ціни означає досягнення таких витрат виробництва, які б забезпечували норму прибутку не нижчу, ніж у конкурентів. Це примушує виробників вишукувати перспективні шляхи розвитку цієї галузі виробництва.

Як і чиста, монопольна конкуренція охоплює багатьох продавців і покупців. Але купівля і продаж уже не здійснюються за єдиною ринковою ціною, а існує широкий діапазон цін. Таку конкуренцію вважають недосконалою.

Недосконала конкуренція означає, що виробник має можливості впливати на встановлення ціни. Тут виникають різні ситуації. Найбільш сприятлива з них така, коли існує багато виробників будь-якого товару, що задовольняє певну потребу, припустимо, зубної пасти. Різні також витрати праці на її виробництво, великий асортимент, неоднакова якість, упаковка тощо. Товаровиробник може призначити ціну на свій товар, безумовно, орієнтуючись на ціни і попит, що встановився на ринку.

Споживач при такій конкуренції користується різноманітними товарами, має можливість широкого вибору. Тут необхідний певний контроль, який полягає, наприклад, у забезпеченні відповідності реклами і фактичної якості товарів.

Розглянемо олігополістичний ринок. Слово «оліго»