Розширення зони обслуговування | 85,98 | 2,21 | 88,5 | 2,23 | 106,5 | 2,1 | 130,95 | 2,3 | 142,22 | 2,33

Шкідливість | 194,13 | 4,99 | 181,9 | 4,58 | 191,2 | 3,69 | 130,38 | 2,29 | 137,33 | 2,25

Відпуст-ка | 1357,7 | 34,9 | 1364,8 | 34,4 | 1509,1 | 29,15 | 16,48 | 28,95 | 1681,06 | 27,64

всього | 12834,2 | 100 | 13389,2 | 100 | 16224,4 | 100 | 18036,5 | 100 | 19199,8 | 100

Виходячи з даних таблиці 3.19, можна сказати, що протягом аналізованого періоду відбулися значні зміни в структурі коштів, направлених на оплату праці.

Питома вага фонду основної заробітної плати змінюється дещо не поступально. У 2003 році вона складала 69,09%, у 2004 році збільшилась і становила 70,4%, проте у наступному році спостерігається зниження 68,19%, а у 2007 році – 68,03%. Це відбулося не у зв’язку із зменшенням фонду основної заробітної плати (де він як бачимо з кожним роком зростає з 8943,8тис.грн. у 2003 році до 13096,1 тис грн. у 2007 році), а із збільшенням загальної суми коштів, направлених на оплату праці.

Аналізуючи фонд додаткової заробітної плати, ми спостерігаємо чітко виражену тенденцію до зростання як в абсолютному значенні, так і питомої ваги.

Основну частину фонду додаткової зарплати становлять премії за виробничі результати роботи. Питома вага, яких плавно зросла з 48,3% у 2003 році до 58,2% у 2007 році. Сюди відносяться винагороди за економію енергоресурсів, сировини, матеріалів, за підвищення продуктивності праці, зменшення витрат матеріалів при виготовленні продукції.

Другу велику частку фонду додаткової зарплати становлять відпускні. Їх питома вага зменшується, але абсолютна величина збільшується із 1357,7тис.грн до 1687,06 тис.грн. Це пов’язано із збільшенням середньоспискової чисельності протягом аналізованого періоду. Інші частини фонду додаткової зарплати не мають сталої тенденції до збільшення чи до зменшення, змінюються в залежності від кількості задіяних робітників у надурочний час.

Враховуючи те, що будь-який виробничий процес включає 3 складові: засоби праці, предмети праці і саму працю, систему матеріального стимулювання доцільно направити на раціональне використання цих трьох складових виробничого процесу.

Тому на даному підприємстві з метою підвищення ефективності виробництва, необхідно вдосконалювати три основні системи преміювання:

премії, що стимулюють продуктивність праці.

премії за раціональне використання предметів праці.

премії, що стимулюють краще використання засобів праці.

Підвищення оплати праці, вдосконалення системи матеріального стимулювання та зацікавленості працівників в результаті їх праці є резервами підвищення ефективності використання трудових ресурсів.

3.7. Резерви підвищення ефективності використання трудових ресурсів.

Загальний рівень ефективності використання трудових ресурсів залежить від багатьох факторів.

Для найбільш ефективного використання резервів необхідно виявити причини виникнення того чи іншого негативного фактора. Пошук резервів підвищення ефективності використання трудових ресурсів зводиться до можливостей підвищення продуктивності праці, так як даний показник найбільш точно відображає рівень використання трудових ресурсів.

Під резервом підвищення ефективності використання трудових ресурсів розуміють невикористання можливості скорочення затрат живої праці. Ці затрати можуть бути скорочені за рахунок зниження трудомісткості робіт, покращення використання робочого часу та використання кадрів.

Резервами зниження трудомісткості робіт є вдосконалення технології робіт, впровадження передових методів праці, ріст технічної озброєності і кваліфікації кадрів.

Для резервів покращення використання робочого часу належить усунення втрат робочого часу через організаційні простої, усунення невиробничих втрат часу та ліквідації порушень трудової дисципліни.

Ефективне використання кадрів можливе за рахунок скорочення плинності кадрів, оптимізації структури працівників та вдосконалення системи оплати праці та матеріального стимулювання.

На основі проведеного аналізу використання трудових ресурсів на Гоголівській ЦБВО слід покращити використання робочого часу, забезпечити ріст технічної забезпеченості підприємства.