“Фінанси підприємств”
Обігові кошти.
Оборотні засоби (оборотний капітал) – це частина капіталу підприємства, вкладеного в його поточні активи, сукупність оборотних виробничих фондів, фондів обігу, авансованих для забезпечення поточної діяльності.
Джерелами формування оборотних засобів є:
Власні;
Позичені;
Залучені (тимчасове використання частини коштів інших підприємств). До них належать:
кредиторська заборгованість постачальникам, термін опла-ти яких не настав;
заборгованість робітникам і службовцям;
заборгованість фінансовим органам.
Норматив власних оборотних засобів - це мінімальний розмір власних оборотних засобів, постійно необхідних підприємству для забезпечення безперервного процесу відтворення. На виконання Постанови Кабінету Міністрів «Про нормативи запасів товарно-матеріальних цінностей державних підприємств і організацій і джерела їх покриття» від 19 квітня 1993 року Міністерством економіки спільно з Міністерством фінансів України розроблено Типовий порядок визначення норм запасів товарно-матеріальних цінностей.
Нормованими є оборотні засоби, за якими встановлюються мінімальні постійні вкладення, що покриваються з власних
джерел.
До складу нормованих входять усі види виробничих оборотних
фондів, а також значна частина фондів обігу:
- готова продукція (на складі);
- грошові кошти в касі (для них встановлюється ліміт залишку).
До ненормованих належать оборотні засоби, які не впливають безпосередньо на процес виробництва.
За відсутності власних коштів робляться позички. При цьому слід зауважити, що не розраховуються нормативи власних оборотних засобів за коштами в розрахунках зі споживачами.
Нормування власних оборотних засобів здійснюється еконо-мічною службою підприємств. Індивідуальні нормативи визнача-ються двома методами:
- прямого рахунку;
- аналітичним.
Метод прямого рахунку передбачає розрахунок, виходячи з конкретних умов і планів виробництва. Фінансова індивідуальна норма як відносна величина виражається у днях, відсотках чи гривнях. Знаючи одноденні витрати товарно-матеріальних Цінностей, шляхом множення їх на норму визначають норматив оборотних засобів. При розрахунку прямим методом норми оборотних засобів із сировини, матеріалів і куплених напівфабрикатів беруть до уваги транспортний, технологічний, поточний (складський), страховий запаси.
Аналітичний метод базується на даних звітного року. Після визначення залишків оборотних засобів на кінець кожного місяця в поточному році вибирається найменший з них і коригується з Урахуванням змін в умовах виробництва і реалізації.
Метод прямого рахунку використовується при нормуванні оборотних засобів, розміри яких визначаються в основному Умовами конкретного підприємства:*
розмірами незавершеного виробництва;*
потребою в сировині і матеріалах;*
витратами майбутніх періодів.
Тема 2. Кредитування підприємств.
Нормованими є оборотні засоби, за якими встановлюються мінімальні постійні вкладення, що покриваються з власних
джерел.
До складу нормованих входять усі види виробничих оборотних
фондів, а також значна частина фондів обігу:
- готова продукція (на складі);
- грошові кошти в касі (для них встановлюється ліміт залишку).
До ненормованих належать оборотні засоби, які не впливають безпосередньо на процес виробництва.
За відсутності власних коштів робляться позички. При цьому слід зауважити, що не розраховуються нормативи власних оборотних засобів за коштами в розрахунках зі споживачами.
Нормування власних оборотних засобів здійснюється еконо-мічною службою підприємств. Індивідуальні нормативи визнача-ються двома методами:
- прямого рахунку;
- аналітичним.
Метод прямого рахунку передбачає розрахунок, виходячи з конкретних умов і планів виробництва. Фінансова індивідуальна норма як відносна величина виражається у днях, відсотках чи гривнях. Знаючи одноденні витрати товарно-матеріальних Цінностей, шляхом множення їх на норму визначають норматив оборотних засобів. При розрахунку прямим методом норми оборотних засобів із сировини, матеріалів і куплених напівфабрикатів беруть до уваги транспортний, технологічний, поточний (складський), страховий запаси.
Аналітичний метод базується на даних звітного року. Після визначення залишків оборотних засобів на кінець кожного місяця в поточному році вибирається найменший з них і коригується з Урахуванням змін в умовах виробництва і реалізації.
Метод прямого рахунку використовується при нормуванні оборотних засобів, розміри яких визначаються в основному Умовами конкретного підприємства:*
розмірами незавершеного виробництва;*
потребою в сировині і матеріалах;*
витратами майбутніх періодів.
Існують такі види кредитів, які надаються підприємству:
- банківський;
- комерційний (товарний);
- державний;
- лізинговий.
Позички банків можна класифікувати за:
- призначенням та характером використання позичених коштів;
- наявністю та характером забезпечення;
- термінами використання;
- методами надання та способами погашення;
- кількістю кредиторів.
До банківських послуг, що мають кредитний характер, та-
належать: акцептний кредит;
- анальний кредит;
- обліковий кредит;
- факторинг.
За призначенням та характером використання коштів
розрізняють:
- кредитування оборотних коштів;
- кредитування основних фондів;
- сільськогосподарські позички;
- будівельні позички;
- позички небанківським фінансовим закладам;
- позички державним закладам та органам управління.
За наявністю та характером забезпечення позички бувають:
- забезпечені (ломбардні);
- незабезпечені (бланкові).
Формами забезпечення зобов'язань із повернення кредиту є:
- застава майна позичальника;
- гарантія чи поручительство;
- перевідступлення на користь банку контрактів, вимог та рахунків позичальника до третьої особи;
- договір страхування відповідальності позичальника з не-сплати заборгованості за кредитом;
- транспортні та товарні документи;
- цінні папери;
- інші грошові вимоги позичальника до третьої особи. За терміном використання позички поділяють на:
- термінові:
- короткострокові;
- середньострокові;
- довгострокові;
- безтермінові;
- прострочені;
- відстрочені.
За методами надання розрізняють позички, що надаються: в одноразовому порядку; відповідно до відкритої кредитної лінії; гарантовані (резервні) кредити із заздалегідь обумовленою датою надання; із наданням при виникненні необхідності.
За способами погашення розрізняють позички, що погаша-ються:
- поступово;
- одночасною сплатою після закінчення терміну;
- відповідно до особливих умов, передбачених у кредитній угоді. За характером та способом сплати проценту існують позички з:
- фіксованою процентною ставкою;
- плаваючою процентною ставкою;
- сплатою процентів по мірі використання позичених коштів;
- сплатою процентів одночасно з отриманням позичених
коштів (дисконтний кредит). За кількістю кредиторів позички поділяються на:
- такі, що надаються одним банком;
- консорціальні;
- паралельні.
Етапами процесу кредитування є:
- розглядання кредитної заявки;
- попередня розмова з позичальником;
- вивчення кредитоспроможності клієнта;
- оцінка ризику з позики;
- структурування позики;
- переговори про укладення кредитної угоди;
- затвердження кредитним комітетом;
- підписання кредитної угоди.
Тема 3. Оцінювання фінансового стану підприємства.
Фінансовий стан — це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових