Бухгалтерський облік на ТзОВ “Фенікс” здійснюється за допомогою журнально-ордерної форми, записи до якої здійснюються вручну. Тому необхідно замінити ручний спосіб ведення бухгалтерського обліку на комп’ютерний, який базується на використанні принципів меморіально-ордерної або журнально-ордерної форми обліку. При такому способі ведення обліку збирання, передавання, систематизація та оброблення бухгалтерської інформації здійснюється автоматизовано з використанням спеціально розробленого програмного забезпечення.

Автоматизація облікового процесу дасть можливість підвищити оперативність і точність облікових даних, необхідних для управління підприємством, адже в умовах ринкових відносин інформація – це гроші, а своєчасна інформація – великі гроші.

Для складання фінансової звітності у відповідності до діючих нормативних актів та надання її користувачам керівництво підприємства формує облікову політику: обирає принципи, методи і процедури обліку таким чином, щоб достовірно відобразити фінансовий стан і результати діяльності підприємства та забезпечити зіставність показників фінансових звітів.

1.3. Характеристика факторів позитивного та негативного впливу на підприємство

Проте, для того, щоб детальніше вивчити підприємство необхідно розглянути певні його особливості. Насамперед слід приділити увагу ряду чинників як негативних, так і позитивних, що так чи інакше впливають на підприємство. До позитивних можемо віднести:

ь вдале географічне розміщення даного підприємства;

ь персональна робота з кожним замовником;

ь різноманітність запропонованої продукції;

ь послуги у сфері маркетингової діяльності;

ь зручність у розрахунках;

ь наявність спектру додаткових послуг.

Щодо негативних, то сюди слід віднести:

ь невдосконалена маркетингова діяльність;

ь недосконала цінова стратегія.

Тому, як підсумок вище сказаному випливають проблемні місця ТзОВ «Фенікс». До яких слід віднести те, що потрібно підвищити рівень якості, реклами, акцій, та удосконалити цінову стратегію, запровадити додаткові знижки на товари, які погано продаються, щоб вони не застоювалися на складах. Також потрібно знайти шляхи зменшення дебіторської заборгованості, що в разі позитивного вирішення дало б змогу збільшити прибутки.

Але детальніше у даній курсовій роботі приділимо увагу вивченню факторів подальшого аналізу, серед яких розглянемо порядок формування і використання власних фінансових ресурсів підприємства, а також кредиторську заборгованість.

Аналізуючи формування і використання власних фінансових ресурсів підприємства необхідно приділити увагу внутрішньому аналізу структури джерел фінансування, який пов'язаний з оцінкою альтернативних варіантів фінансування діяльності підприємства. При цьому основними критеріями вибору є умови залучення позикових ресурсів, їх "ціна", ступінь ризику, можливі напрямки використання і т.д.

У загальному випадку поза залежністю від організаційно-правових типів і форм власності джерелами формування майна будь-якого підприємства с власні і позикові ресурси.

До власних джерел відносять:

ь статутний капітал – вартісний відбиток сукупного внеску засновників (власників) у майно підприємства при його створенні. Розмір статутного капіталу визначається установчими документами і може бути змінений тільки за рішенням засновників підприємства і внесенню відповідних змін в установчі документи;

ь резервний фонд – джерело власних ресурсів, створюваний підприємством, відповідно до законодавства, шляхом відрахувань від прибутку. Резервний фонд має строго цільове призначення – використовується на виплату прибутків засновникам при відсутності або недостатності прибутку звітного року, на покриття збитків підприємства за звітний рік і ін.

ь фонди спеціального призначення – дерела власних ресурсів ідприємства, утворені за рахунок відрахувань від прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства;

ь нерозподілений прибуток – частина чистого прибутку, що не була розподілена підприємством за станом на дату упорядкування звіту.

Дані про склад і динаміку позикових ресурсів відбиваються в II розділі пасиву. Аналіз власних джерел доцільно починати з оцінки їхньої структури і складу за даними балансу і розшифровок до нього. Варто вивчити, чим подані джерела власних ресурсів, обсяг фондів спеціального призначення, інформацію про нерозподілений прибуток.

Потім переходять до поелементного вивчення кожного джерела, маючи у вигляді їхню різноманітну роль у функціонуванні підприємства.

Так, при аналізі статутного капіталу насамперед оцінюють повноту його формування, з'ясовуючи, у разі потреби, хто з засновників не виконав (частково виконав) свої зобов'язання по внеску в статутний капітал. Далі варто переконатися в стабільності величини статутного капіталу протягом звітного періоду й відповідності даним, зафіксованим в установчих документах. Очевидно, що аналіз статутного капіталу має свою специфіку в залежності від організаційно-правової форми створення підприємства.

Важливе значення для оцінки ефективності діяльності підприємства має динаміка розміру фондів спеціального призначення (нагромадження і споживання). При цьому аналіз повинний враховувати різноманітну функціональну роль зазначених фондів у механіці фінансування діяльності підприємства. Тому аналіз випливає з відомості роздільно в частині ресурсів, що спрямовуються на виробничі потреби (інвестування і поповнення оборотних ресурсів) і потреби споживання. Важливим питанням в аналізі структури джерел коштів є оцінка самофінансування підприємства і раціональності співвідношення власних і позикових коштів. Рівень самофінансування розраховується за допомогою наступних коефіцієнтів:

1.Коефіцієнт фінансової стійкості (Кс) - це співвідношення власних і запозичених коштів:

Кс = М/(К+3) (1.1)

де М - власні кошти, К - позикові кошти, 3 - кредиторська заборгованість.Чим вища величина даного коефіцієнта, тим стійкіший фінансовий стан підприємства.

2.Коефіцієнт самофінансування (Ксф) :

(1.2)

де П - прибуток, направлений у фонд нагромадження, А -амортизаційні відрахування. Даний коефіцієнт показує співвідношення джерел фінансових ресурсів, тобто у скільки разів власні джерела перевищують запозичені кошти.

Коефіцієнт самофінансування характеризує деякий запас фінансової міцності підприємства. Чим більша величина цього коефіцієнта, тим вище рівень самофінансування.

3.Коефіцієнт стійкості процесу самофінансування (К):

(1.3)

Цей кофіціент показує частку власних коштів, направлених на розширене фінансування. Чим вища величина даного кофіціента, тим сталіший процес самофінансування на підприємстві.

4.Рентабельність процесу самофінансування (Р):

(1.4)

де ЧП - чистий прибуток.

Рентабельність процесу самофінансування є не що інше, як рентабельність використання власних коштів. Рівень рентабельності показує величину сукупного чистого дохода, отриманого з 1 грн вкладених власних фінансових ресурсів, котра потім може бути використана