Загалом, комплексна оцінка фінансового стану підприємства передбачає визначення економічного потенціалу суб'єкта господарювання або, іншими словами, вона дає змогу забезпечити ідентифікацію його місця в економічному середовищі. Оцінка майнового та фінансово-економічного стану підприємства створює необхідну інформаційну базу для прийняття різноманітних управлінських та фінансових рішень шодо проблемних питань купівлі-продажу бізнесу, напрямків виробничого розвитку, залучення чи здійснення інвестицій тощо.

Отже, щодо оцінки загального майна (загального капіталу) підприємства, то воно являє собою – це підсумок балансу, який показує суму коштів підприємства (актив) та суму джерел утворення цих коштів (пасив). Загальний капітал є валютою балансу. Збільшення валюти балансу свідчить про зростання виробничих можливостей підприємства і заслуговує на позитивну оцінку. Капітал класифікують за такими ознаками:

1) за напрямом використання (актив балансу):

§ основний капітал – це статті розділу І активу балансу, його сума дорівнює підсумку за цим розділом. Основний капітал є немобільним;

§ оборотний капітал – це статті розділів II і III активу балансу, його величина дорівнює сумі підсумків за цими розділами. Оборотний капітал це мобільний капітал.

2) за ознакою власності:

§ власний капітал – це статті розділу І пасиву балансу, а його величина дорівнює підсумку за цим розділом;

§ позиковий капітал – це статті розділів II, III та IV пасиву балансу, його величина дорівнює сумі підсумків цих розділів.

3) за тривалістю використання:

· довгостроковий (постійний, перманентний) капітал – це статті розділів І. II і III пасиву балансу, його величина дорівнює сумі підсумків цих розділів;

· короткостроковий (змінний) капітал – це статті розділу IV пасив) балансу, його величина дорівнює підсумку цього розділу.

Активи підприємства – це все наявне майно і цінності разом з борговими правами, розташовані у лівій частині балансу. Активи згруповані за господарським призначенням і розташовані згори донизу за правилом зростаючої ліквідності. При цьому, чим нижче розташований рядок, тим вища ліквідність облікованих там активів. Згідно з П(С)БО 2 всі активи підприємства поділяються на необоротні (статті розділу І активу балансу) та оборотні (статті розділу II активу балансу). Витрати майбутніх періодів відокремлені в розділі III активу балансу.

Пасиви – це джерела утворення активів, тобто власні кошти (статті розділу І пасиву балансу) і позикові (статті розділів II і III пасиву балансу). Згідно з П(С)БО 2 залежно від терміну погашення позикові кошти поділяються на довгострокові фінансові зобов'язання (статті розділу III пасиву балансу) і поточні зобов'язання (статті розділу IV пасиву балансу).

Для того, щоб аналіз загального капіталу підприємства (валюти балансу) був повним, необхідно дати оцінку змінам окремих його статей. Така оцінка здійснюється за допомогою горизонтального (часового) і вертикального (структурного) аналізів. При горизонтальному аналізі виявляються абсолютні та відносні зміни величин статей балансу за певний період, дається оцінка цим змінам. Вертикальний аналіз використовується для дослідження структури засобів і джерел їх утворення шляхом визначення питомої ваги окремих статей у підсумкових даних та оцінювання цих змін.

Горизонтальний і вертикальний аналізи взаємодоповнюють один одного, на їх основі будується аналітичний баланс. Порівняльний аналітичний баланс характеризує структуру балансу і динаміку його статей. Він систематизує попередні розрахунки.

Вибір варіанта аналізу залежить від мети його проведення. Ефективнішим є порівняльний аналітичний баланс, за допомогою якого глибше і детальніше аналізуються всі показники, який ми і використаєм.

Аналізуючи склад коштів підприємства за місцем їх вкладення та джерелами утворення, потрібно вивчити структуру активів і пасивів підприємства, порівняти їх рівень звітного та минулого періодів, з розрахунковими даними. При цьому необхідно зробити висновок про структуру якісних зрушень в майновому потенціалі.

2.2.2. Аналіз ліквідності та платоспроможності

В ринкових умовах господарювання ліквідність і платоспроможність підприємств вважається однією з найважливіших характеристик їх діяльності. Вона визначає не тільки взаємовідносини підприємства з партнерами, суб'єктами фінансового ринку, державою, а й його успішне функціонування чи банкрутство. Результати аналізу ліквідності та платоспроможності цікавлять перш за все кредиторів підприємства, оскільки це дає відповідь на питання про його здатність погасити свої зобов'язання.

Платоспроможність – це можливість підприємства наявними грошовими ресурсами своєчасно погасити свої строкові зобов'язання. При дослідженні поточної платоспроможності порівнюються суми платіжних засобів підприємства зі строковими зобов'язаннями. До платіжних засобів відносяться: грошові кошти, короткострокові цінні папери (які можуть бути швидко реалізовані й перетворені в гроші) та частина дебіторської заборгованості щодо низького обертання оборотного капіталу.

Ліквідність – це здатність підприємства розраховуватися за своїми поточними зобов'язаннями шляхом перетворення активів на гроші. Ліквідність розглядають з двох позицій:

ь як час, необхідний для продажу активу;

ь як суму, одержану від продажу активу.

Тому, ліквідність – це здатність підприємства перетворювати свої активи в гроші для покриття своїх необхідних платежів в міру настання їх строків та швидкість здійснення цього.

Отже, поняття платоспроможності та ліквідності підприємства дуже близькі. Підприємство, поточний капітал якого складається переважно із грошових коштів, короткострокової дебіторської заборгованості, як правило, вважається більш ліквідним, ніж підприємство, поточні активи якого складаються переважно із запасів.

Наслідками низького рівня ліквідності є нездатність підприємства сплатити свої поточні борги і зобов'язання, що веде, в свою чергу, до обов'язкового продажу довгострокових фінансових вкладень та активів і, в найгіршому випадку, - до зниження дохідності, до неплатежів і банкрутства .

Основне завдання аналізу ліквідності балансу – перевірити здатність підприємства розраховуватися за зобов'язаннями власним майном у визначені періоди часу. Ліквідність балансу визначається ступенем покриття зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких у кошти відповідає терміну погашення зобов'язань. Чим швидше той чи інший вид активу може набрати грошової форми, тим вища його ліквідність. Абсолютну ліквідність