На даний час в НГВУ ведуться роботи по автоматизованому обліку сирої нафти в цеху підготовки нафти, автоматизованому скиду води з резервуарів, створені автоматизованої диспечерської служби обліку газу. Цехи підземного і капітального ремронту свердловин та ремонтний цех промислового обладнання оснащені інструментальними візками, агрегатами, вертлюгами, провенторами, трубними елеваторами тощо.

Основні засоби – це матеріальні активи, які використовуються у процесі виробництва протягом багатьох виробничих циклів, зберігають при цьому свою натуральну форму, а іх вартість переноситься на створювану продукцію (виконану роботу) поступово, частинами до завершення строку їх служби, який повинен бути більший одного року або операційного циклу.

На НГВУ “Долинанафтогаз” основні засоби поділяються на такі групи:

Група перша – будівлі, споруди, їх структурні компоненти, передавальні пристрої (нафтопроводи, газопроводи, лінії електропередач тощо), жилі будинки та їх частини.

Норма амортизації 8%.

До першої групи відносяться також свердловини, норми амортизації для яких встановлюються у відсотках лдо їх первісної вартості у такому розмірі (розрахунку на рік):

1-й рік експлуатації – 10%

2-й рік експлуатації – 18%

3- й рік експлуатації – 14%

4- й рік експлуатації – 12%

5-й рік експлуатації – 9%

6-й рік експлуатації – 7%

7-й рік експлуатації – 7%

8-й рік експлуатації – 7%

9-й рік експлуатації – 7%

10-й рік експлуатації – 6%

11-й рік експлуатації – 3%

Група 2 – автомобільний транспорт та вузли (запасні частини до нього); меблі, побутові, електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них.Норма амортизації – 40%.

Група 3 – блоки управління станками – качалками, контактори, трансформатори, електродвигуни, тощо. Норма амортизації – 24%.

Група 4 – електронно-обчислбвальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов”язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп”ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів). Норма амортизації – 60%.

Незважаючи на те, що стан матеріально-технічної бази знаходиться не на найвищому рівні (виробнича потужність подає), але спеціалісти управління знаходять шляхи і можливості для технічного переозброєння управління, впровадження нової техніки і прогресивної технології, які дозволдяють покращити умови праці, підвищити її продуктивність, економити матеріальні ресурси.

2. Теоретико - методологічні основи оцінки ефективності нафтовилучення родовищ.

2.1 Суть методів підвищення нафтогазовилучення родовищ

Внаслідок довготривалої експлуатації родовища виснажуються, видобуток зменшується. Серед основних причин зниження видобутку можна виділити:

1. Різке скорочення обсягів пошуково-розвідувальних робіт. В Україні за останні 15 років відсутні відкриття не лише великих родовищ, а й навіть середніх (із запасами понад 10 млн т). Нові родовища мають у середньому лише 0,3 млн т і внаслідок великих глибин, низьких дебітів і малої кількості свердловин не можуть суттєво вплинути на загальні обсяги видобутку; в переважній більшості їхня експлуатація економічно недоцільна при існуючій системі оподаткування.

2. Виснаження запасів більшості родовищ, і перш за все основних,
внаслідок довготривалої їх експлуатації - від 20-30 років до 100 років і
більше.

3. Зменшення обсягів і зниження ефективності експлуатаційного
буріння.

4. Низька надійність сировинної бази. Основні промислові запаси
складає найнижча промислова категорія СІ, надійність якої (похибка) може
досягти 30-50%. За останні 15 років у промислові освоєння нові родовища
передаються виключно із запасами категорії СІ. Поряд з приростами йде і
списання запасів, які не підтвердилися в процесі тривалої промислової розробки.

5. Постійно погіршується і структура запасів. Протягом багатьох десятків років у першу чергу видобуваються більш легкі запаси. Більшість реальних залишкових запасів НГВУ "Долинананафтогаз" належить до важковидобувних, бо вони пов'язані з низькопроникними колекторами, водоплаваючими та підгазовими зонами, високов'язкими нафтами тощо.

На багатьох родовищах в умовах широкого і різноманітного застосування найефективнішого методу розробки — з заводненням, використання сучасних нових методів впливу на нафтові поклади при постійному проведенні на свердловинах заходів щодо інтенсифікації для збільшення їхньої продуктивності й оптимізації роботи фонду діючих свердловин — вдалося досягти високих рівнів видобутку нафти і значно підвищити нафтовилучення з пластів.

Необхідно відмітити, що за об'єктивних геологічних умов (будова родовища, тип колектора і його характеристики, природний режим покладу, властивості нафти тощо) не вдасться досягти задовільного нафтовилучення при застосуванні тих самих методів розробки і впливу на поклади і свердловини, що на продуктивніших родовищах. Так, на Північно-Долинському родовищі за десятки років експлуатації і впровадження заходів щодо інтенсифікації поточне нафтовилучення становить 27,3 % при проектному 33,2%, на Спаському родовищі - 9,2 % при очікуваному 13 %, Струтинському - 9,2 і 16,5% відповідно.

З метою повнішого вилучення нафти з покладів на багатьох родовищах широко впроваджуються заходи з удосконалення системи розробки шляхом : згущення сітки свердловин; підтримання пластового тиску; впровадження різних методів підвищення нафтовилучення; регулювання процесів розробки.

Головним і високоефективним, загальноприйнятим і найпоширенішим у світовій практиці засобом підвищення нафтовилучення є закачування води в продуктивні пласти. Цей засіб спрямований на примусове витіснення водою нафти до вибою видобувних свердловин, підтримання пластового тиску, отже, і високих рівнів рідини, що значно підвищує дебіти свердловин по рідині (особливо механізованого фонду).

Застосування закачування води суттєво збільшує кінцеве вилучення нафти з пластів - у середньому вдвічі проти природнього режиму. Однак більшість нафтових покладів, які становлять самостійні об'єкти розробки, містять порівняно малі запаси, і впровадження системи закачування води тут економічно недоцільне, тому що витрати на заводнення перевищують прибуток від додатково видобутої нафти, тобто процес є збитковим.

Питання заводнення при проектуванні розробки — одне з головних і розглядається всебічно і прискіпливо для виявлення технологічної та економічної доцільності