Коефіцієнт надійності організації виробничого процесу характеризує рівень кооперації різних виробничих підрозділів, злагодженість їх дій.

Характеристикою надійності виробничого процесу може бути рівень використання активної частини основних фондів відповідної ланки виробництва – його технологічного обладнання. Коефіцієнт надійності пропонується визначати за формулою

, (2.11)

де Кр – коефіцієнт корисної роботи даного комплекту облад-нання;

Кнав – коефіцієнт навантаження даного обладнання.

Коефіцієнт корисної роботи визначається як співвідношення часу корисної роботи та сумарного фактичного часу роботи, перерв та холостих ходів (пробігів)

(2.12)

де Тр – час корисної роботи;

Тп – час простоїв;

Тх – час хо-лостих ходів (пробігів).

Коефіцієнт навантаження можна визначити як співвідношення продуктивності даної ланки виробництва та максимальної про-дуктивності

(2.13)

де Вф – фактична продуктивність даної ланки виробництва;

Втіп – максимальна продуктивність тієї ж ланки.

Якщо система складається з кількох ланок, то коефіцієнт надій-ності визначається як середньоквадратична з коефіцієнтів надійності кожної ланки.

Групу загальних показників можна доповнити показниками організації праці, що є спільними для всіх видів технічного обслуговування. Серед них: коефіцієнт використання робітників за кваліфікацією, коефіцієнт використання робочого часу, та коефіцієнт трудової дисципліни.

Коефіцієнт використання робітників за кваліфікацією характеризує відповідність рівня кваліфікації робітників кваліфікації виконуваних робіт і визначається за формулою:

(2.14)

де Ррб – середній кваліфікаційний розряд робітників;

Рр – середній розряд виконуваних робіт.

Коефіцієнт використання робочого часу характеризує рівень використання максимально можливого робочого часу і визначається за формулою:

, (2.15)

де Те – ефективний фактично відпрацьований час одним робітником або групою робітників за даний період часу; людино-днів чи людино-годин;

Тмах – максимально можливий фонд робочого часу за даний період, людино-дні чи людино-години.

Коефіцієнт трудової дисципліни характеризує втрати часу, що мають місце при порушені трудової дисципліни, і визначається за формулою:

(2.16)

де tвз – внутрізмінні втрати часу;

tцд - цілоденні втрати робочого часу;

tзм – тривалість зміни, год.;

Теф - ефективний фонд робочого часу 1-ого робітника в даному періоді;

Чдп - кількість робітників, що порушили трудову дисципліну;

Ч – загальна кількість робітників.

Коефіцієнт трудової дисципліни показує втрати часу, що мають місце при порушенні трудової дисципліни.

2.3. Характеристика показників для оцінки рівня матеріальної підготовки виробництва на підприємстві.

Матеріальна підготовка проявляється безпосередньо в тому, в якій мірі і наскільки ритмічно забезпечується виробництво матері-альними ресурсами. Для оцінки використовують систему показників:

1. Забезпеченість матеріальними ресурсами можна оцінити через коефіцієнт забезпеченості, загальний запас матеріальних ресурсів та поточний запас:

1.1. коефіцієнт забезпеченості ресурсами слід визначити по кож-ному виду ресурсів окремо за формулою:

, (2.17)

де – загальний виробничий нормативний запас в натуральних одиницях;

1.2. загальний запас матеріальних ресурсів в днях по поточному запасу:

, (2.18)

де – інтенсивність добового споживання;

1.3. запас матеріальних ресурсів в днях по поточному запасу:

, (2.19)

де – поточний запас в натуральних одиницях (середній).

При всіх розрахунках слід пам’ятати, що

, (2.20)

де – гарантійний запас в натуральних одиницях.

2. Для характеристики якості матеріальної підготовки можна рекомендувати такі показники:

2.1. частота або періодичність поставок;

2.2. нормативні запаси (поточні і гарантійні) по окремих видах ресурсів;

2.3. оптимальні величини однієї поставки по видах ресурсів.

3. Ефективність матеріальної підготовки можна оцінити величиною запасів (загальних або поточних), що приходиться на одиницю продукції, робіт чи послуг.

В нафтогазовидобувних підприємствах такими розрахунковими оди-ницями може бути обсяг товарної або валової продукції.

Завершується процес підготовки виробництва етапом психологічної підготовки, яка має забезпечити нормальну роботу працівників при виробництві нової продукції. З цією метою психологічна підготовка повинна включати такі елементи:

а) роз’яснення специфіки нової продукції та умов її виготовлення;

б) організацію пропаганди економічних наслідків від випуску (впровадження) нової продукції для підприємства і для працівників;

в) інформацію колективу про нові професійні, кваліфікаційні та ергономічні аспекти і особливості обладнання, інструменту та оснастки в нових умовах.

Проведення таких робіт дасть змогу зберегти кадровий потенціал підприємства, своєчасно організувати необхідну перепідготовку кадрів, підвищення їх кваліфікації відповідно до потреб виробництва.

2.4. Методика планування та аналізу показників підприємства.

В даній курсовій роботі використовуються традиційні та економіко-математичні методи економічного аналізу. Зокрема:

Прийом порівняння – дозволяє виразити значення однієї величини через порівняння з іншою. Для застосування цього прийому необхідне дотримання наступних умов: правильний вибір бази порівняння та досягнення співставності показників, що порівнюються.

Прийом групування – передбачає формування з масиву даних, що аналізуються, класифікаційних груп за відповідними ознаками. Зазвичай, результатом використання даного прийому є складання таблиці.

Графічні прийоми - аналіз показників за допомогою графічного їх При здійсненні аналізу в даній курсовій роботі широко використовуються динамічні ряди.

Динамічний ряд – це ряд показників, який характеризує зміну явища в часі. Він складається з двох елементів:

1) статистичні показники, які характеризують величину явища, тобто це рівні ряду;

2) ряд періодів або моментів часу, на які припадають рівні ряду.

До основних статистичних характеристик динамічних рядів відносять:

1) абсолютні прирости (ланцюгові і базисні)

(2.21)

(2.22)

де уі – рівень динамічного ряду і-го періоду;

уі-1 - рівень динамічного ряду попереднього періоду;

уі - рівень динамічного ряду базисного періоду.

2) темпи росту (ланцюгові і базисні)

(2.23)

(2.24)

3) темпи приросту (ланцюгові і базисні)

(2.25)

(2.26)

Як правило, темпи приросту виражаються в процентах.

Також використовується метод екстраполяції (метод найменших квадратів) для прогнозування на майбутні періоди показника (в даному випадку продуктивності праці). Для прогнозування зміни ряду динаміки використовують вирівнювання. Знаходять, яке рівняння найбільш точно характеризує зміни показника і роблять прогноз на майбутній рік.

Ряди динаміки використовуються для виявлення тенденції розвитку явищ. При цьому використовується аналітичне вирівнювання рядів динаміки за математичними функціями, які називаються трендовими кривими. Трендові криві використовують для прогнозування явищ,