Теоретичні та методичні основи аналізу ефективності використання трудових ресурсів

Поняття та економічний зміст покращення використання трудових ресурсів

Трудові ресурси – це частина працездатного населення, що за своїми віковими, фізичними, освітніми даними відповідає певній сфері діяльності.

Трудові ресурси підприємства – сукупність всіх його працівників, які здійснюють різноманітні виробничі та господарські функції.

Однією із задач нинішнього стану соціально-економічного розвитку нашої країни є раціональне використання всіх наявних ресурсів, в тому числі і трудових. Раціональне використання трудових ресурсів – багатогранна проблема, з однієї сторони вона охоплює рівень зайнятості, раціональний розподіл трудових ресурсів по галузях народного господарства. Із другої сторони, вона вказує необхідність створення сприятливих умов для економії робочого часу і росту продуктивності праці. У зв’язку з цим важливе значення має проведення всебічного аналізу використання трудових ресурсів.

Для характеристики стану використання на підприємстві трудових ресурсів і виявлення резервів збільшення обсягу виробництва та підвищення рентабельності роботи треба проаналізувати такі показники пов'язані з рухом, якістю робочої сили і її продуктивністю, а також її вартістю:

чисельність персоналу підприємства з точки зору динаміки, категорійної структури, професійної підготовки, плинності працюючих;

використання робітниками і службовцями робочого часу, стан трудової дисципліни;

продуктивність праці, фонд оплати праці, динаміка середньої заробітної плати працівників і трудомісткість продукції.

Управління ефективністю використання трудових ресурсів є важливою складовою планування. Підвищення ефективності є одним із факторів росту продуктивності праці, збільшення прибутків і, в результаті, покращення соціального і економічного становища працівників.

Раціональне використання трудових ресурсів – багатогранна і складна проблема. З одної точки зору вона охоплює рівень зайнятості працівників, раціональний розподіл трудових ресурсів по структурних підрозділах, забезпеченість робочих місць в інфраструктурі підприємства, необхідність підбору професійного складу на різних рівнях управління. Друга сторона проблеми стосується необхідності створення сприятливих умов для економії робочого часу, росту продуктивності праці. Тому важливого значення набувають економічні важелі і стимули, які лежать в основі управління ефективним використанням трудових ресурсів і реалізуються через функції планування, організації, стимулювання, регулювання, контролю та обліку.

Функція планування є провідною функцією управління, від якості якої залежить процес формування розподілу, перерозподілу трудових ресурсів на підприємстві; механізм створення показників, з допомогою яких можна схарактеризувати рівень ефективності використання трудових ресурсів.

Планування – це функція, яка підвищує ефективність реалізації інших функцій управління. Це система заходів, які забезпечують раціональне використання трудових ресурсів, і пов’язані з організацією і нормуванням праці, розширенням бригадних форм організації і оплати праці. Функція організації передбачає вдосконалення якісної структури трудових ресурсів, що потребує оптимізації форм і методів підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів.

Функція стимулювання базується і розвивається на принципі поєднання економічних стимулів підприємств і матеріального заохочення працівників. Економічні стимули направлені на підвищення продуктивності праці, на розвиток трудових ресурсів, їх рух, стабілізацію, раціональне використання, підвищення кваліфікації кадрів та професійної майстерності. Особливе місце тут посідає працевлаштування, особливо в умовах скорочення обсягів виробництва, проведення організаційного набору, поточне управління підготовкою підвищенням кваліфікації кадрів.

Планування заходів, щодо поліпшення використання трудових ресурсів в значній мірі залежить від стану контролю і обліку, який включає контроль за використанням робочої сили, відповідністю кількості працюючих нормативам, реалізацію заходів по скороченню плинності кадрів, облік трудових ресурсів, їх розподіл за сферами зайнятості. Планування ефективністю використання трудових ресурсів здійснюються через реалізацію економічних, юридичних, психологічних, соціологічних, організаційних методів. До економічних методів відносять планування, фінансове кредитне регулювання, матеріальне стимулювання і заохочення.

Юридичні методи означають застосування нормативних положень трудового і іншого законодавства.

Соціологічні методи – реалізуються через вплив на колектив. Психологічні методи, опираючись на загальну психологію, психологію праці – впливають на окремого робітника – члена окремої соціальної групи.

Організаційні методи пов’язані з визначеною і чіткою структурою управлінського апарату і відображають прямий вплив на об’єкт. Ефективність виробництва передбачає посилення економічних методів управління ефективністю використання трудових ресурсів, оскільки, вони дозволяють досягти найбільш гармонійного поєднання суспільних, колективних, особистих інтересів, забезпечити раціональне використання робочої сили. Таким чином, трудові ресурси як складна економічна категорія є невід’ємним важливим елементом процесу виробництва, від ефективності використання якого залежать результати виробничо-господарської діяльності підприємства.

2.2. Відбір, обґрунтування та методика розрахунку системи показників для оцінки рівня використання трудових ресурсів

Від забезпечення підприємства кваліфікованими кадрами, раціонального їх використання залежать організаційно-технічний рівень виробництва, імідж підприємства, його фінансова стабільність, усі економічні показники діяльності.

Основним завданням аналізу є вивчення та оцінка таких складових забезпеченості підприємства трудовими ресурсами:

укомплектованість підприємства необхідними кадрами працівників відповідних спеціальностей і кваліфікацій;

зміна структури трудових ресурсів;

співвідношення між основними і допоміжними робітниками;

якісний склад персоналу;

відповідність кваліфікації робітників зі складністю виконуваних робіт;

рух робочої сили.

Оцінка рівня використання трудових ресурсів здійснюється на основі комплексного аналізу системи економічних показників.

Аналіз рівня використання трудових ресурсів слід починати з проведення аналізу основних техніко-економічних показників діяльності підприємства, оскільки вони відображають кінцеві результати його діяльності.

До основних техніко-економічних показників діяльності Гоголівської ЦБВО відносять такі:

Об'єм випущеної товарної продукції, тис.грн;

Собівартість продукції, грн.

Продуктивність праці одного працівника, тис.грн/люд;

Фондовіддача, грн/грн;

Прибуток, тис.грн;

Рентабельність, %

Фондовіддачу визначають за наступною формулою :

ФВ = Q / QФ, (2.1.)

Де Q - об'єм випущеної товарної продукції, тис.грн.;

QФ – середньорічна вартість основних фондів, тис.грн.

Рівень рентабельності визначається за допомогою формули:

Р = П / СП * 100%, (2.2.)

Де П – прибуток від основної діяльності, тис.грн;

Сп – повна собівартість випущеної продукції тис.грн.

Собівартість продукції розраховується за формулою:

С = Сп / Q, (2.3.)

Ефективність використання працівників характеризується, перш за все, продуктивністю праці,