Отже, прибуток підприємства — це перевищення доходів від його діяльності над сумою видатків; він являє собою єдину форму його власних нагромаджень. Податок на додану вартість і акцизний збір, які надходять у складі виручки від реалізації продукції підприємств, являють собою форми централізованих нагромаджень, у повній сумі надходять у розпорядження держави, формуючи значну частку прибуткової частини державного бюджету [28, с. 37].

Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва.

Прибуток безпосередньо пов'язаний з категорією «витрати виробництва». Прибуток — це та частина доданої вартості, яка залишається після покриття витрат виробництва. Відособлення частини вартості продукції у вигляді витрат у грошовому виразі є собівартість продукції [17, с. 265].

Доданий продукт — це вартість, створювана виробниками понад вартість необхідного продукту. Доданий продукт властивий усім суспільно-економічним формаціям і є одним з найважливіших чинників їх успішного розвитку.

Прибуток — це частина доданої вартості, створеної і реалізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість буде реалізована і набере грошової форми [23, с. 187].

Прибуток характеризує ефективність господарювання за всіма напрямками його діяльності: виробничої, збутової, постачальницької, інвестиційної, фінансової. Прибуток становить основу економічного розвитку підприємства і зміцнює його фінансовий стан та фінансові відносини з партнерами [2, с. 58].

В економічній теорії і господарській практиці розрізняють економічний прибуток, бухгалтерський прибуток і нормальний прибуток (рис. 1.1).

Загальний

доход = | Економічний прибуток | Бухгалтерський прибуток

+ | +

Економічні витрати = явні + неявні витрати, включаючи нормальний прибуток |

Бухгалтерські витрати =

Явні витрати

Рис.1.1. Економічний прибуток, бухгалтерський прибуток і нормальний прибуток

Бухгалтерський прибуток — різниця між загальним доходом і явними витратами [7, c.304]. Економісти називають такий прибуток бухгалтерським (чи інакше госпрозрахунковим), тому що вона враховує при розрахунку тільки явні (грошові) платежі, що фіксуються в бухгалтерській звітності підприємства.

BP = TR — EC, (1.1)

де ВР — бухгалтерський прибуток;

TR — загальний доход;

ЕС — явні витрати.

Економічний прибуток — різниця між загальним доходом і загальними витратами фірми, явними і неявними.

EP = TR — TC, (1.2)

де ЕР — економічний прибуток;

ТС = ЕС + IC; (1.3)

IC — неявні витрати.

Нормальний прибуток — це той мінімальний прибуток, що повинний заробити підприємець, якщо він хоче залишитися у своєму бізнесі і продовжувати діяльність. Це — плата за виконання підприємницьких функцій.

Поняття «нормальний прибуток» часто використовують для позначення альтернативних (неявних) витрат капіталу фірми. Нормальний прибуток — це прибуток, від якого власник фірми відмовляється, використовуючи свої власні ресурси у своїй фірмі, але яку він міг би одержати, вкладаючи свої ресурси в іншу справу [22, с. 12].

Економісти включають нормальний прибуток у неявні платежі (витрати), щоб одержати ресурси підприємства в даній галузі. Нормальний прибуток повинний бути досить високим, щоб існуючі підприємства залишалися в даній галузі, і досить низьким, щоб нові підприємства не входили в цю галузь.

Прибуток відбиває результати діяльності підприємства і зазнає впливу багатьох чинників . На формування прибутку впливає [19, с. 52]:

-

-

-

-

-

-

Прибуток виконує низку функцій ( рис. 1.2.)

Оціночна функція – прибуток підприємства використовується як оціночний показник, що характеризує ефект його господарської діяльності. Використання цієї функції повною мірою можливе тільки в умовах ринкової економіки, яка передбачає свободу встановлення цін, свободу вибору постачальника і покупця.

Рис. 1.2. Функції прибутку підприємства

Розподільча функція – її зміст полягає в тому, що підприємство розподіляє прибуток, котрий отримало в результаті фінансово-господарської діяльності на дві частини :

-

-

Стимулююча функція – прибуток є джерелом формування різних фондів стимулювання :

-

-

-

-

-

-

Прибуток, як економічний показник, дозволяє поєднувати економічні інтереси держави, підприємства, як господарюючого суб’єкта, робітників та власників підприємства. Вирішення цих завдань пов’язане з пропорціями в розподілі та використанні прибутку [25, с. 62].

Для оцінки величини прибутку, в залежності від функцій, які вони виконують та в процесі управління прибутком, існують певні його види. Відповідно до класифікаційних ознак є такі види прибутку (таблиця 1.1).

Залежно від виду діяльності виділяють :

-

-

-

-

Обсяг прибутку за кожним видом діяльності формується як сальдо доходів та витрат на проведення.

Таблиця 1.1.

Класифікація видів прибутку підприємства

Класифікаційна ознака | Види прибутку підприємства

Від виду діяльності | -

-

-

-

Від порядку визначення | -

-

Від методики оцінки | -

-

Від мети визначення | -

-

Від розмірів | -

-

-

Реально формування прибутку на підприємстві відбувається в міру реалізації продукції. Згідно із законодавчими актами України момент реалізації визначається за датою зарахування коштів покупця на банківський рахунок постачальника або за датою відвантаження продукції (товарів), а для робіт (послуг) за датою фактичного виконання(надання)таких [13, с. 219].

Однак незалежно від визначення моменту реалізації в законодавчих актах реальне формування на підприємстві прибутку