“Фінанси підприємств”

Сутність і основи організації фінансів підприємств.

Залежно від основних форм власності (приватна, колективна, державна) розрізняють такі організаційні види підприємств: од-ноосібне володіння, партнерство, або товариство, корпорація (ак-ціонерне товариство), державне підприємство.

Одноосібне володіння - підприємство, в якому майно нале-жить одному суб'єкту, що самостійно веде справу, отримує весь дохід і несе відповідальність за ризик від бізнесу.

Такі підприємства мають свої переваги і недоліки. До перших належать: економічна самостійність, свобода і оперативність дій, високий безпосередній стимул до ефективного виробництва, низькі організаційні витрати. Недоліками одноосібних володінь є, передусім, те, що їхніх власних фінансових ресурсів недостатньо для швидкого розширення виробництва, а комерційні структури неохоче надають їм кредити у достатніх розмірах. Різноманітність обов'язків, які покладаються на власника підприємства у вироб-ничій , комерційній, технічній та інших сферах, нерідко призводить до помилкових рішень і навіть банкрутства. Через це одноосібні володіння у країнах з ринковою економікою є досить поширеною і водночас найменш стійкою формою організації. Щороку значна їх кількість виникає і припиняє свою діяльність.

Партнерство, або товариство - форма організації бізнесу, що засновується на об'єднанні (пайовому, частковому) майна різних власників.

Паї відіграють подвійну роль. Вони забезпечують, по-перше, одержання товариством прибутку після сплати податків і виділен-ня засобів на нагромадження капіталу та розподілу між його чле-нами на дохід пропорційно паям. По-друге, надання права голосу. Кількість голосів кожен член отримує пропорційно його паю.

Як правило, товариства — це закриті компанії, де зміна влас-ників паїв відбувається лише за згодою більшості їхніх членів.

Кількість членів товариства, які особисто беруть участь у його роботі, відносно невелика.

Розрізняють такі види партнерства:*

повне товариство (товариство з необмеженою відповідальністю);*

товариство з обмеженою відповідальністю;*

змішане (командитне) товариство.

Найпоширенішим є повне товариство (товариство з необме-женою відповідальністю). Його учасники несуть відповідальність за роботу фірми в розмірах свого внеску і своїх особистих коштів. Найчастіше статус повного товариства використовують невеликі фірми у сфері професійних послуг (юридичних, аудиторських, медичних тощо).

У товариствах з обмеженою відповідальністю майнова від-повідальність партнерів не перевищує суми, яку вони внесли при створенні товариства. Такі партнерства характерні для фірм, що займаються здійсненням будівельних проектів, розробкою при-родних ресурсів, операціями з нерухомістю та іншими видами діяльності в капіталомістких сферах.

Змішане (командитне) товариство об'єднує частину своїх членів за принципом повної (необмеженої) відповідальності (дійсні члени), а частину - за принципом обмеженої відповідальності. Майнова відповідальність останніх поширюється лише на внесок, зроблений учасником у капітал товариства. Право голосу у таких фірмах мають лише дійсні члени товариства.

Частка партнерства у ринковій економіці відносно невелика, але має ряд переваг над одноосібними володіннями, що вияв-ляються у зростанні фінансових можливостей фірми внаслідок об'єднання капіталів; зменшенні ризику банкрутства і створенні довіри у банків для отримання кредиту; удосконаленні управ-ління в результаті розподілу управлінських функцій між пар-тнерами. Недоліками цієї форми організації є можливі розхо-дження в поглядах, інтересах партнерів, що ускладнює процес управління.

Корпорація (акціонерне товариство) - провідна форма сучас-ного підприємства в країнах ринкової економіки. Незважаючи на те що кількість їх невелика, у створенні валового внутрішнього продукту їм належить провідна роль.

Корпорація є юридичною особою, що утворюється об'єднанням на пайових (часткових) засадах своїх членів (акціонерів) і належить до товариства з обмеженою відповідальністю, оскільки кожен акціонер відповідає за свої зобов'язання лише власним капіталом.

Отже, майновий ризик акціонерів обмежується тією сумою, яку вони заплатили за придбані акції.

Особливість акціонерних товариств полягає у тому, що їхній капітал утворюється у грошовій формі та поділяється на однакові за номінальною величиною і неподільні паї у вигляді акцій. Цим вони відрізняються від партнерства (товариств).

Державні підприємства засновані на державній власності, яка має два рівні: загальнодержавний та комунальний. Відповід-но, функціонують і два види підприємств.

Комунальні підприємства є власністю адміністративно-тери-торіальних одиниць влади, які використовують їхній потенціал у свої власних інтересах.

Об'єктами державної власності можуть бути різноманітні засоби виробництва. Це залежить від конкретних історичних, кон'юнктурних, геополітичних та інших умов кожної країни.

Розрізняють малі, середні та великі підприємства.

Малі підприємства засновують на будь-якій формі власності. Вони здійснюють діяльність у виробничій, комерційній, фі-нансовій, страховій та інших сферах. Малі підприємства ви-значають темпи економічного розвитку, структуру та якісну характеристику створеного суспільного продукту. Вони є провід-ним сектором економіки, основою дрібнотоварного виробництва; характеризуються високою мобільністю; формують основу середнього класу та стримують монополізм. Малі підприємства забезпечують структурну перебудову економіки, швидку окупність витрат, свободу ринкового вибору, додаткові робочі місця та реалізацію інновацій.

Середні підприємства здійснюють виробництво невеликої, але стійкої номенклатури виробів у значних кількостях. Вони здатні швидко реагувати на кон'юнктуру ринку завдяки оснащеності сучасною технікою і технологією, можливості впровадження нових ідей у виробництво. Це надає їм певних переваг як перед малими, так і перед великими підприємствами. Ці переваги полягають у тому, що малим підприємствам не завжди вистачає коштів для застосування науково-технічних досягнень, великим — мобіль-ності для повторного налагодження виробництва. Заміна і оно-влення основних фондів у великих обсягах можуть призвести до значного падіння норми рентабельності, особливо на початковому етапі випуску нової продукції.

Великі підприємства виготовляють масову продукцію стабіль-ного асортименту. Це значно зменшує витрати на виробництво такої продукції, дає змогу знижувати ціни на неї та робити її до-ступною для масового споживача.

Переваги великих підприємств полягають і в тому, що вони активно формують ринок, створюючи нові види товарів і послуг. Такі підприємства здійснюють великомасштабне фінансування у розробку науково-технічних проектів.

Загалом фінанси підприємств (установ, організацій) — це сукупність економічних відносин з приводу руху грошових по-токів у