ВР

К одз =

ДЗ (2.7)

Коефіцієнт оберненості дебіторської заборгованості (Кодз) – відношення виручки від реалізації до середньої за період дебіторської заборгованості (ДЗ):

Даний показник свідчить про розширення або зниження комерційного кредиту, що надає підприємство. Зростання коефіцієнта оберненості дебіторської заборгованості означає збільшення швидкості сплати заборгованості підприємству, зменшення продажу в кредит. Зниження цього показника означає збільшення обсягу кредиту, що надає підприємство, тобто зростання купівлі продукції в кредит покупцями..

Коефіцієнт оберненості кредиторськоїзаборгованості (Кокз) відношення виручки від реалізації до середньої за період кредиторської заборгованості (КЗ):

(2.8)

Даний показник свідчить про розширення або зниження ко-мерційного кредиту, що надається підприємству. Зростання коефіцієнта оберненості кредиторської заборгованості свідчить про підвищення швидкості сплати заборгованості підприємства, а зниження - про зростання купівлі продукції в кредит.

Коефіцієнт оберненості власного капіталу (Ковк) — відношення виручки від реалізації до середньої за період вартості власного капіталу (ВК):

(2.9)

Коефіцієнт оберненості власного капіталу відображає швидкість обороту власного капіталу, тобто його активність. Різке зростання цього показника говорить про підвищення рівня продажу. Суттєве його зниження свідчить про тенденцію до бездії частини власних коштів.

2.2.6 Оцінка економічної ефективності інвестиційної діяльності ТзОВ «Фенікс»

Розрахунок показ-ників ефективності майбутніх інвестицій є заключним етапом складання фінансового плану діяльності підприємства. Це дуже важлива, відповідаль-на та складна робота. Важливість її полягає в тому, що кожний інвестор хоче мати хоча б приблизне уявлення про результати, які будуть отримані в результаті реалізації інвестиційного проекту. Проекти, які не давати-муть відповідного ефекту, є безперспективними і тому ніхто не вкладатиме в них кошти.

Необхідно обґрунтувати показники ефективності інвестицій з високим ступенем достовірності й точності, урахувати всі фактори, які можуть впливати на ефективність проекту, оцінити можливі ризики. Значна відмінність між прогнозованими і фактичними результатами може призвести до конфліктних ситуацій між учасниками інвестиційного проекту, втрати запланованих доходів, а найгірше – вкладених капіталів.

Складність розрахунку ефективності майбутніх інвестицій зумовлю-ється тим, що дуже важко правильно оцінити всі сторони інвестиційної діяльності як на етапі здійснення інвестицій, так і під час експлуатації інвестиційного проекту, точно спрогнозувати й досягти високого ступеня достовірності інформації. Крім того, існує кілька методик визначення ефективності інвестиційної діяльності [8, с.14].

Як відомо, під ефективністю розуміють співвідношення результатів і затрат на їх досягнення. В інвестиційній діяльності економічну ефективність визначають шляхом порівняння результатів, одержаних у процесі експлуатації об'єктів інвестування, і сукупних затрат на здійснення інвестицій.

У вітчизняній економіці дотепер традиційно використовують два показники для оцінювання ефективності капітальних вкладень – коефіцієнт ефективності (Е) та обернений до нього показник – період окуп-ності (По), які розраховують так:

Е = , (2.10)

По = , (2.11)

де П – середньорічний прибуток у період експлуатації об'єктів інвестування; К – сума капіталовкладень у ці об'єкти (сума інвестицій).

Застосування цих показників для оцінювання ефективності інвестицій в умовах ринкової економіки дає змогу виявити їх істотні недоліки. Основний недолік даної методики полягає в тому, що вона не враховує фактор часу. Як відомо, інвестиційний цикл – це довготривалий процес, який охоплює періоди здійснення інвестицій та експлуатаційний, тобто час повернення вкладених капіталів. Інвестиційний лаг може тривати роками. За цей час в економіці країни можуть відбуватися важливі процеси, що спричинюються економічним спадом, інфляцією або розвитком. Крім того, слід ураховувати, що вкладені кошти могли б дати певний ефект, якби їх використали в іншій сфері діяльності, наприклад як депозитний вклад у банку. Ця методика не передбачає приведення майбутнього ефекту до теперішньої вартості вкладених капіталів.

Другий істотний недолік традиційного способу оцінювання ефективності капітальних вкладень полягає в тому, що за основне джерело повернення вкладеного капіталу беруть тільки прибуток. Проте серед основних джерел фінансування інвестиційної діяльності особливо важливими є амортизація та повне відновлення основних засобів.

Тому, вибираючи методи оцінювання ефективності інвестиційних проектів, слід звертатися до зарубіжної практики [9, с.30].

Найпоширенішим є метод оцінювання ефективності інвестицій за допомогою визначення розмірів грошового потоку, який складається із суми чистого прибутку та амортизаційних відрахувань за час експлуатації. При цьому суму грошового потоку й капіталовкладень необхідно при-вести до теперішньої їх вартості.

До показників, які використовують для визначення ефективності інвестицій, належать сума чистого приведеного доходу, індекс дохідності, період окупності та внутрішня норма дохідності.

Чистий приведений дохід – це абсолютна сума ефекту від здійснення інвестицій, що визначається за формулою:

ЧПД = ГПт - ІК, (2.12)

де ГПт — сума грошового потоку, приведена до теперішньої вартості, за весь період експлуатації інвестиційного проекту (чистий прибуток плюс амортизаційні відрахування); ІК — сума інвестиційних коштів, спрямованих на реалізацію інвестиційного проекту.

Приведення грошового потоку до його теперішньої вартості здійснюють методом дисконтування, використовуючи складні проценти. Теперішню вартість грошового потоку за наведеною методикою можна роз-рахувати так:

ГПт = , (2.13)

де ГПм – майбутня вартість грошового потоку; і – відсоткова ставка, виражена десятковим дробом; п — кількість періодів (місяців, кварталів, років) з початку інвестиційного циклу.

Грошовий потік охоплює чистий прибуток та амортизацію за весь період експлуатації. Якщо цей період визначити важко, то для розрахунків беруть період 5 років.

Дисконтна ставка – це відсоткова ставка, застосування якої у процесі дисконтування дасть змогу привести майбутню вартість грошового потоку до теперішньої [13, с.16]. Це дуже важливий і складний показник. Визначають його з урахуванням таких факторів:

§ середньої реальної депозитної або кредитної ставки за грошовими вкладами у банки;

§ темпу інфляції, що передбачається на період.

Реальну ставку відсотка з урахуванням цього фактора визначають так:

ір = і-Т, (2.14)

де і — номінальна ставка відсотка; Т — темп