пояснити, як і чому приймаються різноманітні економічні рішення в суспільстві. Поділ економічної науки на макроекономіку та мікроекономіку пов'язаний насамперед з розглядом тих рівнів, на яких ухвалюються рішення. Так, якщо макроекономіка має справу з вищим рівнем – економікою в цілому, то мікроекономіка аналізує поведінку на рівні окремих суб’єктів ринку – фірм і домогосподарств. Мікроекономіку цікавить, наприклад, як фірма визначає кількість товару, що його збирається виробити; якою є мета функціонування фірми, чим керується споживач вибираючи той чи інший товар; аналізує процес утворення ринків у різних галузях і їхня взаємодія. Аналізуючи різні ринки, мікроекономіка, зокрема концентрує увагу на закономірностях визначення цін в залежності від типу ринкової структури. Тому мікроекономіку називають ще теорією цін.
Макроекономіка як одна із складових частин економічної теорії є наукою про поведінку економіки як єдиного цілого. Вона вивчає причини циклічних коливань і взаємозв’язок динаміки обсягів виробництва, рівня інфляції та безробіття.
На відміну від мікроекономіки, макроекономіка використовує у своєму аналізі агреговані величини: валовий внутрішній продукт (а не випуск окремої фірми), середній рівень цін (а не ціни на конкретні товари), ринкову процентну ставку (а не ставку процента окремого банку), рівень інфляції, зайнятості, безробіття тощо.
Незважаючи на відмінності між макро- та мікроекономікою в них є спільні риси. В основі макроекономіки лежать мікроекономічні явища та процеси. А це означає, що:
макроекономічні показники є результатом зведення показників економічної діяльності окремих домогосподарств та фірм;
макроекономічні закономірності відображають тенденції масової поведінки на мікрорівні;
при побудові макроекономічних моделей виходять із припущення про те, що домогосподарства та фірми приймають оптимальні мікроекономічні рішення;
макроекономічні процеси є результатом взаємодії економічних агентів та економічної політики держави.
Макроекономічні фактори (такі, як рівень ринкової процентної ставки, інфляція та ін.) впливають на рішення домогосподарств про заощадження, інвестиції, споживчі витрати, що, в свою чергу, визначає величину і структуру сукупного попиту. Тому макро- і мікроекономічні процеси тісно взаємопов’язані.
17. Характеристика коефіцієнту перехресної еластичності за типами товару.
Перехресна еластичність попиту – показник відсоткової зміни обсягу попиту на певний товар Х при зміні ціни іншого товару Y:
Величина перехресної еластичності попиту може бути додатною, від’ємною і нульовою.
Якщо два товари взаємо замінювані і служать для однакових цілей, то перехресна еластичність попиту на ці товари додатна. Наприклад, масло і маргарин. При зростанні ціни на масло, згідно із законом попиту, зменшується обсяг його продажу і зростає обсяг продажу маргарину як товару-замінника.
Якщо два товари є взаємодоповнювані, то перехресна еластичність попиту на ці товари від’ємна. Наприклад кава та кавомолки. При збільшенні ціни на каву зменшується рівень її споживання і водночас кількість кавомолок, які купляють споживачі.
Перехресна еластичність дорівнює нулеві, коли два товари не пов’язані між собою, споживання одного товару не залежить від ціни іншого.
18. Функція кривих витрат та їх взаємозалежність в короткостроковому періоді.
В короткостроковому періоді витрати поділяють на постійні та змінні. Постійні витрати (FC) – це витрати, які не залежать від обсягів виробництва. Більше того вони існують, доки виробництво взагалі припиниться (виплата орендної плати, амортизація). Змінні витрати (VC) – це вартість змінних ресурсів, що використовується для заданого обсягу виробництва (з/п, витрати на придбання сировини, матеріалів для виробничих цілей). Функція вартості у короткостроковому періоді має вигляд:
В мікроекономіці використовуються показники не лише загальних витрат, а й середніх:
середні сукупні (АТС): ;
середні постійні (АFC): ;
середні змінні (АVC): .
Між середніми показниками існує взаємозв’язок:
19. Сучасна ринкова економіка та її суб’єкти.
Ринкова економіка – це економіка, в якій рішення приймаються децентралізованим шляхом. Основні ознаки ринкової економіки: товарна форма виробництва; різні форми власності; приватна власність; свобода економічного вибору; вільне ціноутворення; економічна самостійність економічних суб’єктів.
Ринок – взаємодія між господарюючими суб’єктами, які самостійно приймають рішення і вступають в сферу обміну. Ринкова система виконує такі функції: регулюючу, інформаційну, посередницьку, ціноутворюючу. До позитивних сторін ринку належать: ефективність розподілу ресурсів, можливість роботи в умовах обмеженої інформації, максимальне використання НТП, адаптивність, гнучкість до зовнішнього середовища.
До економічних суб’єктів відносять:
домогосподарства (це самостійні економічні одиниці які є власниками факторів виробництва);
фірми (самостійні господарюючі суб’єкти, які використовують фактори виробництва для виробництва товарів чи послуг, щоб задовольнити потреби споживачів);
держава (урядові заклади, які наділені юридичною та правовою владою. Вони контролюють діяльність інших економічних суб’єктів та є власниками деяких ресурсів).
20. Картельні спілки та цінові війни.
Картель – це змова фірм щодо майбутніх обсягів випуску і цін. В цьому випадку фірми:
узгоджують спільну ціну і галузевий обсяг випуску (для розрахунку спільної ціни використовується модель монопольного ціноутворення, яка забезпечує найвищі прибутки);
встановлюють квоти кожного учасника (обсяг виробництва кожної фірми, який вона не може перевищити. Квоти формуються таким чином, щоб сума часток кожної фірми дорівнювала узгодженому сукупному обсягу виробництва);
виробляють механізми впровадження угоди і контролю за її виконанням.
Щодо дотримання угоди то окремі фірми завжди мають спокусу її порушити, бо висока ціна дає змогу збільшити свій прибуток. Але збільшення випуску неминуче буде вести до падіння ринкової ціни; адже коли учасники підуть на порушення угоди, то галузевий випуск зросте, а такий обсяг неможливо буде реалізувати через обмежений попит.
Картельна угода є прикладом змови, яка суперечить умовам економічної ефективності для суспільства, зменшує суспільний добробут і тому заборонена антимонопольним законодавством.
Дуополія – це олігополія з двома фірмами.
В дуополії встановлення ціни та обсягів випуску відбувається на основі змови або суперництва. Суперництво може полягати у визначенні ціни в залежності від прогнозованої ціни конкурента або у визначенні обсягів в залежності від прогнозованих обсягів випуску конкурента.