проблеми. Можна було б змиритися з відрахуванням з чистого доходу в розмірі, який перевищує оптимальний рівень (який досягає, скажімо, 50%). Головна проблема полягає в тому, що всі види відрахувань, які проводяться з доходів підприємства, знеосіблюються, втрачають зв'язок з підприємством — хоча деякі з відрахувань, тим часом, повинні його зберігати. Це стосується в першу чергу відрахувань на соціальне та медичне страхування. У всьому цивілізованому світі прийнято порядок, за якого підприємства за рахунок своїх доходів оплачують страхові листи, а створювані на цій основі страхові фонди використовуються для відшкодування відповідних затрат.
У сучасній економіці аналіз фінансового стану підприємств стає важливою складовою частиною роботи щодо забезпечення фінансової стійкості підприємства та оцінки ділових партнерів. На його засадах інвестори приймають рішення щодо формування портфеля цінних паперів, а кредитори визначають пріоритети щодо позик, які видають [36, с. 86].
Ринкові відносини в Україні проходять стадію становлення, тому вітчизняна наука і практика не набули достатнього досвіду аналізу фінансового стану підприємства, адекватного новій системі господарювання.
Методичну основу запровадженого аналізу здебільшого становлять розробки зарубіжних вчених, які пройшли апробацію в системі розвинутих ринкових відносин країн Заходу. Незважаючи на високий рівень опрацювання, вони не дозволяють одержати реальної оцінки фінансового стану підприємства, оскільки не відображають специфіку ринкових відносин в нашій країні, порядок формування витрат та виробничо-фінансових результатів. Тому виникає необхідність в модифікації системи методів фінансового аналізу діяльності підприємств, її адаптації до наших умов господарювання.
Через те, що процеси роздержавлення і приватизації підприємств в Україні здійснюються за цінами, значно нижчими, ніж ціни відтворення, розмір власного капіталу підприємств виявляється значно занижений щодо витрат капіталу на нове будівництво. У зв’язку з цим необхідно під час проведення фінансового аналізу роботи визначити поточні та перспективні оцінки, які враховують умови простого процесу відтворення.
Такі оцінки можна розглядати, як перспективні, тому, що умови простого відтворення на працюючих підприємствах є реальними.
У процесі економічного аналізу поряд з вивченням різних сторін фінансової діяльності та стану підприємства необхідно оцінювати стадію його життєвого циклу - регресу, застою, розвитку.
З урахуванням особливостей процесів відтворення необхідно розробити критерії визначення, на якій стадії розвитку знаходиться підприємство.
Реалізація вищевикладеного буде сприяти підвищенню ефективності господарювання як на рівні підприємства, на мікроекономічному рівні, так і на рівні господарського комплексу країни в цілому.
В кінцевому підсумку - це один з багатьох шляхів виходу економіки України з критичного стану, в якому вона зараз знаходиться.
Висновок
У фінансовій та економічній діяльності підприємства «Фенікс» важливе місце відводиться стратегії управління доходами, як основного джерела фінансування потреб і задоволення економічних інтересів власників.
Доходами торгівельного підприємства є виручка від реалізації продукції, товарів та послуг. А прибуток,це те, що залишається в розпорядженні підприємства після оплати всіх податків, і використовується згідно із статутом підприємства та зі згоди трудового колективу.
Основною метою планування та управління доходами є оптимізація пропорції між розподіленими та нерозподіленими доходами. Доля кожної частини на підприємстві вирішується колегіально, тобто враховуються всі позитивні та негативні сторони діяльності підприємства і створюється певний оптимальний варіант.
Основні напрямки використання доходів залежать від їх потреб. А потреби в свою чергу базуються на ефективності діяльності.
Напрямки використання доходів підприємства:
1.
Фінансування розвитку матеріально-технічної бази підприємства (виробничий фонд), авансування основного капіталу. Потреба визначається на основі реального стану основних фондів підприємства, їх ліквідність та придатність до експлуатації. Чим краще оснащений магазин, тим більше споживачів можна обслужити, а відповідно зросте товарообіг та прибуток.
2.
Фінансування приросту власних обігових коштів, авансування оборотного капіталу. Потреба визначається, виходячи з власних обігових коштів та коштів, які необхідні для росту товарообігу.
3.
Фінансовий резерв або фонд ризику (фонд регулювання цін). Потреба в формуванні резервного фонду передбачається статутом підприємства, згідно чинного Законодавства України.
4.
Кошти, спрямовані на погашення кредитів банку. Торговельне підприємство не може обійтися без кредитів, як короткострокових, так і довгострокових. Кошти, які спрямовуються на виплату відсотків за користування кредитом та погашення самого кредиту має здійснюватися у точно визначені терміни .
5.
Кошти на соціальний розвиток та заохочення трудового колективу визначається рішенням загальних зборів. Такі фінансування дають змогу покращити умови праці та відпочинку працівників трудового колективу, заохотити та спонукати їх до ефективної та високопродуктивної роботи.
Згідно з планами, ТзОВ «Фенікс» планує використовувати доходи за призначенням згідно статуту та рішення трудового колективу.
Необхідно весь час вивчати ринок, потреби та бажання споживачів, умови праці та відпочинку працівників, вдосконалення методів торгівлі.
В наступних періодах, керівництво планує здійснити ряд нововведень для збільшення обсягу продажу та оптимізації витрат.
Плануючи напрямки управління та використання доходів треба вибирати найкращі варіанти, а витрати повинні бути не найнижчі, а оптимальні.
Список використаної літератури
1. Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 р. № 996- XIV (зі змінами і доповненнями).
2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 “Дохід”, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290.
3. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 416с.
4. Бандурка А.М., Червяков И.М., Посылкина О.В. Фінансово-экономический аналіз. – Х.: Изд-во Харьк.ун-та внутр дел, 1999. – 394с.
5. Бланк И.А. Управление денежными потоками. – К.: Ника – Центр: Эльга, 2002. – 736с.
6. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємств. – Львів: В-во «Сполом»., 2000. – 212с.
7. Брігхем Е.Ф. Основи фінансового менеджменту. – К.: Ніка – Центр: Ольга, 1999. – 256с.
8. Бутинець Ф.Ф., Мних Є.В., Олійник О.В. Економічний аналіз. Практикум. Навчальний посібник для студентів ВУЗів. –