товару для споживача у певний момент часу. Корисність – суб’єктивне ставлення людей до товару;
на другому етапі ми формалізуємо, що він може, тобто що він може споживати реально, виходячи з його доходу та ринкових цін на блага. Цей етап здійсниться за допомогою моделювання обмеження, що визначає множину можливостей споживача, тобто множину наборів товарів, доступних споживачеві. Це проводиться за допомогою методу визначення бюджетного обмеження;
на третьому етапі ми повинні сумістити бажання споживача із його можливостями, тобто визначити, який ймовірний вибір максимізує добробут споживача. Це здійснюється за допомогою суміщення системи кривих байдужості з бюджетним обмеженням.
24. Функція виробничих можливостей. Альтернативна вартість.
Крива АВСD називається межею виробничих можливостей. Будь-яка точка на цій кривій показує максимальну кількість одиниць засобів виробництва і предметів споживання, які виробляються при повному й ефективному використанні ресурсів у економіці. Якщо вкласти всі ресурси у виробництво засобів виробництва, то вироблятимуться тільки засоби виробництва YА. Якщо вкласти всі ресурси у виробництво предметів споживання, то буде вироблена тільки певна їхня кількість ХD.
Коли економіка країни перебуває в стані, якому відповідає точка F чи будь-яка інша точка нижче кривої виробничих можливостей, то в економіці або є недовикористані ресурси, або вони неефективно використовуються. Точка G лежить вище межі виробничих потужностей, тому рівень виробництва, який відповідає даній точці є недосяжним. Точки В і С відповідають різним комбінаціям засобів виробництва та предметів споживання, які можуть бути вироблені при повному й ефективному використанні ресурсів. Пересуваючись з точки В у точку С, слід відмовитися від виробництва певної кількості одиниць засобів виробництва для того, щоб виробити додаткову кількість предметів споживання. Ця модель ілюструє поняття альтернативної вартості.
Кількість одиниць товару, якою необхідно пожертвувати заради виробництва однієї додаткової одиниці іншого товару, називається альтернативною вартістю.
Суть альтернативної полягає в тому, що приймаючи рішення із певних альтернативних варіантів ми вибираємо один. Віддаючи перевагу певному варіанту використання ресурсу, ми оцінюємо його через цінність ресурсу від якого ми відмовились. Тому альтернативну вартість ще називають вартістю втрачених можливостей.
25. Ефективність і підприємництво.
Концепція ефективності є центральною в економічному аналізі. В загальному розумінні ефективність – це можливість використати те, що має суспільство у своєму розпорядженні для досягнення найкращого результату.
Оскільки в економіці діє значна кількість суб’єктів та ринків, досягнення ефективного стану – складний процес. Стан економіки може бути охарактеризований як ефективний, якщо ефективність досягнута одночасно на всіх взаємопов’язаних ринках. Воднораз усі суб’єкти можуть констатувати, що вони досягли найкращого стану з точки зору власних цілей. При цьому стан економічної ефективності характеризується тим, що жоден з еоном ячних суб’єктів не може отримати додаткових вигод без того, щоб не завдати втрат Ішим суб’єктам. Тобто: якщо всі економічні суб’єкти досягають певного стану і ніхто з них не може його покращити, не погіршуючи інших, то економіка досягає стану економічної ефективності.
26. Нецінова конкуренція. Витрати нецінової конкуренції. Рекламний бюджет.
Нецінова конкуренція – це боротьба між товаровиробниками за споживачів шляхом впровадження досягнень науково-технічного прогресу у в-во, що веде до покращення якості продукції, її асортименту. Крім того, для завоювання більших ринків збуту компанії продовжують строки гарантованого обслуговування, надають кредит для покупців та інше. Нецінова конкуренція повніше відображає інтереси споживачів. Для забезпечення високого рівня доходу фірм за умов монополістичної конкуренції необхідно розгортати нецінову конкуренцію, широко застосовуючи рекламу. Зміст нецінової конкуренції полягає в прагненні досягти переваг над конкурентами за рахунок широкого використання досягнень НТП (підвищення якості реалізованих товарів, розширення обсягу післяпродажного обслуговування товарів, збільшення гарантійного періоду, створення умов надання споживчого кредиту тощо). Важливо, що реклама, як засіб маркетингової стратегії фірми має свої позитиви і негативи, з точки зору інтересів споживача і суспільства. Реклама допомагає споживачеві зробити правильний вибір, прискорює проникнення товару на ринок, стимулює конкуренцію, збільшує зайнятість, збільшує доходи засобів інформації (газет і радіо, телебачення і рекламних агентств). Завдання реклами – поліпшення становища фірми на ринку, а не турбота про інтереси споживачів. Через нецінову конкуренцію і всеохоплюючу рекламу фірма прагне змінити еластичність попиту на власний продукт.
Складання кошторису на рекламні витрати пов’язане з вибором методу визначення їх. Розглядають 4 найбільш загальних методи розрахунку бюджету рекламної кампанії в цілому: від наявних засобів, у % від суми продажу, конкурентного паритету, на основі цілей і задач. Метод розрахунку від наявних засобів – деякі компанії використовують цей метод розрахунку, керуючись ‘потолочним’ правилом: вони виділяють на просування товару таку суму, яку, на їх думку можуть собі дозволити. Спочатку розраховують загальний дохід, із якого вираховують поточні видатки і затрати капіталу, а потім із залишку деяка сума виділяється на рекламу. Нажаль цей метод ігнорує вплив міроприємств по просуванню на об’єм збуту. Зі всіх статей видатків фірми затрати на рекламу мають самий низький паритет, навіть у випадках, коли реклама є рішаючим фактором у досягненні фірмою успіху. Це приводить до не визначення річного бюджету видатків на просування. Тому такий метод розрахунку бюджету інколи приводить до завищених затрат на рекламу, частіше вони виявляються заниженими. Метод розрахунку у % від суми продаж – компанії складають бюджет просування у визначеному %-му відношенні до поточної або прогнозованої виручки чи до продажної ціни товару. Переваги: простий у використанні; відображає взаємозалежність між затратами на симулювання, продажною вартістю товару і сумою прибутку в розрахунку на 1 товару; підтримує конкурентну стабільність. Недоліки: бюджет визначається виходячи із доступних засобів,