Організація матеріального забезпечення потребує підготовки певного комплекту документації. Передусім це система господарських договорів, що регулюють відносини між партнерами: договори поставки, договори експедиції, договори на гарантоване постачання тощо. Серед постачальницької документації значне місце належить номенклатура-цінникам матеріалів, що використовуються даним підприємством, з короткою технічною характеристикою, умовним позначенням та плановою ціною.

Передвиробнича матеріальна підготовка закінчується визначенням потреб в різних видах ресурсів та так званого заготовчого контингенту, тобто тої кількості ресурсів, яку необхідно отримати від постачальника в плановому періоді.

Оперативна матеріальна підготовка виробництва стосується безпосереднього забезпечення виробництва та його підрозділів необхідними матеріалами, інструментами, іншими засобами виробництва і включає закупівлю необхідних ресурсів заданої якості та асортименту, попередню підготовку до використання та їх доставку на робочі місця.

По суті вся робота по матеріальній підготовці виробництва зводиться до матеріально-технічного постачання підприємства.

Зобразимо графічно взаємозв’язки та взаємопов’язані цілі і завдання матеріальної підготовки виробництва. Для цього побудуємо дерево цілей матеріальної підготовки. Декомпозиція цілі підвищення ефективності матеріальної підготовки виробництва на підприємстві представлена на рисунку 2.1.1.

Рисунок 2.1.1 – Декомпозиція цілі підвищення ефективності матеріальної

підготовки виробництва.

2.2. Основні показники раціональної організації виробництва на підприємстві.

Для того, щоб прості елементи виробництва поєднались в один, стрункий діючий процес, потрібна організація виробництва, тобто, поєднання простих елементів та дільниць виробництва. Окремі елементи виробничого процесу повинні відповідати один одному за якісними та кількісними ознаками. Чим складніший та досконаліший елемент виробництва, тим більшою мірою нормальний хід виробництва залежить від правильності їх поєднання, що забезпе-чується організацією виробництва.

Важливим елементом організації та управління підприємством є оцінка рівня організації та ефективності проведеної роботи. Для цієї мети необхідно мати певну систему показників.

До загальних показників раціональної організації виробництва відносяться показники ритмічності, безперервності, надійності, пропорційності, паралельності та прямоточності виробничих процесів.

Принцип пропорційності полягає в тому, що на всіх частинах виробничого процесу, у всій взаємопов'язаній системі машин і обладнання повинна бути однакова пропускна здатність щодо випуску продукції чи виконання робіт (надання послуг

Рівень пропорційності виробництва можна оцінити кількісно величиною відхилення пропускної здатності по кожному етапу, процесу або структурному підрозділу за відомою формулою середньоквадратичного відхилення

(2.1)

де Ві – пропускна здатність (потужність) відповідного етапу, (цеху) у прийнятих одиницях;

В – обсяг виробництва за планом у прийнятих одиницях вимірювання;

m – кількість етапів робіт (цехів).

При оцінках рівня пропорційності потрібно добитись, щоб пропускна здатність по всіх підрозділах вимірювалась однаковими показниками, тоді коефіцієнт пропорційності можна визначити за формулою:

, (2.2)

де – мінімальна пропускна здатність (наприклад, потужність, розряд робіт);

– максимальна пропускна здатність ланки.

Принцип паралельності передбачає одночасне, паралельне виконання окремих операцій, робіт, процесів з виготовлення продукції. Цей принцип має особливе значення при виконанні складних робіт, при випуску складної продукції. Послідовне виконання таких операцій чи робіт призвело би до значного збільшення тривалості виробничого процесу та циклу.

Рівень паралельності виробничого процесу (циклу) можна характеризувати за допомогою коефіцієнта паралельності, що визна-чається за формулами

(2.3)

де Тпар – тривалість виробничого циклу при паралельному виконанні робіт (паралельному русі предметів праці);

Тцф – фактична тривалість виробничого циклу, за умов, що склалися.

Принцип прямоточності передбачає, що оброблювані предмети (об'єкти) повинні проходити найкоротший шлях по всіх стадіях та операціях виробничого процесу. Дотримання цього принципу забезпечується розміщенням робочих місць (цехів) за ходом технологічного процесу. Основна мета при цьому – максимальне скорочення часу на транспортні операції

Рівень прямоточності можна оцінити кількісно коефіцієнтом прямоточності, який визначається за формулою:

, (2.4)

де tтр – тривалість транспортних операцій в загальній три-валості циклу.

Принцип безперервності вимагає, щоби в процесі виготовлення продукції чи виконання робіт перерви між послідовно виконуваними технологічними операціями були зведені до мінімуму або взагалі повністю ліквідовані.

Рівень безперервності виробничого процесу та циклу характеризується коефіцієнтом безперервності, який визначається за фор-мулою:

, (2.5)

де tтех – тривалість технологічної (основної) частини виробни-чого циклу.

Коефіцієнт безперервності виробничого процесу можна визна-чити і через час перерв за формулою

(2.6)

де tп – час перерв у складі виробничого циклу.

Принцип ритмічності означає, що робота всіх підрозділів підприємства повинна підпорядковуватись певному ритму, тобто повторюваності. При дотриманні цього принципу за рівні проміжки часу випускається однакова кількість продукції, виконується одна-ковий обсяг робіт, тобто забезпечується рівномірне завантаження робочих місць та виконавців.

Рівень ритмічності можна характеризувати коефіцієнтом рит-мічності. В практиці існує чимало різних підходів до визначення цьо-го показника, але найчастіше використовується той, що враховує максимум негативних відхилень випуску продукції від заданого ріння (плану)

(2.7)

де А – щоденне відхилення недоданої продукції в прийнятих одиницях вимірювання;

t – тривалість аналізованого періоду;

Вп – плановий випуск продукції.

В окремих випадках коефіцієнт ритмічності виробництва через випуск продукції за формулою

(2.8)

де Вфт – фактичний випуск продукції за відповідні періоди, але не вищий планового показника.

Укрупнено коефіцієнт ритмічності можна визначити через час роботи підприємства (підрозділу)

(2.9)

де Дг – кількість робочих днів місяця, протягом яких продукція випускалась згідно з графіком;

Др – загальна кількість робочих днів за місяць.

Наведені формули можна використати успішно у випадках, коли підприємство працює у стаціонарному режимі, і результати діяльності не залежать від природних факторів.

Принцип надійності передбачає створення таких організаційних умов функціонування та розвитку системи і процесу виробництва, за яких можливості збоїв в ході виробництва від встановленого ритму були б зовсім усунені або зведені до мінімуму з метою досяг-нення максимальних виробничих результатів.

В загальному вигляді надійність системи (процесу, виробу тощо) можна характеризувати коефіцієнтом надійності

(2.10)

де Тр – сумарний час роботи системи (конструкції) за певний період;

Тп – сумарний час простоїв, пов’язаних з виявленням та