Тема 3. Формування і використання прибутку.

Прибуток — це основне джерело приросту власного капіталу і, відповідно, джерело фінансування оновлення виробничих фондів та диверсифікації виробництва продукції. Крім того, прибуток

є джерелом фінансування соціального розвитку трудового колек-тиву.

Як провідна категорія ринкових відносин прибуток виконує такі важливі функції:*

показника ефективності господарської діяльності підпри-ємства. Позитивний фінансовий результат, тобто наявність при-бутку, уже свідчить про рентабельну діяльність. Адже кожне під-приємство в ринкових умовах намагається одержувати в кожному звітному періоді прибуток необхідний і достатній для саморозвит-ку (поточного та стратегічного самофінансування);*

стимулюючу. Як кінцевий фінансово-економічний результат прибуток у ринковому середовищі є метою діяльності підприємства; *

джерела формування доходів бюджетів різних рівнів.

Отже, прибуток підприємства — основний фактор його економічного та соціального розвитку.

При визначенні фінансових результатів діяльності підприєм-ства використовують такі показники: валовий прибуток; прибу-ток від операційної діяльності; прибуток від звичайної діяльності до оподаткування; прибуток від звичайної діяльності за вираху-ванням податку на прибуток від звичайної діяльності; надзвичай-ний прибуток; чистий прибуток.

Ці різновиди прибутку пов'язані з такими поняттями:

основна діяльність - операції з виробництва і реалізації продукції (виготовлення товарів, виконання робіт, надання послуг),

основною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу;

звичайна діяльність - будь-який вид основної діяльності приємства, а також операції, що її забезпечують або виникають внаслідок її здійснення;

операційна діяльність — основна діяльність підприємства,а також інші види діяльності, що не є інвестиційними або фінансовими;

надзвичайна подія — операція, що відрізняється від звичайної діяльності підприємства і не повторюється періодично або в кожному звітному періоді;

фінансова діяльність — діяльність, що спричинює зміну роз-міру і складу власного та позикового капіталу підприємства;

економічна вигода - потенційна можливість одержання підприємством коштів від використання активів;

доходи — збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які збільшують власний капітал (крім збільшення капіталу за рахунок внесків власників);

витрати — зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, що призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками);

прибуток — сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати;

збиток — перевищення витрат над доходом, для одержання якого було зроблено ці витрати;

валовий прибуток - різниця між чистим доходом (виручкою) від реалізації продукції (виготовлення товарів, виконання робіт, надання послуг) і собівартістю реалізованої продукції (товарів,

робіт, послуг).

Чистий дохід від реалізації визначається шляхом вирахування з доходу (виручки) від реалізації податку на додану вартість та акцизного збору.

Доходи від звичайної діяльності класифікуються на такі групи:*

виручка від реалізації продукції (продажу товарів, виконання

робіт, надання послуг);*

інші операційні доходи;*

фінансові доходи;*

інші доходи.

Капітал підприємства будь-якої організаційно-правової форми — це загальна вартість засобів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, авансованих у формування активів підприємства. Тому ефективність використання капіталу харак-теризується показником рентабельності активів підприємства (необоротних та оборотних), який визначають за формулою:

РА=ЧП ,

А

де ЧП - чистий прибуток;

А - сума активів підприємства.

Тема4. Оподаткування підприємств.

Податкова система — це сукупність податків, зборів, інших платежів та внесків до бюджету і державних цільових фондів, платників податків та органів, що здійснюють контроль за правильністю обчислення, повнотою і вчасністю сплати їх у вста-новленому законом порядку.

Законодавство не дає чіткого розмежування понять «податок», «мито», «збір». Проте можна сказати, що:

1) податок — це узаконена форма відчуження власності юри-дичних та фізичних осіб до бюджету відповідного рівня (у розмі-рах і в терміни, передбачені законом) на принципах обов'язковос-ті, безповоротності, індивідуальної безоплатності;

2) збори - це платежі, які стягуються з платника державними органами за надання права брати участь або використовувати як матеріальні, так і нематеріальні об'єкти. Наприклад, право брати участь у бігах на іподромах, користуватись автомобільними доро-гами тощо.

3) мито стягується з юридичних та фізичних осіб за здійснен-ня спеціально уповноваженими органами дій і видачу документів, що мають юридичне значення. Так, митними органами стягується платіж за ввезення та вивезення товарів (перевезення через мит-ний кордон держави), судами — за подання позову тощо.

Податок встановлюється виключно державою і базується на актах вищої юридичної сили. Основними характерними особли-востями податку є те, що він:*

стягується на умовах безповоротності. Повернення податку можливе тільки в разі його переплати або тоді, коли законодавством передбачено пільги щодо певного податку;*

має односторонній характер встановлення. Оскільки податок стягується з метою покриття суспільних потреб, які в основному відокремлені від індивідуальних потреб конкретного платника податку, то він є індивідуально безповоротний. Сплата платником податку не породжує зустрічного зобов'язання держави вчиняти будь-які дії на користь конкретного платника;*

на відміну від інших обов'язкових платежів, податок може бути сплачений лише до бюджету, а не до іншого грошового цент-ралізованого або децентралізованого фонду;*

він є не тільки правовою, але й економічною категорією, оскільки це форма перерозподілу національного доходу. При сплаті податкового платежу відбувається перехід частини коштів із власності окремих платників у власність всієї держави. Такого переходу права власності немає при внесенні до бюджету обов'язкових платежів державними підприємствами. Ці платежі будуть податками лише за формою, а не за змістом;*

виступає як індивідуальна безоплатність і виражається в тому, що при його стягненні держава не бере на себе обов'язків із надання кожному окремому платникові певного еквівалента, що дорівнює його платежу.

У сучасних умовах податки виконують дві основні функції: фіскальну і регулюючу.

Фіскальна функція є основною функцією податків, її зміст полягає у тому, що за її допомогою шляхом стягнення (сплати) вста-новлених державою податків і податкових платежів утворюються державні грошові фонди, що