А) коефіцієнт автономії. Показує, у якому ступені обсяг використовуваних підприємством активів сформований за рахунок власного капіталу і на скількох воно не залежно від зовнішніх джерел фінансування.

Б) коефіцієнт фінансування. Показує, який розмір позикових кошт (довгострокову і короткострокових) приходиться на одиницю власного капталу, тобто характеризує ступінь залежності торговельного каптіала від зовнішніх джерел фінансування.

В) коефіцієнт довгострокової фінансової незалежності. Він показує, у якому ступені загальний обсяг використовуваних активів сформований за рахунок відповідного і довгострокового позикового капіталу підприємства, тобто характеризує його незалежність від короткострокових позикових джерел фінансування.

Г) коефіцієнт маневреності власного капіталу. Він показує, яку частку займає власний капітал, інвестований в оборотні активи, у загальної сума власного капіталу.

3. Рівень оборотності активів. Він дозволяє визначити рівень комерційної активності підприємства, показуючи на скільки швидко фінансових кошт інвестовані в активи, обертаються в процесі його торговельної діяльності. Для проведення узагальнюючої оцінки рівня оборотності активів підприємства використовуються наступні коефіцієнти:

А) коефіцієнт оборотності усіх використовуваних активів. Він характеризує число оборотів активів підприємства в розглянутому відрізку часу.

Б) період обороту усіх використовуваних активів. Він характеризує середній період часу, протягом якого сукупні активи підприємства роблять повний господарський оборот.

4. Рівень рентабельності. Він дозволяє оцінити здатність підприємства генерувати необхідний прибуток у процесі своєї господарської діяльності й охарактеризувати загальну ефективність використання активів і вкладеного капіталу. Для проведення узагальнюючої оцінки рівня рентабельності в процесі характеристики фінансового стану підприємства використовуються наступні показники.

А) коефіцієнт рентабельності усіх використовуваних активів (або коефіцієнт економічної рентабельності). Він показує рівень чистого прибутку, генерований всіма активами підприємства, що знаходяться в його використанні.

Б) Коефіцієнт рентабельності власного капіталу (або коефіцієнт фінансової рентабельності). Він характеризує прибутковість власного капіталу, інвестованого в підприємство.

В) коефіцієнт рентабельності реалізації товарів (або коефіцієнт комерційної рентабельності). Він характеризує прибутковість діяльності підприємства.

Усі показники, використовувані при оцінці господарської діяльності підприємства, можна розділити на дві групи:

- економічний ефект;

- економічна ефективність.

Ефект – економічний результат функціонування підприємства. У залежності від мети аналізу економічної діяльності може виражатися за допомогою показників товарообігу, валового доходу, прибутку, витрат звертання.

Економічна ефективність визначається співвідношенням отриманого ефекту (результату) і витрат різного роду ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових, інформаційних) по його досягненню. Іншими словами мова йде про рівень ефективності використання ресурсів.

Зміст показників, приваблюваних для оцінки господарської ситуації, у кожнім конкретному випадку визначається життєвим циклом підприємства, його розміром, тимчасовим аспектом планового обрію, призначенням аналізу й інших обріїв.

Підприємство саме повинне визначити для себе критерії оцінки його діяльності. У якості складових можуть використовуватися показники, що відображають [12, c.93]:

- інтереси споживачів;

- інтереси інвесторів;

- фінансову стійкість підприємства.

У групу показників інтереси споживачів, що відображає, входять:

- обсяг товарообігу;

- товарна структура товарообігу;

- якість обслуговування;

- рівень цін на товари і супутні платні послуги.

У групу показників, що відображають інтереси інвесторів, входять:

- чиста номінальна вартість активів;

- коефіцієнти капіталізації;

- надлишковий капітал;

- нерозподілений прибуток;

- доход у розрахунку на звичайну акцію;

- і ін.

Основним джерелом інформаційного забезпечення аналізу фінансового стану підприємства служить бухгалтерський баланс: форма № 1. Баланс відображає фінансовий стан підприємства на час його складання. Щоб встановити, який вплив на стан речей, що склався, мали зовнішні і внутрішні умови діяльності підприємства, необхідно здійснити аналіз активу і пасиву балансу. І не тільки балансу, але і іншої фінансової звітності: форми № 2, форми № 3 [21, c.215].

По сфері доступності інформацію можна поділити на відкриту і закриту (секретну). Інформація, що міститься в бухгалтерській і статистичній звітності, виходить за межі господарюючого суб'єкта і є відкритою. Кожний господарюючий суб'єкт розробляє свої планові показники, норми, нормативи, тарифи і ліміти, систему їхньої оцінки і регулювання фінансової діяльності. Ця інформація складає його комерційну таємницю, а інколи і «ноу-хау» [7, с.4].

У сучасній економіці аналіз фінансового стану підприємств стає важливою складовою частиною роботи щодо забезпечення фінансової стійкості підприємства та оцінки ділових партнерів. На його засадах інвестори приймають рішення щодо формування портфеля цінних паперів, а кредитори визначають пріоритети щодо позик, які видають [16, c.86].

Ринкові відносини в Україні проходять стадію становлення, тому вітчизняна наука і практика не набули достатнього досвіду аналізу фінансового стану підприємства, адекватного новій системі господарювання.

Методичну основу запровадженого аналізу здебільшого становлять розробки зарубіжних вчених, які пройшли апробацію в системі розвинутих ринкових відносин країн Заходу. Незважаючи на високий рівень опрацювання, вони не дозволяють одержати реальної оцінки фінансового стану підприємства, оскільки не відображають специфіку ринкових відносин в нашій країні, порядок формування витрат та виробничо-фінансових результатів. Тому виникає необхідність в модифікації системи методів фінансового аналізу діяльності підприємств, її адаптації до наших умов господарювання.

Через те, що процеси роздержавлення і приватизації підприємств в Україні здійснюються за цінами, значно нижчими, ніж ціни відтворення, розмір власного капіталу підприємств виявляється значно занижений щодо витрат капіталу на нове будівництво. У зв’язку з цим необхідно під час проведення фінансового аналізу роботи визначити поточні та перспективні оцінки, які враховують умови простого процесу відтворення.

Такі оцінки можна розглядати, як перспективні, тому, що умови простого відтворення на працюючих підприємствах є реальними.

У процесі економічного аналізу поряд з вивченням різних сторін фінансової діяльності та стану підприємства необхідно оцінювати стадію його життєвого циклу - регресу, застою, розвитку.

З урахуванням особливостей процесів відтворення необхідно розробити критерії визначення, на якій стадії розвитку знаходиться підприємство.

Реалізація вищевикладеного буде сприяти підвищенню ефективності господарювання як